Справа № 305/1225/15-к
Номер провадження 1-кп/305/134/16
26.04.2016 року. Рахівський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014070140000674 від 07.08.2014 року у відношенні
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , мешканця
АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середнью освітою, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, в/зобов'язаного, не судимого, приватного підприємця,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд -
31.03.2016 року, після скасування з апеляційного суду Закарпатської області до Рахівського районного суду Закарпатської області, надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_6 обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України. Підготовче судове засідання повторно було призначено на 26.04.2016 року. Прокурор у підготовчому судовому засіданні, просить призначити судовий розгляд у кримінальному провадження на підставі обвинувального акта вважаючи, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам КПК України.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 вважають, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема обвинувачення ОСОБА_6 не пред'явлено, а пред'явлено тільки підозру з цих підстав, просять повернути обвинувальний акт прокурору. Потерпілий ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_4 вважають, що можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, потерпілого, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного: завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). Одним із загальних засад кримінального провадження є верховенство права та його законність (п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 7 КПК України), поняття яких законодавцем визначено у ст. ст. 8 та 9 названого Кодексу. В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено і її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають, грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються приписи ч. 1 ст. 9 КПК України, якими передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Відповідно до положень ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12014070140000674 від 07.08.2014 року.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Так відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статгі (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як роз'яснено в п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення. До того ж законодавець чітко визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З обвинувального акту, слідує, що 04 серпня 2014 року, близько 21.00 години ОСОБА_6 , знаходячись біля огорожі будинку АДРЕСА_1 , умисно наніс удар металевим профілем в область голови ОСОБА_8 , після чого останній руками прикрив своє обличчя, а ОСОБА_6 , в цей час наніс йому другий удар вказаним предметом в область обличчя та рук, чим даними своїми діями спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: синця з ссадном правої щоки, забою м'яких тканин голови в лівій скроневій ділянці, забійно-рваної рани 1-го пальця лівої кисті, звиху нігтьової фаланги 1-го пальця лівої кисті, які згідно висновку експерта №329 від 15.08.2014 потягли за собою розлад здоров'я більше 6 днів, але менше 21 і згідно п.2.3.3 Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Фактичний аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 свідчить про те, що у ньому зазначено лише підозру, фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені за результатами досудового розслідування кримінального провадження і правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статті закону України про кримінальну відповідальність. Однак висунуте органом досудового розслідування формулювання обвинувачення ОСОБА_6 в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України в обвинувальному акті відсутнє.
Таким чином слід констатувати, що відсутньою є сама основа для можливості розгляду кримінального провадження по суті, так як відсутнє конкретне обвинувачення, яке висунуте органом досудового розслідування в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч.3 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України. Також слід зазначити, що термін «обвинувальний акт» і визначено законодавцем таким, оскільки він має містити обвинувачення, а не лише обставини встановлені під час досудового розслідування.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинні бути викладені з обов'язковим урахуванням наведених вимог ст.ст. 91, 374 КПК України. При цьому фактичні обставини та формулювання обвинувачення мають бути викладені окремо і не повинні суперечити один одному.
Таким чином, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення та належно викладених фактичних обставин злочину, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист та позбавляє суд можливості прийняти законне рішення.
Вказане, зокрема, істотно порушує вимоги п. а) та b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якими передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, а саме бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явлення особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, а право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинувачених мати можливість підготуватися до захисту (рішення у справі «Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Матточіа проти Італії», «Даллос проти Угорщини»).
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України» зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»; у рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «...обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення»; у рішенні від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії» зазначає, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення...». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливим судовим розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення...».
Отже, обвинувальний акт не містить обов'язкових складових, передбачених кримінальним процесуальним законом, та є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення ОСОБА_6 діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.
З урахуванням того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, то суд призначивши справу до судового розгляду за наявності таких недоліків обвинувального акту буде фактично позбавлений можливості роз'яснити суть обвинувачення ОСОБА_6 та провести судовий розгляд кримінального провадження по суті. До того ж ухвалення судового рішення за таких обставин у будь-якому разі може бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, зазначені недоліки обвинувального акту унеможливлять суд в наступному ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок, зміст якого б відповідав вимогам ст. 374 КПК України.
Аргументи та доводи прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту незважаючи на вищевказані обставини судом відхиляються, оскільки кримінальним процесуальним законодавством чітко передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, порядок його затвердження та вручення підозрюваному.
Відсутність сформульованого обвинувачення вказує на неможливість призначення судового розгляду через грубе порушення наведених вище норм кримінального процесуального закону та є беззаперечною підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125 КК України не відповідає вимогам КПК України, такі порушення неможливо усунути в процесі судового розгляду та перешкоджають такому, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, для усунення зазначених недоліків у розумні строки. Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 91, 110, 291, 293, 314, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд -
Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070140000674 від 07.08.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, прокурору Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, для виправлення недоліків у розумний строк з дня набрання законної сили ухвали суду.
На ухвалу може бути подана апеляція в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд, протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
З оригіналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1