"28" квітня 2016 р.Справа № 921/133/16-г/4
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1 біоекотехнологія", вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, 46020
до відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, вул. Котлярська, 6, м. Львів, Львівська область, 79007
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000.
про визнання права власності на нежитлову будівлю, зняття арешту з нежитлової будівлі та виключення з акту опису та арешту майна, звільнення майна від заборон та обтяжень прав.
За участю представників сторін:
позивача: директор - ОСОБА_4, виписка з наказу № 2 від 27.11.1990 р.;
уповноважений - ОСОБА_5, довіреність № б/н від 01.08.15 р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Приватне підприємство "ОСОБА_1 біоекотехнологія", вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, 46020 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, вул. Котлярська, 6, м. Львів, Львівська область, 79007 про визнання права власності на нежитлову будівлю, зняття арешту з неї та виключення з акту опису та арешту майна, звільнення нежитлової будівлі від заборон та обтяжень прав.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 03 березня 2016 року залучено до участі у справі № 921/133/16-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 службу Тернопільського міського управління юстиції, вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000.
23 березня 2016 року на адресу суду від Тернопільського міськрайонного управління юстиції надійшла заява №11/08-2-13 від 11.03.2016 року про розгляд справи без участі третьої особи та у якій РС МУЮ при розгляді справи покладається на думку суду.
У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі і з підстав, викладених у позовній заяві.
19.04.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява №б/н від 15.04.2016р. про збільшення підстав позову, у якій окрім раніше заявлених позовних вимог просить суд прийняти до провадження та розглянути вимогу про скасування державної реєстрації права власності ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" на нежитлову будівлю, четвертий поверх адмінбудинку під літ."А", площею 186 кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Текстильній , 34 (реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 15995184).
Розглянувши в судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2016р., заяву ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія" №б/н від 15.04.2016р. про збільшення підстав позову, суд розцінив її як подання іншого позову та відхилив, врахувавши при цьому роз'яснення Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 3.11 якої визначено, що збільшено може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо ж в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про скасування державної реєстрації права власності ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" на нежитлову будівлю, як у даному випадку), то фактично йдеться про подання іншого позову.
27.04.2016 року на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою від 14 квітня 2016 року про відкладення розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 2016р.) для надання можливості сторонам прийняти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Спір розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
02 жовтня 2006р. між ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" (надалі Продавець) та ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №8011, згідно з умовами якого Продавець продав, а Покупець купив четвертий поверх адмінбудинку під літ."А", площею 186 кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Текстильній , 34. Вказаний правочин зареєстровано у Державному реєстрі правочинів під №1609595 02.10.2006р., про що свідчить витяг з даного реєстру СТ№843072.
Факт передачі викупленого нерухомого майна підтверджується актом передачі-прийому приміщення, підписаного представниками сторін правочину та завіреного відтисками їх печаток.
Право власності на четвертий поверх адмінбудинку під літ."А", площею 186 кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Текстильній , 34 зареєстровано за ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія", що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ССВ№586284 від 14.10.2006р.
14.12.2007 року ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу четвертого поверху адмінбудинку, площею 186 кв.м., що знаходиться у місті Тернополі по вул. Текстильній, 34, укладеного між ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" та ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія" 02.10.2006р.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.03.2008р. по справі №9/214-5142 в задоволені позовних вимог ВАТ “Тернопільагроспецмонтаж” відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу четвертого поверху адмінбудинку від 02.10.2006р.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2008р. касаційну скаргу ПП “ОСОБА_1 біоекотехнологія” задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 12.03.2008р. у справі №9/214-5142 скасовано. Справу направлено до господарського суду на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 р. у справі № 10/30-599 (9/214-5142), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р., задоволено позовні вимоги ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" до ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу четвертого поверху адмінбудинку, площею 186 м2, що знаходиться в місті Тернополі по вул. Текстильній 34, укладеного між сторонами 02.10.2006 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2010 р. касаційну скаргу ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія" задоволено частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р. у справі № 10/30-599 (9/214-5142) скасовано повністю; справу № 10/30-599 (9/214-5142) передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.02.2011р. провадження №8/38-642(10/30-599(9/214-5142) провадження у даній справі припинено у зв'язку із відмовою позивача від позову.
Наведене свідчить, що договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2006р., укладений між ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" та ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія", є чинним.
Однак, на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. у справі №9/214-5142 за заявою ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" державна реєстрація права власності позивача на спірне нерухоме майно була скасована, що призвело до того, що у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно власником даного майна вказано відповідача. Даний факт підтверджується долученими до матеріалів справи Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №52049725 від 26.01.2016р. та щодо об'єкта нерухомого майна за №52050204 від 26.01.2016р.
