Єдиний унікальний номер 233/6418/15-ц Номер провадження 22-ц/775/818/2016
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Доповідач Біляєва О.М.
10 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Кішкіної І.В., Папоян В.В.,
за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради, про зміну прізвища дитини,
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та обґрунтовуючи скаргу тим, що при вирішенні спору суд не врахував факт припинення шлюбу та ведення сторонами спільного господарства; виховання та утримання дитини матір'ю; невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_3
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. ОСОБА_2, який є представником ОСОБА_1, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався ст. 148 СК України та виходив з недоведеності позовних вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи, зроблений з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною першою статті 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року, що набрало законної сили, укладений 26 січня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний. Прізвище ОСОБА_1 відновлено на дошлюбне прізвище «ОСОБА_1» (ас. 3, 8, 9).
За правилами частини третьої, п'ятої статті 148 СК України у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
За змістом наведених норм Сімейного кодексу України, якщо відповідач свої батьківські обов'язки не виконує, вихованням дитини не займається, не піклується про неї, коштів на її утримання не надавав є підстави для задоволення позову. Обов'язок доказування факту невиконання батьком своїх обов'язків щодо дитини покладається на позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд обґрунтовано виходив з того, що на порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме: невиконання батьком своїх обов'язків щодо малолітньої дитини.
Розірвання шлюбу з батьком дитини і зміна прізвища матір'ю самі по собі не доказують тієї обставини, що відповідач свої батьківські обов'язки не виконує, вихованням дитини не займається, не піклується про неї, коштів на її утримання на надавав.
У рішенні суд першої інстанції навів відповідні мотиви, з яких він відмовив у прийнятті доказу - висновку психолога від 22 жовтня 2015 року. Апеляційний суд погоджується з ними, оскільки у висновку відсутнє посилання, які джерела були підставою для визначення взаємовідносин між батьком ОСОБА_3 і дитиною ОСОБА_4.
Враховуючи наведені обставини справи і положення законодавчих актів, судом першої інстанції обґрунтовано визнано, що в даному випадку відсутні підстави для зміни прізвища малолітньої дитини.
За таких обставин судом попередньої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність позовних вимог, а тому ним прийнято обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про зміну прізвища.
Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити.
Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді