10.05.16 Справа № 904/1153/16
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Першотравенськ Дніпропетровської області
до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області
відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність від 05 серпня 2015 року, головний спеціаліст відділу представництва в судах
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом, яким просить поновити строк дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03 березня 2006 року, загальною площею 18,0 га (кадастровий номер 223881500:02:001:1988), розташованої на землях Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) (52800, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на тих самих умовах викладених у договорі, та на той самий строк.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач зазначає, що продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, сплачує орендну плату в розмірі 3% від вартості земельної ділянки і погоджується укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди з врахуванням змін в законодавстві.
Відповідач-1, Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що не є належним відповідачем у справі, оскільки, починаючи з 01.01.2013, розпорядження землями відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Відповідач-2, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, позовні вимоги не визнає та зазначає, що договір оренди земельної ділянки зареєстрований 03.03.2006, отже строк дії договору закінчився 03.03.2011, про його поновлення позивач повинен був звернутися до орендодавця не пізніше 03.01.2011, тобто за два місяці до його закінчення. ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської райдержадміністрації із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 18,0 га розташованої на території Дмитрівської сільської ради, укладеного між ним та Петропавлівською РДА 07.12.2012, тобто порушивши термін повідомлення про поновлення договору оренди, встановлений договором та законодавством. До заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки не було додано проекту додаткової угоди. Відповідач-2 посилається на відсутність автоматичного продовження (поновлення) договору оренди землі, вважає, що обов'язковими умовами поновлення договорів оренди землі є лист - повідомлення орендаря про поновлення договору оренди землі; укладання додаткової угоди до договору оренди землі у місячний строк після спливу строку договору оренди землі. На думку відповідача-2, необхідною умовою для продовження дії договору оренди земельної ділянки є укладення додаткової угоди в письмовій формі. У зв'язку з тим, що позивач не звернувся до орендодавця щодо укладання письмової додаткової угоди до договору з метою подальшої державної реєстрації, фактично не відбулося поновлення договору оренди земельної ділянки від 03.03.2006. Отже, відповідач-2 вважає, що за таких обставин не відбулось поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а спірний договір припинив свою дію. Оскільки в законодавстві відбулися зміни за останні роки, поновляти договори оренди, що були укладені між райдержадміністраціями Дніпропетровської області та фермерськими господарствами, фізичними особами - підприємцями на тих самих умовах не вважається за можливе.
До позовної заяви позивачем додана заява про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії по відчуженню та передачі її в оренду третім особам, відносно оспорюваної земельної ділянки з земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 18,0га ріллі (кадастровий номер 1223881500:02:001:1988).
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що з 11.02.2016 на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розміщено відомості про земельні ділянки які зарезервовані для надання у власність учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства. До переліку цих ділянок входить і оспорювана земельна ділянка з земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 18,га ріллі. Таким чином, позивач вважає, що відповідач-2 розпочав процедуру відчуження вказаної земельної ділянки, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду.
Позивач та відповідач-1 у судове засідання призначене для розгляду справи не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.
28 березня 2016 року до господарського суду надійшло клопотання Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Розгляд справи був відкладений з 15.03.2016 на 31.03.2016, з 31.03.2016 на 20.04.2016. У судовому засіданні 20.04.2016 оголошена перерва на 25.04.2016.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 10.05.2016.
У судовому засіданні 10.05.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, господарський суд, -
03 березня 2006 року на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26 січня 2006 року №27-р-06 між Петропавлівською райдержадміністрацією, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, укладений договір оренди землі, відповідно до п.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 18,0га, в тому числі: ріллі 18,0га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 154 192 грн. без урахування коефіцієнту індексації. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п.2. договору).
За приписами п.3 договору, цей договір укладено на п'ять років починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 86 грн. за 1 га ріллі, складає 1 548,00грн. на рахунок Дмитрівської сільської ради. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно рівними частками до 30 числа (п.4 договору оренди землі).
Відповідно до п.5.2. договору цільове призначення земельної ділянки - для товарного сільськогосподарського виробництва.
Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду встановлені п.6 договору. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення та у строк не пізніше 7 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.п.6.1., 6.2. договору).
03 березня 2006 року був підписаний ОСОБА_3 встановлення та погодження меж земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1, в якому зазначено, що розміри та місцеположення земельної ділянки показані на викопіюванні, що додається до акту (а.с.14,16).
