Справа №2-2242/08
20 березня 2008 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Малютіної Н.М. ,
при секретарі Шептульовій С. Ю.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судновому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомості,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на об'єкт нерухомості, мотивуючи свої вимоги наступним. 22.02.2008 р. між нею та приватним підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу будівлі станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Оскільки до моменту оформлення зазначеного договору відповідач не зареєстрував своє право власності, тобто не мав змоги отримати витяг з реєстру права власності, оформити договір купівлі-продажу нотаріально не було змоги. Згідно договору, вона 22.02.2008 р. сплатила відповідачу вартість проданої будівлі станції технічного обслуговування в зазначеній договором сумі 111100, 00 грн., що підтверджується товарним чеком. Вказана будівля була передана їй відповідачем, про що був оформлений акт прийому-передачі б/н від 22.02.2008 р. Згідно з договором оренди земельної ділянки №562 від 07.02.2005 р. відповідачу в оренду була надана земельна ділянка площею 90 кв.м. на території Київського району м. Донецька по вул. Челюськінців. На зазначеній земельній ділянці відповідачем своїми силами була зведена будівля станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. Згідно з висновком про технічний стан несущих та захисних конструкцій будівлі станції технічного обслуговування, який підготував ДП «Експертно-технічний центр» ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія», дана будівля с придатною для експлуатації та відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в галузі архітектурного проектування, може бути введена до експлуатації. Згідно діючого законодавства, відповідач як власник мав право на свій розсуд розпорядитися будівлею, що належить йому, а продаж будівлі позивачу шляхом оформлення договору купівлі-продажу не суперечить закону. Вона на законних підставах купила у відповідача будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. Просила визнати за нею право власності на зазначену будівлю загальною площею 73, 24 кв.м. та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував. Пояснив, що згідно з договором оренди земельної ділянки №562 від 07.02.2005 р. відповідачу в оренду була надана земельна ділянка площею 90 кв.м. на території Київського району м. Донецька по вул. Челюськінців. На зазначеній земельній ділянці відповідачем своїми силами була зведена будівля станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. 22.02.2008 р. між позивачкою та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу будівлі станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Згідно договору, позивачка 22.02.2008 р. сплатила ОСОБА_3 вартість проданої будівлі станції технічного обслуговування в зазначеній договором сумі 111100, 00 грн.. Вказана будівля була передана їй відповідачем, про що був оформлений акт прийому-передачі б/н від 22.02.2008 р.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Від неї надійшла заява про слухання справи у її відсутність, де зазначила, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 38).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявносгі для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з договором оренди земельної ділянки №562 від 07.02.2005 р. відповідачу в оренду була надана земельна ділянка площею 90 кв.м. на території Київського району м. Донецька по вул. Челюськінців. На зазначеній земельній ділянці відповідачем своїми силами була зведена будівля станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. (а.с. 14).
Згідно з висновком про технічний стан несущих та захисних конструкцій будівлі магазину непродовольчих товарів, який підготував ДП «Експертно-технічний центр» ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія», дана будівля є придатною для експлуатації та відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в галузі архітектурного проектування, може бути введена до експлуатації (а.с. 21 -29).
Матеріалами справи встановлено, що 22.02.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу будівлі станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Челюськінців б/н (а.с. 6-7).
Згідно договору, позивач 22.02.2008 р. сплатила відповідачу вартість проданої будівлі станції технічного обслуговування в зазначеній договором сумі 111100, 00 грн., що підтверджується товарним чеком (а.с. 9). Вказана будівля була передана позивачу відповідачем, про що був оформлений акт прийому-передачі б/н від 22.02.2008 р. (а.с. 10).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору оренди земельної ділянки №562 від 07.02.2005 р. відповідачу в оренду була надана земельна ділянка площею 90 кв.м. на території Київського району м. Донецька по вул. Челюськінців. На зазначеній земельній ділянці відповідачем своїми силами була зведена Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, вищевказана будівля загальною площею 73, 24 кв.м. має ознаки самовільного будівництва.
Згідно зч. 2 ст. 331 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», після завершення будівництва об'єкт нерухомості підлягає прийняттю до експлуатації.
Порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самовільного будівництва законодавством неврєгульований, однак постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до п. 1 Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель та споруд, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації та нормативним вимогам.
Відповідно до висновку про технічний стан несущих та захисних конструкцій будівлі магазину непродовольчих товарів, який підготував ДП «Експертно-технічний центр» ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія», дана будівля є придатною для експлуатації та відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в галузі архітектурного проектування, може бути введена до експлуатації (а.с. 21 -29).
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостроєне нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Тому суд приходить до висновку, що з моменту закінчення будівництва відповідачу належало право власності на новостроєний об'єкт нерухомості - будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. .
Відповідно до ст. . 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу будівлі станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Челюськінців б/н (а.с. 6-7). Згідно договору, позивач 22.02.2008 р. сплатила відповідачу вартість проданої будівлі станції технічного обслуговування в зазначеній договором сумі 111100, 00 грн., що підтверджується товарним чеком (а.с. 9). Вказана будівля була передана позивачу відповідачем, про що був оформлений акт прийому-передачі б/н від 22.02.2008 р. (а.с. 10).
Виходячи з викладеного, відповідач, як власник мав право на свій розсуд розпорядитися належною йому будівлею станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, а продаж будівлі позивачу шляхом оформлення договором купівлі-продажу не суперечить закону.
Згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.02.2008 р. позивач сплатила відповідачу вартість проданої будівлі станції технічного обслуговування в зазначеній договором сумі 111100, 00 гри., що підтверджується товарним чеком (а.с. 9). Вказана будівля була передана позивачу відповідачем, про що був оформлений акт прийому-передачі б/н від 22.02.2008 р. (а.с. 10).
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомості підлягає задоволенню, оскільки позивач на законних підставах придбала у відповідача будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, з відповідача у порядку ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1111, 00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., сплачені позивачем.
На підставі викладеного, ст. ст. 328, 376, 331, 319, 334, ЦК України, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 „Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомості - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості - будівлю станції технічного обслуговування загальною площею 73, 24 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1111 (тисяча сто одинадцять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 (тридцять) грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.