04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" травня 2016 р. Справа№ 910/28632/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
за участю представників:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС": Поліщук О.В. - представник за довіреністю.
Від Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг": Устюгов А.Ю., Людвиченко В.О. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг"
на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 року
у справі № 910/28632/15 (суддя Лиськов М.О.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС"
до Приватного акціонерного товариства "Карло
Пазоліні Трейдінг"
про стягнення 903 050, 71 грн.
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства
"Карло Пазоліні Трейдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС"
про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити
певні дії.
У листопаді 2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" про стягнення 903 050, 71 грн., з яких 539 115,40 грн. основного боргу, 162 878,69 грн. інфляційних втрат, 9 969, 94 грн. 3 % річних, 550,00 грн. штрафу відповідно до п. 6.3 Договору, 190 536,68 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди № 27/06/14-КП від 27.06.2014 року, щодо сплати орендних платежів.
09.12.2015 року до Господарського суд м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Приватне акціонерне товариство "Карло Пазоліні Трейдінг" посилається на те, що 26.02.2015 року охороною ТЦ "Більшовик" було заблоковано роботу магазину відповідача, останній не мав більше доступу до приміщення магазину, не міг здійснювати свою господарську діяльність, неодноразові звернення до позивача щодо усунення порушень були залишені без відповіді, внаслідок чого відповідач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3 812 057, 33 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 року зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити певні дії прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 року у справі № 910/28632/15 первісний позов задоволено повністю.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Карло Пазоліні Трейдінг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у зустрічній позовній заяві.
Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Щодо первісного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" (Орендар) та Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" (Суборендар) укладено Договір суборенди № 27/06/14-КП, за умовами якого Орендар передає, а Суборендар приймає в суборендне користування нежилу площу, яка знаходиться на 3 поверсі нежилого будинку Торговельного центру за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана № 6 (літери Б, Б'), як визначено в План-схемі приміщення.
Відповідно до п. 3.2 Договору суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансованими платежами, але не пізніше 7 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов договору, 01.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" передало, а Приватне акціонерне товариство "Карло Пазоліні Трейдінг" прийняло в суборенду площу, яка знаходиться на 3 поверсі нежилого будинку Торговельного центру за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана № 6 (літери Б, Б'), що підтверджується актом приймання-передачі суборендної площі (Том 1, а.с. 34).
Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором
Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов Договору не сплатив орендну плату за березень 2015 року, внаслідок чого за ним утоворилася заборгованість у розмірі 539 115, 40 грн.
Заперечуючи проти первісного позову, Приватне акціонерне товариство "Карло Пазоліні Трейдінг" стверджує про те, що з 26.03.2015 року не мало доступу до приміщення магазину та не мало можливості здійснювати свою господарську діяльність, оскільки охороною ТЦ "Більшовик" було заблоковано роботу магазину.
Судова колегія вважає дані доводи Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" не обґрунтованими з огляду на наступне.
Як встановлено вище, відповідно до п. 3.2 Договору суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансованими платежами, але не пізніше 7 числа звітного місяця.
Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що строк сплати Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" суборенди за березень 2015 року настав 07.03.2015 року.
Проте, доказів виконання Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" свого зобов'язання по сплаті суборенди за березень 2015 року в матеріалах справи не міститься.
Встановлено, що в підтвердження блокування орендованого приміщення Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" надано копію акту заборони доступу до приміщення від 26.03.2015 року, який підписаний лише його представником (Том 1, а.с. 128).
Проте, в матеріалах справи містяться фіскальні звітні чеки з реєстратора розрахункових операцій ФН 3000015457, зокрема, 26.03.2015 року, часом відправки якого є 21:37:54, що свідчить про те, що 26.03.2015 року Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" здійснювалась господарська діяльність в орендованому приміщенні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" з відповідною заявою щодо протиправних дій ТЦ "Більшовик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість плюс" до правоохоронних органів.
Також, матеріали справи свідчать про те, що листом від 29.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість плюс" надіслало Приватному акціонерному товариству "Карло Пазоліні Трейдінг" Акт про надання послуг по суборенді нежилої площі від 30.03.2015 року до Договору суборенди № 27/06/14-КП, який отримано останнім 04.06.2015 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та відстеження пересилання поштових відправлень (Том 1, а.с. 44-50).
