Справа № 307/671/16-ц
Провадження № 2/307/616/16
іменем України
28 квітня 2016 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, представників третьої особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права власності на нерухоме майно. В позовній заяві зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1153 га., кадастровий номер 2124455300:04:002:0406, що розташована в смт. Буштино по вулиці Головна, 86, Тячівського району.
На вказаній земельній ділянці ним було збудовано об'єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний ) житловий будинок з вбудованим торговим приміщенням.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 01 вересня 2015 року Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації, до складу будівельі споруд, розташованих за адресою смт. Буштино по вулиці Головна, 86, Тячівського району, входять: житловий будинок з торговим приміщенням літера "А", прибудова літера "А1", загальною площею 629,9 кв.м.
Вказаний об'єкт підлягає надійній та безпечній експлуатації, а також не виявлено порушень державних будівельних норм щодо його розміщення, що стверджується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 04 грудня 2015 року та інформаційним листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської райдержадміністрації №01-13/173 від 29 грудня 2015 року. Вартість спірного нерухомого майна складає 375 368, 00 гривень.
Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво було вчинено без отримання в установленому порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.
Оскільки земельна ділянка передана йому у встановленому законодавством порядку у власність, вважає, що право власності на побудований на ній об'єкт нерухомого майна може бути визнано за ним в судовому порядку на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України.
Просить визнати за ним право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованим торговим приміщенням.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на викладені у письмовій позовній заяві обставини і просить позов задоволити.
Представник Буштинської селищної ради в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.
Представники Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судовому засіданні проти позову не заперечили посилаючись на те, що, крім відсутності дозволу, інших технічних порушень при будівництві вказаного об'єкту не виявлено та іншого порядку оформлення права власності на даний об'єкт немає.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 на земельній ділянці по вулиці Головна, 86, в смт. Буштино збудував об'єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний ) жи тловий будинок з вбудованим торговим приміщенням.
Також набув право власності для цієї мети на земельну ділянку, на якій розташований вказаний об'єкт, кадастровий номер 2124455300:04:002:0406.
На даний час виготовлено проект технічної документації на самовільно побудований вказаний житловий будинок.
Згідно до висновку відділу містобудування і архітектури Тячівської райдержадміністрації від 29 грудня 2015 року №01-13/173 містобудівних та інших порушень не виявлено (а.с.22).
Листом управління ДАБІ в Закарпатській області №1007 - 1.14/5910 від 12 січня 2015 року позивачу повернуто декларацію про готовність об'єкта до експлуатації через невідповідність поданих документів вимогам законодавства, так як об'єкт будівництва не підпадає під дію Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.
Цим же листом рекомендовано вирішити питання про визнання права власності на будівлі у судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.
Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Виходячи із положень ч.ч. 3, 5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Пунктом 12 цієї ж постанови роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила ч.3 ст.376 ЦК України і позов про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, ч.3 ст.376 ЦК України, суд,
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на об'єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями, загальною площею 626,9 м.кв., що розташований в смт. Буштино по вулиці Головна, 86 (вісімдесят шість), Тячівського району Закарпатської області, Україна.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Ніточко