2-41/11
2/465/853/16
Іменем України
05 травня 2016 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Кузь В.Я.
при секретарі - Янковській С.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна шляхом виділення спадкової частки квартири, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у м Львові йому, позивачу, як таку, що повинна належати на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу, в натурі автомобіль ВАЗ 21051, державний номер 291 - 65 ТВ (Ж 61-68 ЛВ) та автомобільний причеп МАЗ - 8114, державний номер 25 - 49 ХР, як такі, що повинні належати на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу , дачну земельну ділянку, розташовану на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, як таку, що повинна належати на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу, майно, яке знаходиться на земельній ділянці розташованій на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, як таке, що повинно належати на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; припинення права на спадкову частку у спільному майні ОСОБА_2 і призначення їй грошову компенсацію на підставі п. 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а саме:
- за 1/6 автомобіля ВАЗ 21051, державний номерний знак 291 - 65 ТВ (Ж 61-68 ЛВ) компенсацію в розмірі 1024 грн.;
- за 1/6 автомобільного причепа компенсацію в сумі 511 грн.;
- за 1/6 від 0, 055 га, на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області компенсацію в розмірі 7000 грн.; припинення права власності ОСОБА_3 на спадкову частку майна розташованого на земельній ділянці на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області з призначенням їй грошову компенсацію в розмірі 6810 грн. відповідно до вимог ст. 365 ЦК України та здійснення поділу між відповідачкою і ним, позивачем, грошових коштів відповідно до належної кожному спадкової частки , -
Позивач звернуся в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна після смерті їх батька ОСОБА_4, мотиви та вимоги якого виклав у позовній заяві від 11 травня 2007 року ( т. 1 ас. 4 - 12).
У провадженні Франківського районного суду м. Львова справа перебувала з 24 жовтня 2008 року із відповідним зупиненням провадження, у звязку з призначенням еспертиз. підстави таких рішень викладені в ухвалах суду.
В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно визначившись із їх змістом у заяві від 15 травня 2015 року.
Згідно уточнених позовних вимог, позивач просить:
- виділити йому спадкову частку квартири, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у м Львові йому, як таку, що повинна належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України;
- виділити йому в натурі автомобіль ВАЗ 21051, державний номер 291 - 65 ТВ(Ж 61-68 ЛВ) та автомобільний причеп МАЗ - 8114, державний номер 25 - 49 ХР, як такий, що повинен належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України;
- виділити йому, дачну земельну ділянку, розташовану на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області як таку, що повинна належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України;
- виділити йому майно, яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, як таке, що повинно належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України;
Також, покликаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України, позивач просить суд припинити право на спадкову частку у спільному майні ОСОБА_2 і призначити їй наступну грошову компенсацію:
- за 1/6 автомобіля ВАЗ 21051, державний номерний знак 291 - 65 ТВ (Ж 61-68 ЛВ) компенсацію в розмірі 1024 грн.;
- за 1/6 автомобільного причепа компенсацію в сумі 511 грн.;
- за 1/6 від 0, 055 га, на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області компенсацію в розмірі 7000 грн.;
- припинити право власності ОСОБА_3 на спадкову частку майна розташованого на земельній ділянці, що на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області та призначити їй грошову компенсацію в розмірі 6810 грн.
Щодо грошових заощаджень, то такі просить поділити між відповідачкою і ним, позивачем, відповідно з належною кожному часткою ( т. 2 ас. 182 - 188).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з відповідачкою є братом та сесрою. Їхній батько ОСОБА_4 помер 07.09.2002 року. По його смерті залишилось троє спадкоємців першої черги: він, позивач, його сестра ОСОБА_2 та мати ОСОБА_5. Остання відмовилась від своєї частки в спадковому майні на його користь.
Спадковим майном по смерті ОСОБА_4 є :
-? частка квартири АДРЕСА_2;
-грошові вклади у Державному Ощадному Банку України згідно із довідкою №451 від 12.09.2006 року;
-земельна ділянка в садовому кооперативі (товаристві інвалідів війни) « Перемога» в с. «Конопниця» Пустомитівського району Львівської області із садовим будинком загальною площею 29,5 кв.м, житловою площею 14,8 м.2 та іншими господарськими спорудами;
-автомобіль НОМЕР_1 (Ж 61-68 ЛВ);
-автомобільний причеп МАЗ 8114 д.н.з. 2549ХР.
Оскільки його мати відмовилась від своєї спадкової частки всього майна на його користь, він є спадкоємцем 2/3 часток спадкового майна після смерті батька, що підтверджується довідкою № 2002 від 16.04.2007 року, виданої П"ятою Львівською державною нотаріальною конторою.
Вважає, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем 1/3 спадкової частки квартири АДРЕСА_2, що складає 1/6 частку від загальної площі квартири.
З вересня 2004 року він, позивач, проживав у вказаній квартирі разом із матір"ю до її смерті, і яка померла 19 квітня 2015 року, сплачував комунальні послуги та утримував квартиру. Вважаючи, що частка відповідача у спадковому майні - квартирі АДРЕСА_3 є незначною, не може бути виділена в натурі, остання має інше місце проживання, то відповідно до ст. 365 ЦК України, просить припинити право відповідачки на спадкову частку у спільному майні, що складає 1/6 частки із виплатою ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 74655 грн.
Крім того вважає, що все спірне майоно утримувалося ним, позивачем, а тому у нього винокло право власності на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України.
Відтак, просить виділити йому в натурі автомобіль ВАЗ 21051 д.н.з. 391-65ТВ (Ж 61-68 ЛВ) та автомобільний причеп МАЗ - 8114 д.н.з. 25-49ХР, оскільки вказані транспортні засоби з моменту придбання і по день уточнення позовних вимог знаходяться у його власності і утримуються за його рахунок. Із покликанням на норми ст..ст. 344, 360 ЦК України, вважає, що оскільки відповідач не утримує належну їй частку, не несе витрат по її утриманню, то така частка має перейти у його власність, а зважаючи на те, що такі відносяться до неподільних речей, просить припинити право на спадкову частку у спільному майні ОСОБА_2 і призначити їй грошову компенсацію за автомобіль в розмірі 1024 грн. та за причеп 511 грн.
Також, просить виділити йому у власність дачну земельну ділянку, розташовану на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, оскільки вважає, що така протягом останніх 11 років знаходиться у його власності, утримується за його рахунок , відповідачка не брала участі в утриманні даної земельної ділянки. на його, позивача , думку, відповідно до вимог ст.. 344 , 360 ЦК України така має належити йому. Покликаючись на ч.1 ст. 365 ЦК України, просить припинити право на спадкову частку ОСОБА_2 у спільному майні - 1/6 дачної земельної ділянки, оскільки її частка є незначною та призначити їй грошову компенсацію в розмірі 7000 грн.
Те саме стосується і майна, що знаходиться на даній земельній ділянці. Ввважає, що таке також має перейти у його власність із припиненням права на спадкову частку у спірному майні із призначенням грошової компенсації в розмірі 6810 грн.. Щодо спадкового майна у вигляді грошових вкладів у Державному Ощадному Банку України то такі просить поділити у відповідності до часток кожного.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, покликаючись на обгрунтування викладені у первинній позовній заяві. Пояснення, щодо позовних вимог надав аналогічні викладеним в позові та уточненнях до нього. В ході розгляду справи, позивач на неодноразові застереження суду про наслідки невиконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивач вінст на депозит судової адміністрації частину вартості спірної частки, однак у подальшому вказана сума повернута позивачу з підстав викладених в ухвалі суду про повернення коштів.
У подальшому, позивач відмовився від виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, не зважаючи на неодноразові попередження суду про наслідки , що настануть.
Бажаючи визнання за ним права власності на майно у порядку, передбаченому ст. 344 та ст. 360 ЦК України, позивач, кірім доводів наведених у опзовній заяві та уточненнях до неї , інших доказів не надав, право власності будь - кого із сторін судового процесу не довів. У тойже час визнає, що майно на яке він претендує перебуває у спорі, у тому числі й за обставин даної справи. Підтвердив факт наявності судової справи за позовом відповідача, у тому числі й щодо визнання заповіту та договору дарування спірного майна, недійсним. Просить уточнені позовні вимоги задоволити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, покликавшись на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.04.2014 року, їх із позивачем мати - ОСОБА_5, визнана недієздатною. Тільки в ході розгляду даної справи, вона довідалась про те, що 12.09.2006 року матірю було складено заповіт на користь ОСОБА_1 на все майно, що їй належало. Звертають увагу суду на те, що позивач схилив матір для складання даного заповіту, оскільки позов до суду про визнання її недієздатною був поданий нею, відповідачем, ще до того, а саме у 2005 році.
Крім того, стверджують, що позивач не дає можливості їй, відповідачу, брати участь в розпорядженні та користуванні належними їй 1/6 частками усього спадкового майна, а відтак вона немає можливості утримувати його.
Вважають, що покликання позивача на ст..ст. 344, 360, 365 ЦК України, є безпідставними, оскільки такі стосуються майна співвласників , однак вони із позивачем є лише спадкоємцями, право власності ні за одним, ні за другим не визнано, свідоцтв про право на спадщину, ними ще не отримано.
Звернули увагу суду і на відсутність висновків експерта про неможливість виділення в натурі часток у спільному майні. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Дане рішення суду грунтується на правових та законодавчих нормах, що регулюють розглядувані спірні цивільно - правові відносини, і зокрема.
Суд бере до уваги, що зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 ЦК України.
Статтею 321 ЦК України, закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст. 356 ЦК України, і означає: власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Судом встановлено, що частки, які обговорюються сторонами, і які вони вважають своєю власністю в ідеальному відношенні не визначені, позиція сторін щодо їх розміру, є припущенням. Будь - які правовстановлюючі документи чи підтвердження права власності в розумунні ст. ст. 328, 370, 1278 ЦК України.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер 07.09.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ № 273431 від 07.09.2002 року (а.с.6 спадкової справи).
Спадковим майном по смерті ОСОБА_4 є :
-? частка квартири АДРЕСА_4, загальною площею 68,9 м.кв., житлова проща 42,9 м.кв, що на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що також підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно реєстрований № 4727592 (а.с.22 спадкової справи);
-Грошові вклади у Державному Ощадному Банку України згідно із довідкою № 451 від 12.09.2006 року (а.с.17 спадкової справи).
-Земельна ділянка в садовому товаристві інвалідів війни « Перемога» в с. «Конопниця»,
Пустомитівського району Львівської області , що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 535, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю Зимноводської сільської ради № 206 від 24.10.1994 року (а.с.18-21 спадкової справи);
-Садовий будинок у вказаному садовому товаристві інвалідів війни « Перемога» в с. «Конопниця», Пустомитівського району Львівської області , загальною площею 29,5 кв.м, житловою площею 14,8 кв. м. та іншими господарськими спорудами, що на праві приватної власності належав ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрований № 15535019 від 27.07.2006 року (а.с.25 спадкової справи);
-автомобіль НОМЕР_1, 1988 року випуску, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІНС № 303472 належав ОСОБА_4 (а.с.24 т.1);
-автомобільний причеп МАЗ 8114 д.н.з. 2549ХР, 1990 року випуску, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІНС № 231411 належав ОСОБА_4 (а.с.24 т.1).
По його смерті залишилось троє спадкоємців першої черги: позивач - син ОСОБА_1, відповідач - донька ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_5
Як вбачається із заяви про прийняття спадщини № 102 від 28.01.2003 року ОСОБА_2 звернулась у П"яту Львівську державну нотаріальну контору вчасно, так як і ОСОБА_1 (заява про прийняття спадщини № 224 від 25.02.2003 року).
Дружина померлого ОСОБА_5 25.02.2003 року звернулась до П"ятої Львівської державної нотаріальної контори із заявою № 222 про відмову від належної їй частини спадщини в користь сина ОСОБА_1 (а.с.4 спадкової справи).
25.01.2007 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 ? частину квартири АДРЕСА_4, що належала їй на праві спільної часткової власності та підтверджується договором - дарування серії ВЕМ № 675696, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 (а.с.16 т.1).
Попередньо, 22.09.2006 року ОСОБА_5 склала заповіт серії ВЕВ № 958228, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 (а.с.172 т.3).
