"05" травня 2016 р.Справа № 921/238/16-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.,
розглянув заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ від 19.04.2016р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі:
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до відповідача ОСОБА_2 сільської ради, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області
про визнання недійсним рішення
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, м. Тернопіль, про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради від 18.04.2016 року «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок в односторонньому порядку».
Водночас, 20 квітня 2016р. позивачем подано заяву без номеру від 19.04.2016 року (вх.. № 9022) про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення ОСОБА_2 сільської ради від 18.04.2016 року про розірвання договорів оренди та передачу в оренду земельних ділянок ВАТ САТП-1901;
- заборони ОСОБА_2 сільській раді, виконавчому комітету ОСОБА_2 сільської ради вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, площею 3,8296 га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056 та земельної діяли, площею 0,0873 га кадастровий номер 6125280700:02:001:1719;
- заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, площею 3,8296 га, кадастровий номер 6125280700:02:001:0056 та площею 0,0873 га, кадастровий номер 6125280700:02:001:1719.
Мотивуючи необхідність застосування вказаних заходів до забезпечення позову, заявник посилається на ту обставину, що розгляд судом позову не зупиняє юридичної дії оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, та, відповідно, надає сільській раді можливість розпоряджатися спірними земельними ділянками, у будь-який спосіб, в тому числі поділити дані земельні ділянки, продати їх частини, розробивши нову земельно-технічну документацію.
Водночас, заявник звертає увагу, що на спірних земельних ділянках знаходиться об»єкт нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності.
Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття визначених ним заходів до забезпечення позову, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, перелік яких є вичерпним. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16.
Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Згідно статті 67 ГПК України, господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Господарські суди не вправі забороняти товариству чи його посадовим, іншим особам вчиняти будь-які дії, на чому наполягає позивач.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачем чи його виконавчим органом вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок, а містяться лише припущення щодо можливості такого розпорядження. Також доводи заявника щодо знаходження на орендованих ним в минулому земельних ділянках об»єктів нерухомості, що належать позивачу на праві власності теж не підтверджуються документально, оскільки відповідних доказів суду не подано.
Долучені до справи копії рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.09.2012 р. у справі № 191514800/2012 та витяг про реєстрацію права власності № 35842130 від 15.10.2012 р. на адміністративно - виробниче приміщення за адресою: с. Біла Тернопільського району, вул. Мазепи, 26 за громадянином ОСОБА_1, видане на підставі даного судового рішення господарським судом оцінюються критично, оскільки відповідно до інформації, отриманої судом з Єдиного державного реєстру судових рішень з"ясовано, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 17.09.2015 р. у справі № 1915/14800/2012, прийнятим за результатами розгляду апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.09.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", ОСОБА_2 сільська рада, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, про визнання дійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності на нерухоме майно задоволено апеляційну скаргу; рішення Тернопільського міськрайонного суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Разом з тим, заявником, в порушення ст.66 ГПК України, не наведено жодних обґрунтувань щодо неможливості чи утруднення у майбутньому виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, у разі невжиття таких заходів, як і не надано доказів на їх підтвердження.
При цьому суд враховує, що предметом позовних вимог даного судового розгляду є визнання недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради про розірвання договорів оренди земельних ділянок в односторонньому порядку , з огляду на що, заходи по забезпеченню позову, про застосування яких просить позивач не перебувають у необхідному (обов'язковому) зв'язку з позовними вимогами, їх предметом.
Суд звертає увагу, що такий вид забезпечення позову як зупинення дії рішення ОСОБА_2 сільської ради від 18.04.2016 року про розірвання договорів оренди та передачу в оренду земельних ділянок ВАТ САТП-1901 нормами ГПК України взагалі не передбачений.
З огляду на наведені вимоги чинного законодавства та обставини справи, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не подано належних доказів та не наведено обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даному спорі.
Таким чином, заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ про забезпечення позову до задоволення не підлягає, зважаючи на відсутність передбачених ст.66 ГПК України підстав.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ без номеру від 19.04.2016 р. (вх. № 9022 від 20.04.2016 року) про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.
Суддя Н.О. Андрусик