Справа № 136/522/16-к
29 квітня 2016 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовця кримінальне провадження № 42016021240000028, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2016 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Липовець, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, непрацюючого, судимого 15.06.2015 року Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення
прокурора ОСОБА_4
з боку захисту
підсудного ОСОБА_3
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 15.06.2015 року вироком Липовецького районного суду Вінницької області його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 гривень. Будучи належним чином повідомленим про порядок і умови відбуття покарання у виді штрафу, що передбачені ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, незважаючи на неодноразові повідомлення суду про необхідність у місячний строк добровільно сплатити зазначений штраф, про що повідомити суд шляхом пред'явлення квитанції, починаючи з 15.07.2015 року жодних заходів щодо сплати штрафу не приймав, на роботу на працевлаштувався, тим самим умисно ухилився від сплати призначеного вироком суду покарання у виді штрафу.
Такі умисні дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування було кваліфіковано за ст. 389 ч.1 КК України, як ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме ухилення від сплати штрафу.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення за обставин наведених в обвинувальному акті. Також, підсудний запевнив суд, що розкаюється у вчиненому та бажає стати на шлях виправлення, підтвердженням чого є сплата ним штрафу за вироком Липовецького районного суду Вінницької області.
Суд переконався, що показання підсудного ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що підсудний визнав свою винуватість та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст. 349 КПК України.
Суд вважає, що дії підсудного вірно кваліфіковані за ст. 389 ч.1 КК України, як ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме ухилення від сплати штрафу.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч.1 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного, який по місцю проживання характеризується добре, на диспансерному та наркологічному обліку не перебуває, судимий 15.06.2015 року Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.66 КК України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання підсудного щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення підсудним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі на строк, передбачений санкцією частини статті за якою інкриміновано його діяння. При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст.76 ч.1 пп. 2,3 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про процесуальні витрати та речові докази суд вирішує відповідно до положень ст. 100, 124 КПК України.
В ході досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 12, 65-67, 75, 76, 389 КК України, суд -
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 389 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно статті 76 ч.1 пп. 2, 3 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки на протязі іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1