Згідно з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.04.2014 року ОСОБА_5, визнана недієздатною.
19 квітня 2015 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ № 387694, актовий запис № 648. (а.с.171 т.3).
Встановлено також, що у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа № 2/465/1169/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, відмови від прийняття спадщини та визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_5 і визнання права власності на ? ідеальну частку спадкового майна.
Отже станом на час прийняття судом рішення у даній справі, питання спадкування спірного майна, що залишилося після смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між спадкоємцями не вирішено, а відтак спірні відносини, у тому числі й усунення від права на спадкування повинні вирішуватися за правилами спадкового проава.
Відтак, твердження позивача, про те, що йому належить 2/3 частки спадкового майна після померлого батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, є його особистими припущеннями, які не знаходять жодних підтверджень.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не
позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України). Однак, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст..1297 ЦК ). Закон вимагає від спадкоємця, який прийняв спадщину, звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на це майно. Пояснюється це насамперед тим, що відповідно до ст.. 1299 ЦК України, право власності на таке майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна. Зміна власника майна, що підлягає обовязковій державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Такий порядок передбачений у звязку з тим, що нотаріус при оформленні спадкових прав спадкоємця вимагає подання відповідних документів в тому числі і довідку про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість.
В заявленому позові позивач просить припинити право на спадкову частку відповідача у спадковому майні на підставі ст.. 365 ч.1 ЦК України, визнавши за ним право власності на це майно в порядку ст.. 344, 360 ЦК України, що в свою чергу приведе до припинення права власності відповідача на її частку в спадковому майні.
Крім того, законодавець у ст. 1224 ЦК України, дав вичерпний перелік підстав усунення від права на спадщину.
Ст. 365 ч.1 ЦК України встановлено чотири умови, за наявності сукупності яких право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників: 1) якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) якщо річ є неподільною; 3) якщо спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім”ї.
При цьому судом не встановлено наявності сукупності цих умов відносно сторін, оскільки суду не представлено доказів щодо неможливості виділення в натурі частини квартири чи дачного будинку, а також щодо неподільності речей, тобто відсутності можливості їх поділу без втрати цільового призначення.
Крім того, відповідач не заперечує щодо спільного володіння та користування квартирою та спадковим майном, а доводи позивача щодо неможливості такого користування є несуттєвими та непереконливими. Всі твердження позивача у цій частині є його особистими припущеннями, які в силу вимог ст. 60 ЦПК України, суд відхиляє.
Проте, основним аргументом у відмові в задоволенні позовних вимог, щодо припинення права власності на спірне майно з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, є невиконання позивачем частини друго вказаної норми закону, згідно якої, - суд вправі постановити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Отже, право суду на прийняття рішення у справах даної категорії є обєктивно залежним від вказаної норми закону,а позивач відмовився попередньо внести вартість частки на депозитний рахунок суду.
Суд, зважаючи на довготривалість розгляду справи та мотиви спірних відносин між сторонами, вичерпав усі можливості, передбачені ст. 213 ЦПК України у їх вирішенні.
При цьому, судом також враховано пропозицію вирішення спору в порядку ст. 175 ЦПК України, однак сторони під час розгляду справи не дійшли згоди щодо вартості спірного майна.
У відповідності до вимог п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” , вирішуючи питання про вартість спірного майна , у разі відсутності погодження сторін щодо вартості, слід виходити з дійсної вартості майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Ухвалою судового засідання від 25 липня 2013 року по справі призначено судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості спадкового майна та доручено проведення такої Науково-дослідному інституту судових експертиз.
Як вбачається із висновку № 2552 судової авто товарознавчої експертизи складеного 04.12.2013 року :» ринкова вартість причепа «МАЗ - 8114 «Зубренок» 1990 року випуску , реєстраційний номер 4549ХР з врахуванням його стану на момент огляду 04.10.2013 року в цінах на початок грудня 2013 року становить 3068 грн». (а.с. 13-22 т.2).
Відповідно до висновку № 2551 судової авто товарознавчої експертизи складеного 04.12.2013 року: « ринкова вартість автомобіля «ВАЗ - 21015» 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням його стану на момент огляду 04.10.2013 року в цінах на початок грудня 2013 року становить 6143 грн.» (а.с. 24-34 т.2).
