10 травня 2016 р.Справа № 820/612/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 820/612/16
за позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України
до Державної фінансової інспекції в Харківській області
про визнання дій неправомірними,
Позивач, Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати неправомірними дії ревізорів Державної фінансової інспекції у Харківській області під час проведення зустрічної звірки Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались при виконанні Державної цільової програми "Нанотехнології та наноматеріали" на 2010-2014 роки в частині відображення в довідці від 13.11.2015 №032-11/48-3 розрахунків та висновків, що зроблені на їх підставі, щодо завищення вартості науково-дослідних робіт, планових показників кошторисної вартості робіт, планових розрахунків, фактичних витрат та видатків на оплату праці, на соціальне страхування, накладні витрати та нарахування премії за договорами від 29.10.2010 р. №НН/101-2010 та від 29.10.2010 р. №НН/102-2010.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року вказаний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Державної фінансової інспекції в Харківській області на підставі направлень від 21.10.2015 року № 1440 та №1439 проведено зустрічну звірку з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались при виконанні Державної цільової програми "Нанотехнології та наноматеріали" на 2010-2014 роки, державним замовником якої було Міністерство освіти і науки України за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 року, за результатами якої складено довідку №032-11/48-з від 13.11.2015 року.
Позивачем подано заперечення на довідку №032-11/48-з від 13.11.2015 року на ім'я начальника ДФІ у Харківській області (вих.№03-23/867 від 23.11.2015 року, на які відповідачем надано відповідь вих.№032-25/9151 від 07.12.2015 року; позицію, викладену у листі вих.№032-25/9151 від 07.12.2015 року, підтримано Державною фінансовою інспекцією України (лист вих.№03-14/6 від 05.01.2016 року).
Договори від 29.10.2010р. №НН/101-2010 та №НН/102-2010 укладено між позивачем та Міністерством освіти і науки України.
Під час здійснення зустрічної звірки посадові особи органу державного фінансового контролю фактично здійснили ревізію використання бюджетних коштів при виконанні Державної цільової програми "Нанотехнології та наноматеріали" на 2010-2014 роки, державним замовником якої було Міністерство освіти і науки України, а саме питання обґрунтованості використання бюджетних коштів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи за договорами №НН/101-2010 та. №НН/102-2010.
Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки або довідка, складена за результатами зустрічної звірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України
Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII (далі - Закон №2939), Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. за №550 (далі-Порядок №550).
Загальне поняття зустрічної звірки наведено в п.3 Порядку № 550, згідно з яким зустрічна звірка - це метод документального підтвердження у суб'єктів господарювання які мали правові відносини з підконтрольною установою, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли стосовно перевірки посадовими особами Державної фінансової інспекції в Харківській області в ході здійснення зустрічної звірки питання вартості науково-дослідних робіт, планових показників кошторисної вартості робіт, планових розрахунків, фактичних витрат та видатків на оплату праці, на соціальне страхування, накладні витрати та нарахування премії за договорами від 29.10.2010 р. №НН/101-2010 та від 29.10.2010 р. №НН/102-2010.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 550, з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю контролюючими органами можуть проводитися зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях. Для проведення зустрічної звірки посадовій особі контролюючого органу видається направлення встановленого Мінфіном зразка за підписом керівника, скріпленим печаткою відповідного контролюючого органу.
За результатами зустрічної звірки складається у чотирьох примірниках довідка, перший, другий та третій примірники якої долучаються до відповідних примірників акта ревізії. Четвертий примірник довідки складається для підприємства (установи чи організації), на якому проводилася зустрічна звірка. Підписання та вручення підприємству (установі чи організації) довідки зустрічної звірки здійснюється у тому ж порядку, який визначений для акта ревізії.
У разі недопущення посадової особи контролюючого органу до проведення зустрічної звірки складається за підписом посадових осіб контролюючого органу акт, у якому фіксується такий факт, і невідкладно письмово інформуються правоохоронні органи для вжиття заходів, передбачених законодавством.
За змістом частини першої статті 13 Закону № 2939-XII дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.
Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку № 550, заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону № 2939-XII є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки або довідка, складена за результатами зустрічної звірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Довідка про проведення зустрічної звірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 10.09.2013 р. у справі N 21-237а13.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав, натомість відповідач довів відсутність протиправних дій зі свого боку, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 820/612/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3