Справа № 308/2098/16-п
27.04.2016 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Крегула М.М., за участю захисника особи, яка притягнута до відповідальності - адвоката Васильчука А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 275. 60 грн.,
Згідно постанови суду ОСОБА_2 21.01.2016 року близько 3 год. 50 хв. в м.Ужгороді по вул..Сріблястій, керував транспортним засобом марки «Opel» р.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп»яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). В присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров»я , чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2016 року та закрити провадження у справі. Вказує на порушення норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто в його відсутності, що позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП та вплинуло на повноту та об»єктивність судового розгляду, так як судом не було досліджено всі обставини справи. Висновки суду, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються виключно на протоколі про адмінправопорушення, в якому інформація вчинення ним правопорушення, не відповідає дійсності, оскільки співробітниками поліції його затримано не під час керування автомобілем, а коли він перебував поруч з ним.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Васильчука А.Ю., який підтримав вимоги апеляційної скарги та свої доповнення до неї, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Вказані вимоги закону, а також вимоги ст.268 КУпАП щодо забезпечення прав особи, яка притягається до відповідальності суддею при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не дотримано.
Так, з матеріалів справи вбачається, що справа розглянута без участі ОСОБА_2 та відсутні докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Проте, суд, в порушення вказаних вимог закону, без виклику в судове засідання ОСОБА_2, розглянув справу у відсутності останнього, що суттєво вплинуло на повноту перевірки обставин правопорушення, і виніс рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке не відповідає вимогам закону.
Вказане порушення закону являє собою порушення права особи на захист і є безумовною підставою для скасування постанови суду та винесення апеляційним судом нової постанови.
Крім того, в постанові судді, наведені обставини адміністративного правопорушення, що ставляться в вину ОСОБА_2, а саме дата вчинення якого - 21.01.2016 року не відповідає даті, вказаній в протоколі про адміністративне правопорушення від 23.01.2016 року, що підтверджує необхідність її скасування.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, відповідно до вимог цього закону висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обгрунтування висновку про винуватість особи.
Всупереч наведеним вимогам закону суд, на обґрунтування свого висновку про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, послався в тому числі і на рапорт іспектора патрульної поліції від 23.01.2016 року, з якого вбачається, що 23.01.2016 року близько 03 год. 50 хв. було виявлено ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Opel» р.н.з. НОМЕР_1 без увімкнутих фар ближнього світла. Однак, як зазначений документ, так і пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як видно з матеріалів справи, не містять беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом у стані сп»яніння. Не містить таких і відеозапис, який є додатком до адміністративного протоколу серії АП 2 №469501 від 23.01.2016 року, оскільки автомобіль знаходився у дворі на площадці.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 притягнутий до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп»яніння, чи за інше порушення.
Навпаки, із рапорту інспектора УПП ОСОБА_6 вбачається, що відносно ОСОБА_2 виносилась постанова ПС №728443 про керування автомобілем без близького світла, яка також відсутня у справі
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при їх розгляді, суддя не з»ясував всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Наведені обставини потребували детального їх з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, однак недотримання цього принципу, розгляд справи без участі ОСОБА_2 та формальний підхід призвів до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальності за відмову особи від проходження огляду на стан сп»яніння підлягає тільки особа, яка керує транспортним засобом. Перевірку цих даних суддею не забезпечено.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як видно з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії АП» №469501 від 23.01.2016 року, датою вчинення правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що постановлено у вину ОСОБА_2 є 23 січня 2016 року.
У відповідності до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2016 року - скасуванню із закриттям провадження в справі щодо ОСОБА_2 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв»язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 38 КУпАП.
На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: М.М.Крегул