Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2016 р.Справа № 922/1042/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" м. Кривий Ріг
до Приватного підприємства фірма "Юкон Агро", с. Наталине
про стягнення коштів у сумі 10000,00 гривень
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, керівник;
відповідача: не з'явився,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Капітал” - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства “Юкон Агро” - про стягнення коштів в сумі 10000,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області, частково скасованим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/2398/14 стягнуто з позивача на користь відповідача у даній справі заборгованість в сумі 40537,98 грн. за договором поставки №230812/1 від 23.08.2012 р. без врахування здійсненої позивачем у даній справі оплати в розмірі 10000,00 грн.
28 квітня 2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява (вх.№14459 від 28.04.2016 р.) про покладення на позивача витрат відповідача на юридичні послуги в сумі 3000,00 грн.
28 квітня 2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ГПК України (оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав). Окрім того, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у зв'язку з цим у позові.
28 квітня 2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№14461 від 28.04.2016 р.) про розгляд справи без участі його представника.
В судовому засіданні 05 травня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався.
Розглянувши клопотання відповідача (вх.№14461 від 28.04.2016 р.) про розгляд справи без участі його представника, зважаючи на диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд задовольнив його та продовжив розгляд справи без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 р. по справі №904/2398/14 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з позивача у даній справі на користь відповідача у даній справі 40537,98 грн. основного боргу, 2598,87 грн. пені, 533,43 грн. інфляційних втрат, 1502,50 грн. 3% річних, 1827,00 витрат по сплаті судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 р. частково скасовано, резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, відповідно до якої стягнуто з позивача у даній справі на користь відповідача у даній справі 40537,98 грн. основного боргу, 533,43 грн. інфляційних втрат, 1502,50 грн. 3% річних, 1721,89 витрат по сплаті судового збору.
Вказаними судовими рішеннями було вирішено спір між позивачем у даній справі та відповідачем у даній справі з приводу заборгованості позивача у даній справі перед відповідачем у даній справі за договором поставки №230812/1 від 23.08.2012 р. в сумі 40537,98 грн.
Так, в провадженні по справі №904/2398/14 відповідач у даній справі стверджував, що він поставив, а позивач у даній справі прийняв товар на загальну суму 174537,98 грн., втім оплатив його частково - в сумі 134000,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 40537,98 грн.
Позивач у даній справі стверджує, що під час розгляду справи №904/2398/14 не було враховано здійснений ним платіж в сумі 10000,00 грн., у зв'язку з чим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 на користь відповідача у даній справі було стягнуто заборгованість за договором поставки №230812/1 від 23.08.2012 р. в більшому розмірі, ніж дійсний розмір заборгованості.
Отже, позивач у даній справі звернувся до відповідача у даній справі з вимогою про повернення надлишково стягнутих постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 коштів в сумі 10000,00 грн.
Відповідач у даній справі кошти в сумі 10000,00 грн. в добровільному порядку не повернув, що й зумовило звернення з позовом у даній справі до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Позовні вимоги у даній справі зводяться до повернення, за твердженням позивача, надлишково стягнутої постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 частини заборгованості за договором поставки №230812/1 від 23.08.2012 р. в сумі 10000,00 грн. Тобто, фактично, позивач у даній справі просить змінити у позовному порядку рішення суду, яке, як стверджують сторони і свідчать матеріали справи, набрало законної сили. Як зазначає сам позивач, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 станом на момент розгляду даної справи - виконана.
Відповідно до ст. 124 Конституції України та положень ГПК України, зокрема ст.4-5, рішення суду є обов'язковим до виконання.
Рішення суду може бути змінено не інакше, як у порядку, визначеному чинним законодавством. В свою чергу, чинне законодавство не передбачає можливості зміни судового рішення у новому позовному провадженні.
Суд вважає за необхідне також констатувати, що сформований у доктрині права принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata - принципу остаточності судового рішення. Вказане засадниче положення означає, що жодна сторона не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою нового розгляду та нового рішення у справі (див. «Рябих проти Росії», №52854/99, п.п.51-52, ЄСПЛ 2003-Х).
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Позиція відповідача з приводу необхідності припинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. по справі №904/2398/14 вирішено спір між тим ж сторонами, що й у даному провадженні, з тих же предмету та підстав, є юридично неспроможною. Так, спір у даній справі позивач обґрунтовує іншими підставами, ніж були предметом розгляду в провадженні по справі №904/2398/14.
Розглядаючи заяву відповідача у даній справі про покладення на позивача у даній справи витрат відповідача на юридичні послуги в сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 44 ГПК України визначено склад судових витрат, до яких віднесено судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено правила розподілу господарських витрат, зокрема зазначено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при відмові у задоволенні позову на позивача.
За змістом ч. 3 статті 48 та ч. 5 статті 49 ГПК України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
В наданому відповідачем договорі №1/04 від 18.04.2016 р. про надання юридичних послуг зазначено про його укладення відповідачем не з адвокатом, а з ФО-П ОСОБА_2
Окрім того, оплата юридичних послуг згідно банківської виписки від 26.04.2016р. на суму 3000,00 грн. здійснена відповідачем на користь ФО-П ОСОБА_2, а не адвоката.
За таких обставин, суд вважає за не неможливе покладення на позивача витрат відповідача на юридичні послуги в сумі 3000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного вище, відповідно до ст. 124 Конституції України, та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 58, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 10.05.2016 р.
Суддя ОСОБА_3