Ухвала іменем україни 12 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2016 року,
Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 04 березня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 02 лютого 2016 року між прокурором та підозрюваним, якою ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 4 ст. 407 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На зазначене судове рішення засуджений подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2016 року йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що зазначені судові рішення є незаконними через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з чим порушує питання про їх скасування. Засуджений зазначає, що апеляційний суд не викликав його в судове засідання й постановив своє рішення без участі скаржника, не врахувавши при цьому обставин, які пом'якшують покарання.
Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію ухвали апеляційного суду, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадженняслід відмовити на таких підставах.
Доводи ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали апеляційного суду є безпідставними.
Як убачається з копії ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі оскаржував вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості з підстав суворості призначеного покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Таким чином, встановивши, що вирок суду першої інстанції, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним щодо суворості призначеного покарання, визначеного згідно умов цієї угоди, оскаржено виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК, апеляційний суд вірно відмовив ОСОБА_4 у відкритті провадження.
Крім того, положеннями статей 398 та 399 КПК встановлено, що всі питання які виникають на стадії відкриття апеляційного провадження вирішуються суддею-доповідачем одноособово.
Отже, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідає вимогам кримінального процесуального закону, належним чином мотивована й обґрунтована, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Що стосується вимоги ОСОБА_4 у касаційній скарзі про скасування вироку місцевого суду, то вона є безпідставною, оскільки це рішення в силу ч. 1 ст. 424 КПК не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки не переглядалося в апеляційному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3