Єдиний унікальний номер 219/503/14-ц Номер провадження 22-ц/775/787/2016
Головуючий у 1 інстанції Чернецький В.А. Єдиний унікальний номер 219/503/14-ц
Доповідач Папоян В.В. номер провадження 22ц/775/787/2016
Категорія 27
10 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Папоян В.В.,
суддів: Біляєвої О.М., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Ротар Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом на обґрунтування якого зазначав, що між ним та ОСОБА_1 було досягнуто угоду про купівлю-продаж автомобіля «Chevrole AVEO TC58U», якій останнім придбано у кредит. Відповідно до домовленості ним відповідачу було передано перший платіж у сумі 3000 доларів США та в подальшому проводилася оплата за умовами кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та банком, а відповідачем надано на його ім'я довіреність на керування автомобілем. Проте в 2012 році автомобіль було передано банку як предмет застави, а отримані кошти відповідачем не повернуто. Тому просив стягнути на його користь сплачені ним за зобов'язаннями відповідача грошові кошти у сумі 12 765,70 доларів США, що еквівалентно 324 248 грн. 78 коп. та 3% річних відповідно до ст.. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання у сумі 37 935 грн. 03 коп.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено. З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто кошти сплачені за оплату вартості автомобіля по кредиту у сумі 362 183 грн. 81 коп. та судові витрати.
З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права зокрема зазначає, що висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Крім того вважає, що задовольняючі позовні вимоги суд фактично вийшов за межі позовних вимог та дійшов до висновку про недійсність укладеного між сторонами договору передачі зобов'язань.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представники доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове.
Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційний скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено усну угоду про передачу зобов'язання перед банком по поверненню кредиту, що має юридичну природу договору займу, якій оформлено у неналежній формі, та яка відповідно до вимог ст. 208 ст.ст. 203, 215, 216 є нікчемною, тому, відповідно до правил реституції, отримані грошові кошти підлягають поверненню.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу якій виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу автомобіля, який фактично було укладено між сторонами у червні 2009 року. На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він виконував умови за договором купівлі-продажу та сплачував грошові кошти, що підтверджуються випискою з банківського рахунку та квитанціями про сплату кредиту, проте відповідач автомобіль йому не передав, і як на підставу своїх вимог посилався на ст. 1046 ЦК України. Протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції позивач не змінював предмет та підстави позову згідно ст. 31 ч.2 ЦПК України.
Відповідно до ст.1046 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, щодо недійсності договору та застосування її наслідків є помилковим. Оскільки судом першої інстанції помилково застосовано норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, то рішення суду підлягає скасуванню.
Вирішуючи справу по суті апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст.. ст.. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.
Згідно до ст.. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковими зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 3 частини 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.
З матеріалів справи убачається, що 23 серпня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DO0FAU00080053 за яким останньому надано кредит у сумі 18669,08 доларів США на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення 22 серпня 2012 року зі сплатою відсотків та винагороди за користуванням кредиту. Та визначено умови повернення кредиту щомісячними платежами на рахунок № 29091051816260.
10 липня 2009 року ОСОБА_1 видав позивачу ОСОБА_2 довіреність на право керування належним йому на праві власності автомобілем марки CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 строком по 7 жовтня 2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу ОСОБА_3
Згідно зі ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність - це документ, який визначає обсяг та зміст повноважень, наданих тим, кого представляють, своєму представнику.
Враховуючи зазначене, видачу загальної довіреності на транспортний засіб, що був у експлуатації не можна вважати договором, що укладений у відповідності з законом з дотриманням форми, встановленої ст. 208 ЦК України, і допускає перехід права власності до третіх осіб. Аналогічний правовий висновок викладено у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-688 цс 15. Таким чином в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу автомобіля та передачі позивачем відповідачу грошових коштів на його виконання, що відповідно до ст.. 1053 ЦК України може бути підставою для виникнення у сторони позикових зобов'язань. Іншою стороною ці факти заперечуються.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача щодо сплати грошових коштів шляхом перерахування їх на банківській рахунок відповідача для погашення кредитних зобов'язань оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. З виписки банку на рахунок № 29091051816260 для погашення кредиту періодично надходили грошові кошти у тому числі у період з липня 2009 року по квітень 2012 року та зазначено, що платником є ОСОБА_1, що також підтверджується копіями чеків за вказаний період де також зазначено платником ОСОБА_1 А висновки суду першої інстанції, що наявність у позивача оригіналу кредитного договору на ім'я ОСОБА_1 та чеків про оплату цим платником кредиту є підтвердженням факту переходу прав та обов'язків позичальника є помилковим.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача щодо укладення ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності так як надані позивачем відповідні поліси не є доказом виникнення між сторонами боргового зобов'язання, оскільки відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з урахування наявності довіреності на керування автомобілем укладення відповідних договорів є обов'язком власника транспортного засобу.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених вимог, тому вирішуючи питання по суті заявлених вимог апеляційний суд виходить з того, що позивачем не надано належних доказів, що між сторонами виникли певні зобов'язання, що є обов'язковою умовою для виникнення у відповідача обов'язку по їх оплаті, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому з позивача на користь відповідача належить підлягають стягненню понесені ним в суді апеляційної інстанції витрати по оплаті судового збору у сумі 848 грн. 99 коп.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року скасувати.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 848 грн. 99 коп. сплачений при подачі апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: