28 квітня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Владичана А.І., Міцнея В.Ф.,
секретар: Вівчарик Н.В.
за участю : відповідача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Моторного (транспортне) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2016 року, -
ОСОБА_3 в лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, МСТБУ про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Також ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на належне ОСОБА_1 майно, яке знаходиться в спільній сумісній власності, а саме, квартиру АДРЕСА_1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт належне ОСОБА_1 майно, а саме, на частину квартири АДРЕСА_1, в межах суми позову в
№22-ц/794/729/16 Головуючий у 1 інстанції: Літвінова О.Г.
Категорія: 30 Доповідач: Литвинюк І.М.
розмірі 51 101,86 грн..
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляції вказує на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки він не являється ні власником, ні співвласником вищезазначеної квартири АДРЕСА_1.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.
Частина 2 ст. 151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.
В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України - про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, МСТБУ про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 (далі - Постанова), єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.
У п. 3 Постанови зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Пунктом 4 Постанови унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідачем до апеляційної скарги долучено копії свідоцтва про право власності та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до якого співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Отже, ОСОБА_1 не є співвласником вищенаведеної квартири і накладенням арешту на це майно не порушуються його права, а тому не може ставити питання про скасування ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на майно, яке не належить йому на праві власності.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена з додержанням вимог закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: