ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2016Справа №910/5597/16
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі
відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства
"Адміністрація морських портів України";
до Державного агентства резерву України;
про стягнення 35 533,06 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від заявника: Науменко О.В., представник, довіреність № 1736 від 03.12.2015 р.;
Від відповідача: Стецій В.С., представник, довіреність № 1167/04/4-16 від 07.04.2016 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 35 309,59 грн. заборгованості, 223,47 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання за договором № 0.51/1 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.02.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5597/16, розгляд справи призначено на 19.04.2016 року.
У судовому засіданні 19.04.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволені позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (зберігач) та Державним агенством резерву України 14.02.2014 р. було укладено договір № 0.51/1 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за умовами якого Держрезерв передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1мр.
Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Згідно з п. 4.3. договору, оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Держрезервом України акта встановленої форми.
У п. 7.3. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом зберігання цінностей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, надавши послуги зі зберігання на суму 35 309,59 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по підприємству Одеська філія ДП "Адміністрація морських портів України" за 2014 рік.
В свою чергу, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги зі зберігання матеріальних цінностей.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 35 309,59 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ. яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. Договір зберігання укладається в письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Порядок укладання та виконання договорів, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву регулюється Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Згідно з п. 3 ст. 7 Закону, фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що оплата здійснюється на підставі акта встановленої форми.
Отже, приймаючи до уваги визначене та з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем був підписаний акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за 2014 рік, яким встановлено зобов'язання відповідача сплатити вартість послуг.
Таким чином, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг відповідача настав по закінченню бюджетного періоду після підписання акту виконаних робіт.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано факт надання позивачем послуг зі зберігання матеріальних цінностей з державного матеріального резерву на суму 35 309,59 грн.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати наданих послуг, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.
У відповідності до положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Вищенаведена норма на практиці знайшла своє застосування у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 р., у якій викладені аналогічні висновки стосовно того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором зберігання, позивачем нараховано відповідачу 223,47 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані відповідачу три проценти річних в розмірі 223,47 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (інд. 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (інд. 65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 38728457) 35 309 (тридцять п'ять тисяч триста дев'ять) грн. 59 коп. заборгованості, 223 (двісті двадцять три) грн. 47 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 04.05.2016 р.