61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
19.04.2016 Справа №905/1138/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.
при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.
розглянув матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область
до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк
про: стягнення 50017,06грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача: не явився,
від відповідача: не явився.
Суд перебував у нарадчій кімнаті
19.04.2016р. з 12-35 год. до 12-40 год.
Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область звернулось з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 50017,06грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: комерційні акти БН 724322/1242, БН 724323/1243, БН 724324/1244, БН 724325/1245, БН 724326/1246, БН 724327/1247, БН 724328/1248 від 17.10.2015р., залізничну накладну №49132889 від 13.10.2015р., рахунок-фактуру №90554017 від 13.10.2015р., сертифікати якості на партії коксу доменного №19696, №19698, №17364 тощо.
В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.4-5).
Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 19.04.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи роздруківка повідомлення в мережі Інтернет від 17.03.2016р. про час і місце судового засідання зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (а.с.35-36).
Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу (далі - ГК) України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
13.10.2015р. за залізничною накладною №49132889 Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувач) у вагонах №61565941, №56393630, №56322407, №56962665, №53425492, №59783241, №53498119 кокс доменний у вологому стані (а.с.14-15). При оформленні вказаної накладної відправником зазначено масу вантажу у вагоні №61565941: нетто 46050кг; у вагоні №56393630: нетто 38700кг; у вагоні №56322407: нетто 37250кг; у вагоні №56962665: нетто 40500кг; №53425492: нетто 46400кг; №59783241: нетто 41400кг; №53498119: нетто 38100кг. Відповідно до графи 7 накладної поверхня вантажу вище бортів, «шапка»; вантаж маркований: повздовжня полоса уздовж вагону вапном.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-231 від 17.10.2015р. було здійснене комісійне переважування вагонів №61565941, №56393630, №56322407, №56962665, №53425492, №59783241, №53498119. За результатами комісійного переважування складені комерційні акти БН 724322/1242, БН 724323/1243, БН 724324/1244, БН 724325/1245, БН 724326/1246, БН 724327/1247, БН 724328/1248 від 17.10.2015р. (далі - комерційні акти), відповідно до яких за наслідками комісійного переважування вагону №61565941 виявилось: брутто - 67600кг, тара з брусу - 23600кг, нетто - 44000кг, що менше документа на 2050кг; вагону №56393630: брутто - 59050кг, тара з брусу - 22400кг, нетто - 36650кг, що менше документа на 2050кг; вагону №56322407: брутто - 58100кг, тара з брусу - 23000кг, нетто - 35100кг, що менше документа на 2150кг; вагону №56962665: брутто - 60000кг, тара з брусу - 21800кг, нетто - 38200кг, що менше документа на 2300кг; вагону №53425492: брутто - 68000кг, тара з брусу - 24200кг, нетто - 43800кг, що менше документа на 2600кг; вагону №59783241: брутто - 62000кг, тара з брусу - 23450кг, нетто - 38550кг, що менше документа на 2850кг; вагону №53498119: брутто - 58400кг, тара з брусу - 23500кг, нетто - 34900кг, що менше документа на 3200кг (а.с.7-13).
У комерційних актах також відображено, що навантаження у вагонах вище рівня бортів, шапкоподібне. У вагоні №61565941 над 1-м люком поглиблення 1000мм х на ширину вагону х 760мм в глибину вагону. У вагоні №56393630 над 1,7-м люками поглиблення 1400мм х на ширину вагону х 800мм в глибину вагону. У вагоні №56322407 над 7-м люком наявне поглиблення 1000мм х на ширину вагону х 800мм в глибину вагону. У вагоні №56962665 над 7-м люком наявне поглиблення 1400мм х на ширину вагону х 800мм в глибину вагону. У вагоні №53425492 над 1,7-м люками наявне поглиблення 1000мм х на ширину вагону х 750мм в глибину вагону. У вагоні №59783241 над 1,7-м люками наявне поглиблення 1100мм х на ширину вагону х 700мм в глибину вагону. У вагоні №53498119 над 1,7-м люками наявне поглиблення 1200мм х на ширину вагону х 800мм в глибину вагону. В місцях поглиблень маркування відсутнє. На станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Вагони прибули у технічному відношенні справні. Під час повторного переважування нестача підтвердилась. В актах є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає за штатом.
Комерційні акти підписані належними особами згідно з п.10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Частиною першою ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 ЦК України.
Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, наявність поглиблень, порушення маркування у спірних вагонах. Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України.
Частиною 1 ст.115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, зданих до перевезення у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
У графі 20 залізничної накладної №49132889 зазначено, що спірний вантаж (кокс доменний) відправлений у вологому стані (а.с.14).
За даними комерційних актів недостача складає: у вагоні №61565941 - 2050кг, у вагоні №56393630 - 2050кг, у вагоні №56322407 - 2150кг, у вагоні №56962665 - 2300кг, у вагоні №53425492 - 2600кг, у вагоні №59783241 - 2850кг, у вагоні №53498119 - 3200кг.
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (постачальника) №90554017 від 13.10.2015р. на оплату коксу доменного (а.с.16) та сертифікати якості на партії коксу доменного №19696, №19698, №17364 (а.с.17-19). Вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу (2% маси, зазначеної в перевізному документі) та заявлена у розмірі 50017,06грн. Перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.4-5), суд встановив, що він є арифметично вірним.
З огляду на викладене та з урахуванням даних комерційних актів, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.
На підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 920, 924 Цивільного кодексу України; ст.307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); ст.ст.6, 24, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 50017,06грн. збитків - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) 50017,06грн. збитків, 1378,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 19.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2016р.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 3 прим.:
1 - до справи, 2 - сторонам