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що до 10 числа місяця наступного за звітнім, сторони підписують Акт наданих послуг. У випадку не повернення суборендарем та/або ненадання мотивованої відмови від підписання Акту наданих послуг, який був складений, підписаний та переданий Орендарем уповноваженим особам суборендаря протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту суборендарем, даний Акт вважається прийнятим та підписаним Суборендарем.
Враховуючи те, що доказів повернення або надання мотивованої відмови Приватного акціонерного товариства «КАРЛО ПАЗОЛІНІ ТРЕЙДІНГ» від підписання Акту про надання послуг по суборенді нежилої площі від 30.03.2015 року до Договору суборенди № 27/06/14-КП в матеріалах справи не міститься, судова колегія приходить до висновку про те, що Акт про надання послуг по суборенді нежилої площі від 30.03.2015 року є прийнятим та підписаним зі сторони Приватного акціонерного товариства «КАРЛО ПАЗОЛІНІ ТРЕЙДІНГ».
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерухомість плюс" у розмірі 539 115,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що чинне законодавство забороняє індексацію суборендної плати у зв'язку з збільшенням офіційного курсу гривні до доллара США, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За приписами ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.
Враховуючи встановлене вище, сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14.
Крім того, судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС» мало звертатись до Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" з пропозицією про перерахунок розміру орендної плати у зв'язку із зміною курсу долара США, оскільки п. 3 Додатку № 2 до Договору суборенди № 27/06/14-КП від 27.06.2014 року сторони чітко визначили у грошовому зобов'язанні еквівалент в іноземній валюті, отже, розмір суборендної плати, що підлягає сплаті за березень 2015 року, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС» просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" штраф в сумі 550 грн., 162 878,69 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 9 969,94 коп., 190 536,68 пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як передбачено п. 6.4 договору, за прострочку платежів по суборендній платі, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розмір пені, судова колегія приходить до висновку про те, що періодом прострочення відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України, має бути з 11.03.2015 року по 11.10.2015 року.
Отже, перерахувавши розмір пені за період з 11.03.2015 року по 11.10.2015 року, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 190 536,68 пені, підлягають задоволенню частково у розмірі 184 037,75 грн.
Відповідно до п. 6.3 Договору за кожен випадок порушення Субарендарем зобов'язань, встановлених Договором, Суборендар виплачує Орендарю штраф у розмірі 550 грн.
Враховуючи вищевикладене, судове колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 550 грн..
З огляду на встановлені та зазначені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково.
Щодо зустрічного позову судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про безпідставність вимог за даним позовом, приймаючи до уваги наступне.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Карло Пазоліні Трейдінг" посилається на те, що 26.02.2015 року Охороною ТЦ "Більшовик" було заблоковано роботу магазину відповідача, останній не мав більше доступу до приміщення магазину, не міг здійснювати свою господарську діяльність, неодноразові звернення до позивача щодо усунення порушень були залишені без відповіді, внаслідок чого відповідач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3 812 057, 33 грн.
Проте, як встановлено вище, належних та допустимих доказів зазначеного Приватним акціонерним товариством "Карло Пазоліні Трейдінг" до матеріалів справи не надано, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла до висновку про те, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 року у цій частині - зміні, зустрічні позовні вимоги залишаються без задоволення.
В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 року у справі № 910/28632/15 - змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„ Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 2/19; ідентифікаційний код: 30964248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" (03035, м. Київ, вулиця Урицького, 1 А (літера А); ідентифікаційний код 37249925) основний борг в сумі 539 115 грн.. 40 коп., 3 % річних в сумі 9 969 грн. 94 коп., штраф в сумі 550 грн., інфляційні втрати в сумі 162 878 грн. 69 коп., 184 037 грн. 75 коп. пені та 13 448 грн. 23 коп. - судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" (03035, м. Київ, вулиця Урицького, 1 А (літера А); ідентифікаційний код 37249925) на користь Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 2/19; ідентифікаційний код: 30964248) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 106 грн. 93 коп.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
5. Матеріали справи № 910/28632/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.М. Коршун
Судді С.О. Алданова
С.Я. Дикунська