У березні 2006 року був складений ОСОБА_3 про передачу та прийом земельної ділянки від 03.03.2006, згідно якого голова Петропавлівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 за участю голови Дмитрівської сільської ради ОСОБА_4 в присутності приватного підприємця ОСОБА_1 передав земельну ділянку загальною площею 18,0га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт приймання-передачі земельної ділянки від 03.03.2006 містить застереження, що земельна ділянка може бути використана за призначенням після державної реєстрації договору оренди згідно чинного законодавства (а.с.17)
Переважне право орендаря на поновлення дії договору оренди земельної ділянки після закінчення строку договору оренди передбачено пунктом 3 договору.
При цьому, орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Факт державної реєстрації засвідчено в Дмитрівській сільській раді 03 березня 2006 року.
Також, Договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі про що Петропавлівським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", вчинено запис від 09.02.2008 №040812900530.
Враховуючи, що договір оренди землі, відповідно до п.3. договору, укладено на п'ять років починаючи з дати його реєстрації, дія договору закінчилася 03.03.2011.
За вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 03.03.2006) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 03.03.2006) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
На час оформлення між Петропавлівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди землі від 03.03.2006 був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування чи Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Одночасно з вказаним Порядком №2073 від 25.12.1998, на момент оформлення договору оренди землі від 03.03.2006, діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174, який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі органами державного земельного кадастру в державному реєстрі земель.
Разом з тим, підпункт 2 пункту б) статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносив до делегованих повноважень виконавчих комітетів органів сільських, селищних, міських рад реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, а отже на час укладення приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди землі від 03.03.2006 реєстрація таких договорів виконавчими комітетами органів сільських, селищних, міських рад була встановлена Законом, що, в свою чергу, свідчить про необхідність реєстрації договору від 03.03.2006, саме згідно Порядку №2073 від 25.12.1998.
Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №2073 від 25.12.1998 факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи; печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком; книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 15.03.2016 у справі №912/2075/14.
Отже, договір оренди земельної ділянки від 03.03.2006 пройшов державну реєстрацію в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073. Таким чином, датою державної реєстрації вищевказаного договору оренди землі є 03.03.2006, саме момент засвідчення договору гербовою печаткою Дмитрівської сільської ради та підписом голови Дмитрівської сільської ради ОСОБА_4
07 грудня 2012 року позивач звернувся до Петропавлівської районної державної адміністрації з листом (вх. №15/20-4854 від 07.12.2012, а.с.18), яким просив подовжити термін дії договору на новий строк.
31.01.2013 Петропавлівська районна державна адміністрація направила на адресу приватного підприємця ОСОБА_1 лист-повідомлення (вих. №15/7-298 від 31.01.2013), в якому зазначила про розгляд на комісії з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівській районній державній адміністрації 21 грудня 2012 року заяв ОСОБА_1Я від 28.11.2012 №15/20-4696, від 07.12.2012 №15/20-4854, від 07.12.2012 №15/20-4856 щодо продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок площами 121,5га, 18,0га, 102,672га.
Комісія прийняла рішення рекомендувати голові Петропавлівської райдержадміністрації продовжити позивачеві на п'ять років договори оренди земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки площею 18га, за умови виготовлення у місячний термін наступних документів:
- акту поновлення меж земельної ділянки з кадастровим планом, за результатами кадастрової зйомки;
- Агрохімічного паспорту земельної ділянки, відповідно до наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 №536.
Також комісія повідомила, що у разу ненадання зазначених документів у строк до 15.02.2013 Петропавлівська районна державна адміністрація не має наміру продовжувати дію договорів оренди, зазначених в заявах.
З наведеного вбачається, що позивач з порушенням строку, встановленого договором оренди земельної ділянки, звернувся до орендодавця - Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з проханням продовжити строк дії договору; вимоги комісії з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівській районній державній адміністрації 21 грудня 2012 року щодо надання необхідних документів в установлений строк не виконав, рішення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки з приватним підприємцем ОСОБА_1 на новий строк Петропавлівською районною державною адміністрацією не прийнято.
Листом від 19.03.2013 за вих. №15/7-672 Петропавлівська районна державна адміністрація повідомила позивача про зміни, які відбулися в законодавстві, а саме, що питання поновлення договорів оренди земельних ділянок з 01.01.2013 не відноситься до її компетенції (а.с.20).
22 березня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1Я звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 09.02.2008 площею 18,0га строком на 25 років.
До заяви позивачем додані:
- викопіювання з планово-картографічного матеріалу Дмитрівської сільської ради;
- копія паспорту та копія реєстраційного номера облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
- завірена копія договору оренди земельної ділянки площею 18,0га (а.с.67).
Заява зареєстрована Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області 11.04.2013.
В подальшому позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 09.02.2008 площею 18,0га строком на 15 років (заява від 12.05.2015, а.с.68) та на п'ять років (заява від 17.06.2013, а.с.69).
