29 квітня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Іваненко Ю.Г., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, зобов'язання до вчинення певних дій,
У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 23 листопада 2005 року уклав з відповідачем кредитний договір № ZPVLGK00000547, згідно з умовами якого отримав кредит у розмірі 9 680 доларів США на придбання житлового будинку та сплату страхових платежів.
З метою забезпечення зобов'язань за договором того ж числа сторони уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку житловий будинок.
Посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору було порушено ряд положень ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів»та інших актів законодавства, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір від 23 листопада 2005 року № ZPVLGK00000547; визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку від 23 листопада 2005 року, зобов'язати відповідача виключити з Реєстру обтяжень нерухомого майна запис про заставу житлового будинку згідно з іпотечним договором; зобов'язати відповідача виплатити грошові кошти, надлишково сплачені за кредитним договором.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, зобов'язання до вчинення певних дій відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, просить поновити строк касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з посиланням на поважність причин пропуску цього строку.
У разі пропущення строку, встановленого ч. 1 ст. 325 ЦПК України, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк (ч. 2 ст. 325 ЦПК України).
Зважаючи на те, що строк касаційного оскарження пропущений особою, яка подала касаційну скаргу, з поважних причин, суд вважає за можливе поновити його.
Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.
Крім того, суди попередніх інстанцій, враховуючи ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит.
Доводи касаційної скарги та зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального та матеріального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 строк касаційного оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року.
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, зобов'язання до вчинення певних дій.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Ю.Г.Іваненко