Справа № 308/14910/15-ц
(заочне)
18 квітня 2016 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - Микуляк П.П.
при секретарі - Остич Л.В.
за участю представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні житловим будинком та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що на підставі нотаріально посвідченого Договору від 12.04.2011 року вона є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Горянська, 16. В даному будинку окрім неї зареєстрований її син ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5
Відповідно до договору, який за своєю природою містить елементи договору купівлі-продажу та договору про встановлення сервітуту, продавець житлового будинку ОСОБА_6 мала право довічного проживання в зазначеному житлі та користування підсобними приміщеннями. Згідно п.6.2.3 Договору сервітут припиняється зі смертю ОСОБА_6, а відповідно до п.1.5 Договору даний сервітут не підлягає відчуженню. Умовами Договору не передбачено встановлення сервітуту для інших особі, окрім ОСОБА_6
05.03.2015 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті в будинку залишився зареєстрованим її син - відповідач ОСОБА_7, хоча за вказаною адресою він фактично не проживає з грудня 2012 року, ніякої участі в утриманні майна не приймає, особистих речей відповідача у будинку не має, його місцезнаходження їй невідоме.
Реєстрація ОСОБА_7 в будинку №16 по вул..Горянській в м.Ужгороді суперечить її інтересам, як власника даного житлового приміщення, обмежує її у праві вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а також може створити негативні наслідки, пов'язані з несенням додаткових витрат на утримання будинку та оплату комунальних послуг, та може створити певні незручності, зокрема під час процедури призначення житлових субсидій. За таких обставин, вона змушена звернутись до суду з відповідною позовною заявою про усунення перешкод у розпорядженні власністю та позбавлення права відповідача на користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив суд усунути його довірительці перешкоди у розпорядженні житловим будинком №16 по вул..Горянській в м.Ужгороді, який належить їй на праві власності, та визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування зазначеним житловим приміщенням. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, а тому в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору, посвідченого12.04.2011 року приватним нотаріусом Ужгородського міського округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №855, придбала житловий будинок №16 по вул.Горянській в м.Ужгороді. Право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 03.10.2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №27666338 від 03.10.2014 року.
Відповідно до умов Договору, який є змішаним цивільно-правовим договором та за своєю природою містить елементи договору купівлі-продажу та договору про встановлення сервітуту, продавець житлового будинку ОСОБА_6 мала право довічного проживання в зазначеному житлі та користування підсобними приміщеннями. Згідно п.6.2.3 Договору сервітут припиняється зі смертю ОСОБА_6, а відповідно до п.1.5 Договору даний сервітут не підлягає відчуженню. Аналогічний припис закріплено і в ч.4 ст.403 ЦК України.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.
Право власності згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.ст.150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, власника не може бути позбавлено права користування житловим будинком.
Судом встановлено, що 05.03.2015 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ФМ №185834 від 05.03.2015 року. Умовами Договору не передбачено встановлення сервітуту для інших особі, окрім ОСОБА_6
Разом з тим, як слідує з довідки КП «Житловий ремонтно-експлуатаційний район №4» від 17.12.2015 року №5750 в будинку за адресою м.Ужгород, вул.Горянська, 16, значаться зареєстрованими ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (син ОСОБА_6В.), який фактично не проживає в будинку з грудня 2012 року, що підтверджується актом комісії про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 17.12.2015 року.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що особа втрачає право користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у розпорядженні житловим будинком №16 по вул..Горянській в м.Ужгороді, який належить їй на праві власності, та визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування зазначеним житловим приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання органом, який здійснює реєстрацію.
На підставі наведеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.317, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 224, 226, 227, 233, 294 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у розпорядженні житловим будинком №16 по вул..Горянській в м.Ужгороді, який належить їй на праві власності, та визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право на користування зазначеним житловим приміщенням.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Микуляк П.П.