308/1729/16-а
21.03.2016 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
головуючої судді - Монич О.В.
при секретарі - Пассер М.І.
з участю позивача - Яким чук Л.М.
та представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України м. Ужгороді Закарпатської області про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці а зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України м. Ужгороді Закарпатської області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області від 27.01.2016 (протокол №5) про відмову у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 19.01.2016 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області призначити, нараховувати та виплачувати їй як судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з дня, наступного після відрахування зі штату господарського суду Закарпатської області, тобто з 18.11.2015.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Верховної ОСОБА_3 України «Про звільнення суддів» № 788-VІІІ від 12.11.2015 вона була звільнена з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу голови господарського суду Закарпатської області від 17.11.15 №02.6-07/71-к суддю Якимчук Лілію Миколаївну відраховано зі штату господарського суду Закарпатської області днем 17 листопада 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Станом на 17.11.2015 стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді становить 26 років 8 місяців 16 днів.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 12.01.2016 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, до управління Пенсійного фонду України вёё місті Ужгороді Закарпатської області листом від 12.01.2016 №01-11/124/16 в.о. голови господарського суду Закарпатської області ОСОБА_4С, надіслано подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та документи, необхідні для призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, позивач звернулася до Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області особисто з аналогічною заявою від 19.01.2016.
За результатами розгляду вказаної заяви та наданих документів відповідачем 27.01.2016 прийнято рішення, оформлене протоколом №5, яким позивачу було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 у зв'язку з скасуванням з 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що грубо суперечать нормам Конституції України, якими закріплено гарантії незалежності судді, в т.ч. його належного правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, оскільки заяву про відставку подала відповідно до вимог Закону «Про судоустрій та статус суддів», які діяли на момент звернення із заявою про відставку, а саме, 17 березня 2015 року, тобто до прийняття законодавчих актів, на які посилається відповідач у своєму листі, як на підставу відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання та якими звужено та скасовано досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення, що є обмеженням соціальних гарантій, передбачених Конституцією України та іншими законами України. Зазначене неодноразово визнавалось неконституційним рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002; від 01.12.2004 №19- рп/2004; 11.10.2005 №8-рп/2005; 18.06.2007 №4-рп/2007; 22.08.2008 №10-рп/2008; 14.12.2011 №18-рп/2011; 03.06.2013 №3-рп/2013.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила та пояснила, що позивач отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень З»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у разі не прийняття до 01.06.2015 закону, щодо призначення всіх пенсії, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.062.015 скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсій щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «»Про судоустрій та статус суддів» Вважає, що факт подання позивачем заяви до Вищої ради юстиції про звільнення від 04.04.2014 не є правовою підставою для призначення щомісячного довічного грошового утримання, оскільки позивач був звільнений із займаної посади лише 17 листопада 2015 року, тобто в період, коли норми законодавства, на які посилається позивач були скасовані. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.
Згідно з Указом Президента України „Про призначення суддів” від 3 квітня 1999 року № 358/99 ОСОБА_2 призначено строком на п'ять років на посаду судді арбітражного суду Закарпатської області.
Згідно постанови Верховної ОСОБА_3 України від 17.06.2004 №1804-ІV „Про обрання суддів” ОСОБА_2 обрана на посаду судді господарського суду Закарпатської області безстроково. За весь період роботи в суді із заробітної плати позивача проводилось утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
Позивач 17 березня 2015 року звернулась до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою відповідно до ст. 126 Конституції України та згідно з ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
01.10.2015 Вищою радою юстиції прийнято рішення №734/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної ОСОБА_3 України про звільнення позивача з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку». У вказаному рішення Вищої ради юстиції констатовано, зокрема, що позивач має достатній стаж роботи, встановлений статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній до 29 березня 2015 року. Крім стажу роботи на посаді судді, до стажу, який надає їй право на відставку, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI підлягає зарахуванню робота на посадах помічника прокурора міста Ужгорода, старшого помічника прокурора міста Ужгорода, помічника обласного прокурора по нагляду за розглядом кримінальних справ у судах.
Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 12.11.2015 №788-VIII позивача звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, та відповідно до наказу голови господарського суду Закарпатської області від 17.11.15 №02.6-07/71-к відраховано зі штату господарського суду Закарпатської області днем 17 листопада 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Станом на 17.11.15 стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 26 років 8 місяців 16 днів, до якого зараховується: половина строку навчання за денною формою на юридичному факультету Львівського держуніверситету - 2 роки 5 місяців 16 днів, робота на посадах помічника прокурора міста Ужгорода, старшого помічника прокурора міста Ужгорода, помічника обласного прокурора по нагляду за розглядом кримінальних справ у судах - 7 років 8 місяців 6 днів, на посаді судді - 16 років 6 місяців 23 дні. Наведене, зокрема, підтверджується, листом №17-2803/09 від 29.04.2009 Державної судової адміністрації України “Щодо надання дозволу на отримання щомісячного грошового утримання”, розрахунком стажу який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеним господарським судом Закарпатської області.
Згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №10 від 19.02.16, виданої господарським судом Закарпатської області, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 23426грн., у тому числі:
-посадовий оклад - 13780грн.
-надбавка за вислугу років - 9646грн.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 12.01.2016 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, до управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області листом від 12.01.2016 №01-11/124/16 в.о. голови господарського суду Закарпатської області ОСОБА_4С, надіслано подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та документи, необхідні для призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, ОСОБА_2 звернулася до Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області особисто з аналогічною заявою від 19.01.2016.
За результатами розгляду вказаної заяви та наданих документів управлінням Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області 27.01.2016 прийнято рішення, оформлене протоколом №5, яким позивачу відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 у зв'язку з скасуванням з 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (вкладка №8 до протоколу №5 від 27.01.2016).
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету ОСОБА_3 України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та ОСОБА_3 соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.
Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.
Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом «Про судоустрій та статус суддів».
Відповідно до Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, з 28.03.2015 набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлює, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку 17.03.2015, таким чином суд керується вимогами Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ, тобто вимогами закону в редакції, що діяла на момент подачі заяви про відставку.
Згідно з частиною першою статті 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
При цьому, частиною третьою та четвертою статті 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ визначено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Відповідно до частини п'ятої статті 109 Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно з підпунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, законодавець визначив що звільнення судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку відбувається за наявності двох взаємопов'язаних обов'язкових умов, а саме наявності у судді стажу роботи та подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього й вільного, без стороннього впливу чи примусу, волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.
Позивач звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про відставку - 17.03.2015 та відповідно до постанови Верховної ОСОБА_3 України № 788-VIII від 12.11.2015 її було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Таким чином, суд констатує, що тривалий період протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади судді, жодним чином не залежав від її волі, а тому й не повинен впливати на вирішення питання про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891, визначено, що заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи .
Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_3 України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.
Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні.
Право особи на одержання щомісячного довічного утримання установлюється на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає щомісячне довічне утримання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач своєчасно та у повній відповідності до приписів наведеного вище Порядку за № 3-1 звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також подав весь передбачений цим порядком пакет документів.
Суд також дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача щодо відмови у призначенні довічного утримання, оскільки відповідач неналежним чином розглянув подані позивачем документів та дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на отримання довічного утримання судді у відставці.
Так, частиною 1 статті 138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції станом на 17.03.2015 передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України ,,Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на час виникнення цих правовідносин.
Оскільки зверненню до органів пенсійного забезпечення з заявою про призначення довічного утримання передує обов'язкова та особлива процедура звільнення судді у відставку, то до даних спірних правовідносин застосовуються норми законодавства, які були чинними на час звернення позивача до Вищої ради юстиції та Верховної ОСОБА_3 України із заявою про звільнення у відставку, тобто на 17.03.2015.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однак, з 28.03.2015 набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» N 213-VIII, положеннями якого було внесено зміни до статті 141 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 12.02.2015 № 192-VIII) та передбачено певне застереження в пункті 5 Прикінцевих положень щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій, зокрема й суддям у відставці, які за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема вони погіршують умови пенсійного забезпечення й виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та спрямовані на ліквідацію інституту відставки судді в цілому.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене статтею 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення (пенсії або щомісячного довічного грошового утримання).
Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
У Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 року N (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Наведенні обставини дають підстави для висновку про те, що довічне грошове утримання судді у відставці не є пенсією у прямому розумінні Закону 1058, а гарантією матеріального забезпечення судді у відставці, на яке суддя у відставці має право за своїм вибором замість пенсії, і рівень якого має бути якомога ближчим до рівня останньої заробітної плати на посаді судді.
З огляду на викладене суд вважає, що приписи п. 5 розділу ІІІ Закону №213-VIII до спірних правовідносин не можуть застосовуватись, оскільки вони регулюють виключно норми пенсійного забезпечення, а Закон України ,,Про статус суддів" розмежовує поняття пенсійного забезпечення судді у відповідності до Закону України ,,Про державну службу" та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд також приходить до висновку про необхідність призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків, оскільки будь-які обмеження передбачених частиною 3 статті 138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 08.07.2011 року розмірів щомісячного грошового утримання рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3рп/2013 визнанні неконституційними.
Частиною 3 ст.138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 08.07.2011 року передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, такі обмеження суперечать положенням Європейської хартії про закон ,,Про статус суддів" від 10 липня 1998 року та принципам верховенства права.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного.
Частиною третьою статті 141 Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 зменшено (звужено) розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порівняно зі статтею 138 Закону № 2453 - VI від 07.07.2010 , що є наслідком втрати суддею власного правового статусу судді у відставці та призводить до порушення принципу правової визначеності, що є складовою верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України, принципу рівності, який має універсальний характер і гарантований статтею 21 Конституції України, а також до порушення незалежності суддів, гарантованої статтею 126 Основного Закону України.
У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.03.2015 у справі №21-584а14 зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону N 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом N 3668-VI: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.
З огляду на викладене, суд не враховує подані заперечення відповідача, оскільки відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді шляхом вказівки лише на дату написання заяви про призначення щомісячного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян.
Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас суд констатує, що право на відставку та на щомісячне грошове утримання судді позивач отримала з 26.04.2009, відповідно до чинного на той час законодавства України, зокрема, ст. 43 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» наказом господарського суду Закарпатській області від 06.05.2009 №10-о/с, з дозволу Державної судової адміністрації України (лист від 29.04.2009 №17-2803/09), яке реалізувала, шляхом одержання поряд із заробітною платою щомісячного грошового утримання, яке їй виплачувалося, починаючи з квітня 2009 року в розмірі 80 відсотків заробітної плати. В послідуючому наказом господарського суду Закарпатській області від 26.04.2010 №15-о/с щомісячне грошове утримання призначено в розмірі 82 відсотки з 26.04.2010.
Таким чином, право на вказаний розмір грошового утримання позивач набула ще до внесення відповідних змін у законодавство, зокрема до прийняття положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ, на які посилається відповідач.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для призначення, нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді відповідно до частини третьої статті 138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 , оскільки прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод суддів.
Відповідно до вимог чинного законодавства для призначення щомісячного довічного утримання до органу, що призначає щомісячне довічне утримання також подається довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З матеріалів справи вбачається, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 23426грн., з яких посадовий оклад - 13780грн., надбавка за вислугу років - 9646грн. Стаж роботи станом на 17.11.2015 становить 26 років 8 місяці 16 днів.
Таким чином, надана позивачем довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.02.2016 №10 враховується судом, оскільки відповідно до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 є документом, який необхідний для призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання (у переході з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці) є протиправним.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС,з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1102,40грн.
На підставі пунктів 1,2 частини першої статті 256 КАС постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 1, 8, 19, 22, 126 Конституції України, Європейською хартією про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, Законом «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 07.07.2010 № 2453-VІ, Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3- рп/2013, статтями 2, 94, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 244-2, 244-4, 254, 256 КАС, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України м. Ужгороді Закарпатської області про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці а зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області від 27 січня 2016 року (протокол №5) про відмову в призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області здійснити призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з дня наступного після відрахування її зі штату господарського суду Закарпатської області, тобто з 18 листопада 2015 року у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у в м.Ужгороді Закарпатської області на користь ОСОБА_2 суму 1102,40грн. у відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_5