20.02.2016р. з метою здійснення державної реєстрації права власності на четвертий поверх адмінбудинку, площею 186 кв.м., що знаходиться у місті Тернополі по вул. Текстильній, 34 позивач звернувся до державного реєстратора Тернопільського міського управління юстиції із відповідною заявою, у відповідь на яку рішенням №28446715 відмовлено в державній реєстрації права власності.
Рішення державного реєстратора ОСОБА_7 про відмову у державній реєстрації мотивовано тим, що при розгляді заяви від 20.02.2016р. (реєстраційний номер №15732896) встановлено, що вона подана після державної реєстрації обтяжень (№№785655, 769057, 11834644, 12126551), встановлених щодо цього майна.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №54178403 від 28.02.2016 року Позивачу стало відомо, що зазначені у Державних реєстрах записи про обтяження нерухомого майна, на які зробив посилання державний реєстратор у своєму рішенні від 25.02.2016 року, вчинено:
- запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №785655 від 24.04.2013 року - на підставі постанови ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника від 04.04.2013 року у виконавчому провадженні №36267505;
- №769057 від 23.04.2013 року - на підставі постанови ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2013 року у виконавчому провадженні №36267505;
- №11834644 від 11.11.2011 року - на підставі постанови ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2011 року у виконавчому провадженні №27916608;
- №12126551 від 02.02.2012 року - на підставі постанови ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.02.2012 року у виконавчому провадженні №30794230.
Вважаючи себе законним власником зазначеного майна, ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія", посилаючись на 1 ст. 392 ЦКУ, звернулось до господарського суду Тернопільської області суд з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю, зняття арешту з неї та виключення з акту опису та арешту майна, звільнення нежитлової будівлі від заборон та обтяжень прав.
Оцінивши зібрані у справі докази та керуючись нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Кодексу).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
При цьому, судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння, а також про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).
При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.
Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.
В силу ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, яка при цьому визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.
Згідно з ст. 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія", відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, набуло право власності на четвертий поверх адмінбудинку, площею 186 кв.м., що знаходиться у місті Тернополі по вул. Текстильній, 34 на підставах, що не заборонені законом, а саме - шляхом придбання у ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж", що підтверджується укладеним між ними договором купівлі-продажу від 02.10.2006р.
Вказаний договір купівлі - продажу спірного приміщення станом на день розгляду справи є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, він також в установленому законом порядку не визнаний недійсним.
Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Разом з тим, за ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Матеріали справи свідчать, що 04.04.2013 року у виконавчому провадженні №36267505, 04.04.2013р.-№36267505, 09.09.2011року - №27916608, 01.02.2012р. - №30794230 посадовими особами ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції описано та накладено арешт на все нерухоме майно ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж", у тому числі і на четвертий поверх адмінбудинку, площею 186 кв.м., що знаходиться у місті Тернополі по вул. Текстильній, 34 , з позовом про визнання права власності на який звернувся позивач .
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У процесі здійснення виконавчого провадження, статті 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" надають державному виконавцю право накладати арешт на кошти та інше майно саме боржника.
Однак, як зазначалось вище, по договору купівлі-продажу від 02.10.2006р., спірне нерухоме майно вибуло з володіння боржника за виконавчими провадженнями та перейшло за плату у розпорядження позивача і, хоча правомірність даного правочину відчужувачем даного майна у встановленому порядку була оспорена, станом на час винесення постанов про накладення арешту на все нерухоме майно ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" перебувало у власності ПП "ОСОБА_1 біоекотехнологія".
Таким чином арешт, накладений на усе нерухоме майно продавця, порушує права позивача, в тому числі щодо державної реєстрації державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно та наступне вільне користування ним.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог належними і допустимими доказами.
І так як позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах, а також зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту і законність підстав такого набуття відповідачем не заперечено, а іншого можливого способу захисту свого права у позивача не має, тому позов підлягає до задоволення
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за приватним підприємством «ОСОБА_1 біоекотехнологія» (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 34, ідент. код: 14033747) право власності на нежитлову будівлю, четвертий поверх адмінбудинку під літ. А, що розташований за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 34;
3. Зняти арешт з нежитлової будівлі, четвертого поверху адмінбудинку під літ. А, що розташований за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 34, накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6, ідент. код: 35009321) від 04.04.2013 року у виконавчому провадженні №36267505; від 09.09.2011 року у виконавчому провадженні №27916608 та від 01.02.2012 року у виконавчому провадженні №30794230, та виключити вказане майно із актів опису та арешту майна;
4. Звільнити нежитлову будівлю, четвертий поверх адмінбудинку під літ. А, що розташований за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 34, від будь-яких інших заборон та обтяжень прав;
Видати накази.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 06.05.2016 р.
Суддя Н.М. Бурда