Відповідно до висновку № 2548/2549/2550 судової інженерно-технічної експертизи вкладеного 29.09.2014 року : « ринкова вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 на час проведення дослідження 18.09.2014 року становить 445518,00 грн.; ринкова вартість ? частини садового будинку з сараєм та огорожею розташованого в садовому товаристві «Перемога» на території Конопницької сільської ради Пустомитіввського району Львівської області станом на 18.09.2014 року становить 46437,00 грн.; ринкова вартість ? частини земельної ділянки розташованої в садовому товаристві «Перемога» на території Конопницької сільської ради Пустомитіввського району Львівської області станом на 18.09.2014 року становить 44627,00 грн.» (а.с.38-45 т.2).
В судовому засіданні від 30 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 надав ряд документів, покликаючись як на підставу доказу, серед яких клопотання про врахування можливої суми компенсації, яка на його думку, є достатньою ( т. 2 ас. 143 - 176).
15 травня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог , зміст яких викладений вище, та клопотання про прийняття судом до уваги ціни майна, вказавши , що визначену суму - 90000 грн. передано ним на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області ( т. 2 ас. 187 - 188), що також підтверджується копією квитанції № 79 від 15 травня 2015 року, згідно якої, ОСОБА_1, на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області № 37313005000789 перераховано 90000 ( дев'яносто тисяч) грн. ( т. 3 ас. 42).
Зважаючи на зміст уточнених позовних вимог, які судом прийнято до розгляду в судовому засіданні від 07 червня 2015 року, позивачу роз'яснено вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України та зобов'язано внести на депозитний рахунок суду суму вартості майна, відносно якого ним ставиться питання про припинення права відповідача, до завершення справи по суті. Розмір вартості встановлено у вигляді 133 770 ( сто тридцяти тисяч сімсот сімдесят) грн. відповідно до висновків експертів ( т. 1 ас 237. Т. 2 ас. 13 - 45). Отже , така вимога суду ґрунтувалася виключно на прямій нормі закону та експертних висновках.
Однак, позивач заперечив вартість майна, як і самі висновки експертів.
Відповідач та її представник 30 червня 2015 року заявили клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи з якими погодився і позивач ОСОБА_1 та яке судом задоволено ( т. 3 ас. 23-24). Провадження у справі було зупинено та справу скеровано до експертної установи.
Однак, 24 червня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про повернення йому коштів внесених у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 365 ЦК України (т.3 ас. 4).
23 липня 2015 року з Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області до Франківського районного суду м. Львова надійшов лист, яким повідомляється суд, що позивач ОСОБА_1 вимагає повернення внесених ним коштів ( т. 3 ас. 37).
05 листопада 2015 року, витребувані судом матеріали справи з експертної експертизи поступили до Франківського районного суду м. Львова та відповідно до ухвали судді від 06 листопада 2015 року у справі відновлено провадження з призначенням справи до судового розгляду.
В судове засідання 18 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 не прибув, хоч був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, подав клопотання про перенесення (т. 3 ас. 83).
12 та 20 січня 2016 року з Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області до Франківського районного суду м. Львова надійшли листи адресовані Генеральному прокурору України, щодо, як на думку позивача, незаконного вимагання у нього коштів.
В судове засідання від 02 лютого 2016 року, позивач ОСОБА_1 не прибув, разом з тим, суд заслухавши думку відповідача та його представника, задоволив заяви ОСОБА_1 про повернення йму внесених відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України грошових коштів на депозит суду. Підстави такого рішення викладені в ухвалі ( т. 3 ас.120 -124).
Судом також встановлено, що призначена відповідно до ухвали суду від 30 червня 2015 року експертиза, що призначалася за клопотання відповідача ОСОБА_2 про визначення ринкової вартості ідеальних часток у спірному майні, не відбулася, з підстав відкликання ОСОБА_2 її клопотання про призначення такої експертизи ( т 3 ас 2, 23 -24, 54, 61, 69).