Листом від 16 червня 2015 року Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області відмовило у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що заява про поновлення договору оренди землі була подана після спливу строку на поновлення, тобто після закінчення строку, на який його було укладено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погодився з відмовою у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки, вважає, що у нього виникло право на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", з чим не погоджується відповідач-2, що і є причиною спору.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно із частиною 1 статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
12.03.2011 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038 -VI, Прикінцевими положеннями якого статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції і до спірних правовідносин щодо пролонгації (продовження, поновлення) Договору має застосовуватися саме та редакція Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на момент їх виникнення, тобто, редакція, яка діяла після 12.03.2011.
Відповідно до приписів частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії Договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.
Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Частини друга - п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють процедуру, дотримання якої є необхідним для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.
Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Аналіз зазначених правових норм (частини перша - п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі") дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:
- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;
- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;
- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи також положення частин восьмої та дев'ятої зазначеної статті Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.
Однак, матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору, що є обов'язковою при поновленні в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернення позивача до уповноваженого органу за укладенням саме додаткової угоди про поновлення договору, відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди, оскарження таких дій в судовому порядку, наявності судового спору про укладення такої додаткової угоди (хоча б в межах цієї справи). Отже, вимоги чинного законодавства встановлюють необхідність документального оформлення права на поновлення договору оренди землі у визначений спосіб.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Як встановлено вище, позивач звернувся до орендодавця (райдержадміністрації) з проханням продовжити строк дії договору, однак не дотримався процедури звернення - не надав проекту додаткової угоди. Додаткова угода про поновлення строку дії договору оренди до договору оренди землі від 03.03.2006 станом на час розгляду справи з позивачем не укладена
Разом з тим, суд не вбачає підстав вважати, що лист від 19.03.2013, наданий відповідачем-1 у якому йде мова про відсутність у Петропавлівської райдержадміністрації наміру укласти договір оренди в разі не виготовлення позивачем акту поновлення меж земельних ділянок з кадастровим планом та агрохімічного паспорту є відмовою орендодавця в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" у поновленні договору, оскільки така відмова не надана позивачу у визначений вищевказаним Законом строк та не була прийнята компетентним органом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зміни, що відбулися у земельному законодавстві України з 01.01.2013 відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та їх територіальні органи. Відповідно до вимог пункту 3 розділу X Земельного кодексу України у випадках надання в оренду земельних ділянок до введення в дію Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
Станом на час розгляду справи позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує орендну плату. З моменту закінчення строку дії договору оренди ні Петропавілвська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ні Управління Держземагентства у Петропавлівському районі, ні Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не порушили питання щодо повернення земельної ділянки, у тому числі у судовому порядку. Поряд з цим, 06.09.12 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, офіційне оприлюднення якого відбулося 13.10.12 у газеті "Голос України" №193, яким внесені зміни, зокрема, до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до яких, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено набрання ним чинності з 01.01.13. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 №258 затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентcтва України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і яке, згідно з пунктом 4.32 Положення, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Згідно з пунктом 12 Положення у Головному управлінні для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного наказу Головного управління. Отже, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива при дотриманні орендарем порядку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням змін внесених до статті 122 Земельного кодексу України стосовно надання з 01.01.13 саме центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам повноважень щодо передачі земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Відповідачем-2, як і відповідачем-1, рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк і на тих самих умовах не було прийнято.
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, правову позицію Верховного Суду України щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вимоги позивача про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.
В пункті 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 зазначено, що ухвалюючи про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
У якості доказів на підтвердження викладених в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставин позивачем надано фотокопія викопіювання з плану землекористування земельної ділянки, яка зарезервована для надання у власність учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до заяви про забезпечення позову позивачем не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: укладення договорів оренди (купівлі-продажу) тощо.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.03.2016 №4-1559/15-16-СГ (а.с.54) надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Наказом від 04.03.2016 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №27 визначено перелік земельних ділянок, які можуть бути передані учасникам антитерористичної операції. Згідно інформації про земельні ділянки, які зарезервовані для учасників АТО з цільовим призначенням на території Дніпропетровської області, до Переліку включена земельна ділянка, яка відноситься зо земель Дмитрівської сільської ради загальною площею 27,7866га.
Разом з тим, доказів того, що визначення переліку земельних ділянок, які можуть передаватись учасникам АТО та надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, відбувається за рахунок спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Крім того, задоволення позову про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) на тих самих умовах та на той самий строк, не потребує вчинення стороною дій, направлених на його виконання, тобто відсутня імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.
Отже, з урахуванням представлених позивачем документів, наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК) (п.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012, із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати віднести на позивача.
В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
Повне рішення складено, - 11.05.2016