10 травня 2016 р. Справа № 876/12404/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Богдан А.О.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У вересні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0004971703 від 17.07.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховану за період 29.10.2014 року до 23.04.2015 року на суму 61177,15 грн..
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскільки він являється відокремленим підрозділом Державного підприємства «Львіввугілля» без права юридичної особи, він не є платником єдиного соціального внеску, оскільки, сплату такого здійснює юридична особа. А відтак, вважає прийняте рішення щодо нього протиправними та просить скасувати. Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року у задоволені позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проводилась перевірка діяльності позивача з питань несвоєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 року по 23.03.2015 року, 29.11.2014 року по 27.03.2014 року, 30.12.2014 року по 23.04.2014 року.
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску з порушенням законодавчо встановленого терміну (не пізніше 28 числа наступного місяця) сплати в сумі 61177,15 грн., в порушення ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, а саме рішення від 04.06.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску є, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Апеляційним судом встановлено, що позивач являється відокремленим підрозділом юридичної особи Державного підприємства «Львіввугілля» без права юридичної особи.
Згідно ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Так, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
За приписами ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Пунктом 3.4 Положення про ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку ДП «Львіввугілля» від 23.09.2011 року (далі - Положення) зазначено, що позивач має відокремлений баланс.
Згідно з п. 6.6.1 Положення, керівник підрозділу здійснює оплату праці працівників підрозділу згідно Положення про оплату праці, розробленого відповідно до Положення з організації праці на підприємствах вугільної промисловості, чинного законодавства України та погодженого з профспілками.
Відповідно до п. 6.7.3 Положення підрозділ самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток податку на додану вартість, екологічного податку.
Відповідно до п. 4.3. Положення, доходи отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу, після сплати податків та інших обов'язкових платежів, належать підприємству.
Згідно з п. 9.19 Положення керівник Підрозділу несе відповідальність за недостовірні нарахування та несвоєчасну сплату податків і зборів.
Як вбачається матеріалів справи, що ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку ДП „Львіввугілля» (податковий номер 040100065) перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області з 25.03.1991р.
Таким чином, зважаючи на норми приписів Положення про діяльність підрозділу, що зазначають, що підрозділ є роботодавцем, має окремий баланс підприємства, здійснює оплату праці, котра є базою нарахування соціального внеску, зважаючи на чітко визначений Положенням обов'язок підрозділу самостійно нараховувати та сплачувати всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до вимог чинного законодавства, беручи до уваги наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі саме підрозділ є платником єдиного соціального внеску в силу норми ст. 4 Закону № 2464-VI та відповідно повинен нести відповідальність за допущення порушень норм цього Закону, а не юридична особа ДП «Львіввугілля».
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв'язку» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року у справі №813/5076/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Н. Бруновська
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.05.2016 року