Доказів щодо дійсної вартості спірного спадкового майна сторони суду не представили, позивач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду вартість частки у спільному майні, що належить ОСОБА_2
Також, силу вимог ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову до інших співвласників, Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненням сторін про те, що позивач та відповідач свідоцтва про право на спадщину на частину майна не отримували, права власності в установленому порядку не реєстрували. Відповідно, сторони не є співвласниками спірного спадкового майна, а крім того позивачем не виконані вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України.
Що стосується позовних вимог про виділення позивачу: спадкової частки квартири, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у м Львові ; в натурі автомобіль ВАЗ 21051, державний номер 291 - 65 ТВ та автомобільний причеп МАЗ - 8114, державний номер 25 - 49 ХР; дачну земельну ділянку, розташовану на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області; майно, яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, як такі, що повинні належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
В обґрунтування своїх уточнених позовних вимог позивач поклилається на статтю 344 ЦК України, згідно з якою особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Як зазначено у пункті 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про
захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Отже, обов'язковою підставою для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісність володіння. При цьому володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
В ході судового розгляду було встановлено, що спірне майно постійно перебувало у володінні власника майна - ОСОБА_4 до його смерті , яким позивач користувався з його дозволу та який знав про це і не заперечував цього.
Відповідно після смерті спадкодавця, право власності на спадкове майно повинно вирішуватися у відповідності з вимогами Книги шостої ЦК України, а тому право власності з цих підстав не може вирішуватися за набувальною давністю.
Оскільки позивачем не було стверджено обставин, які б свідчили про те, що він добросовісно заволодів саме чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти таким протягом десяти років без відома та згоди законного володільця, навпаки, судом встановлено спір щодо вказаного майна, а відтак, суд не знаходить вимоги позивача у цій частині, такими, що є законними та підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і уточнені позовні вимоги позивача із покликання на ст.. 360 ЦК України, яка передбачає , що співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових) платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, оскільки сторони юридично не є співвласниками спірного майна, таке перебуває ц статусі спадкового, а відтак у них відсутні наслідкові права та обов»язки встановлені Книгою 3 Розділу 1 Цивільного Кодексу України. Крім того, судом встановлено, що позивач перешкоджає відповідачу коритсуватися таким майном, що першим підтверджено в суді особисто.
Що стосується позовних вимог в частині поділу спакових грошових вкладів, то такі теж не підлягають задоволенню з підстав відсутності належного визначення часток у спадковому майні, а позивач просить розділити такі відповідно до частки кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 57-61, 169, 208-210, 212- 215 ЦПК України , суд, -
У задоволенні позовних вимог про припинення права на спадкову частку у спільному майні ОСОБА_2 і призначення їй грошової компенсацію на підставі п. 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а саме:
- за 1/6 автомобіля ВАЗ 21051, державний номерний державний номер 291 - 65 ТВ (Ж 61-68 ЛВ) компенсацію в розмірі 1024 грн.;
- за 1/6 автомобільного причепа компенсацію в сумі 511 грн.;
- за 1/6 від 0, 055 га, на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області компенсацію в розмірі 7000 грн.; припинення права власності ОСОБА_3 на спадкову частку майна розташованого на земельній ділянці на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області з призначенням їй грошової компенсації в розмірі 6810 грн.
відповідно до вимог ст. 365 ЦК України, відмовити з підстав невиконання позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 365 ЦК України.
У задоволенні позовних вимог про поділ спадкового майна шляхом виділення спадкової частки квартири, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у м Львові, як таку, що повинна належати йому, позивачу, на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу, в натурі автомобіль ВАЗ 21051, державний номер 291 - 65 ТВ (Ж 61-68 ЛВ) та автомобільний причеп МАЗ - 8114, державний номер 25 - 49 ХР, як такі, що повинні належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу, дачну земельну ділянку, розташовану на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області як таку, що повинна належати йому на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України; виділення йому, позивачу майно, яке знаходиться на земельній ділянці розташованій на території садового кооперативу «Перемога» в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області, як таке, що повинно належати на підставі ст. 344 та ст. 360 ЦК України та поділити грошові кошти відповідно до належної кожному частки у спаковому майні, відмовити за безпідставністю таких.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд, що ухвалив рішення.
Суддя В.Кузь