79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2016р. Справа№ 914/4352/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного малого підприємства “ВАМС”, м.Тернопіль Львівської області
до відповідача ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату, смт.Підкамінь Бродівського району Львівської області
про стягнення 1 044 773,47 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - директор;
від відповідача: ОСОБА_3 - в.о. директора; ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 19.01.2016р.)
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Приватним малим підприємством “ВАМС” до відповідача ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату про стягнення 1 044 773,47 грн., з яких 630 058,76 грн. - пеня, 389 468,14 - інфляційні втрати та 25 246,57 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову у встановленому порядку проти позову не заперечили, відзив на позов не подали, однак представником відповідача подано клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1% від заявленої суми.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-
встановив:
19.10.2007р. між ОСОБА_1 психоневрологічним інтернатом (замовник) та Приватним малим підприємством “ВАМС” (генпідрядник) укладено договір №1, відповідно до умов якого замовник доручає виконати та оплатити, а генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати власними і залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи по реконструкції шатрового даху ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату Львівської області Бродівського району смт.Підкамінь, вул.Нагірна, 11 (надалі - об'єкт).
Позивачем відповідно до акту виконаних будівельних робіт №7 від 18.12.2013р. було виконано роботи на суму 560 962,53 грн. та відповідно до акту №8 від 20.02.2014р. було виконано робіт на суму 213 688,53 грн.
Вказані факти були встановленні рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2014р. у справі №921/1269/14-г/1 за позовом Приватного малого підприємства “ВАМС” до відповідача ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату про стягнення 261 962,53 грн. та рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. у справі №921/1418/14-г/15 за позовом Приватного малого підприємства “ВАМС” до відповідача ОСОБА_5 закладу Львівської обласної ради “ОСОБА_1 психоневрологічний інтернат” про стягнення 213 668,53 грн. боргу та зобов'язання підписати акт приймання виконаних будівельний робіт. Вказані рішення суду набрали законної сили.
Так, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2014р. у справі №921/1269/14-г/1 позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату на користь Приватного малого підприємства “ВАМС” 261 962,53 основного боргу та 5 239,25 грн. судового збору.
23.12.2014р. на виконання рішення суду у справі №921/1269/14-г/1 видано судовий наказ про стягнення з відповідача вищезазначених сум.
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. у справі №921/1418/14-г/15 позов задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_5 закладу Львівської обласної ради “ОСОБА_1 психоневрологічний інтернат” на користь Приватного малого підприємства “ВАМС” 213 668,53 грн. боргу та 4 273,77 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
29.10.2015р. на виконання рішення суду у справі №921/1418/14-г/15 видано судовий наказ про стягнення вищезазначених сум.
Позивач стверджує, що рішення господарського суду Львівської області у справі №921/1269/14-г/1 та у справі №921/1418/14-г/15 фактично не виконано. При цьому позивач зазначив, що відповідачем було здійснено часткові оплати на погашення заборгованості, що встановлені рішеннями суду. Зокрема 02.09.2015р. було сплачено 114 795,53 грн., 01.10.2015р. сплачено 133 350,47 грн. та 26.11.2015р. сплачено 13 816,53 грн.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку затримки замовником оплати робіт на термін, більш ніж на 5 банківських днів, з нього стягується пеня на користь підрядника в розмірі 0,5% від суми затриманих платежів за кожен день затримки.
Таким чином позивачем за невиконання грошових зобов'язань, керуючись п.5.4. договору було нараховано відповідачу пеню в розмірі 630 058,76 грн.
Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу було нараховано 389 468,14 - інфляційних втрат та 25 246,57 грн. - 3% річних.
Отже, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 1 044 773,47 грн., з яких 630 058,76 грн. - пеня, 389 468,14 - інфляційні втрати та 25 246,57 грн. - 3% річних.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав. Однак відповідачем було подано контр розрахунок сум, що підлягають стягненню з нього на користь позивача. Відповідно до поданого контр розрахунку відповідач вважає, що з нього підлягають стягненню наступні суми: 95 818,69 грн. - пеня, 343 034,30 грн. - інфляційні втрати та 25 343,47 грн. - 3% річних.
Крім того відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1% від заявленої суми.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
19.10.2007р. між сторонами укладено договір №1, відповідно до умов якого відповідач доручає виконати та оплатити, а позивач бере на себе зобов'язання виконати власними і залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи по реконструкції шатрового даху ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату Львівської області Бродівського району смт.Підкамінь по вул.Нагірна, 11 (надалі - об'єкт).
Факт виконання позивачем своїх обов'язків та виникнення у відповідача заборгованості за вказаним договором підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2014р. у справі №921/1269/14-г/1 та рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. у справі №921/1418/14-г/15. Вказані рішення суду набрали законної сили.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось вище, пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку затримки замовником оплати робіт на термін, більш ніж на 5 банківських днів, з нього стягується пеня на користь підрядника в розмірі 0,5% від суми затриманих платежів за кожен день затримки.
Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування пені. Однак позивачем не враховано норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню із розрахунку 0,5% від суми затриманих платежів за кожен день затримки, що є більше ніж із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок розміру заявленої до стягнення пені. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що розмір пені становить 95 818,67 грн.
Як зазначалось вище, відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1% від заявленої суми. З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази завдання відповідачем позивачу збитків простроченням виконання зобов'язання за договором підряду, і суд дійшов висновку взяти до уваги майновий стан відповідача і причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи, що ОСОБА_1 психоневрологічний інтернат є комунальним закладом, ступінь виконання ним зобов'язання, розмір основного боргу, а також прохання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 відсотків та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 47 909,34 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25 246,57 грн. - 3% річних є обґрунтована та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 389 468,14 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 “Про затвердження ОСОБА_2 розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення
забогованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Отже судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за весь період прострочення. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 372 334,45 грн. інфляційних втрат.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №9 від 18.12.2015р. на суму 15 233,88 грн. При цьому ціною позову є 1 044 773,47 грн.
Згідно із п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином при зверненні із позовною заявою до господарського суду Львівської області позивачу слід було сплатити не 15 233,88 грн., а 15 671,60 грн. судового збору (1,5% ціни позову).
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж слід було сплатити за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, у зв'язку з частковим задоволенням позову, суд дійшов висновку стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 437,72 грн. судового збору.
Враховуючи те, що позов слід задоволити частково, керуючись нормами ст.49 ГПК України, беручи до уваги те, що з відповідача стягнуто у дохід державного бюджету України 437,72 грн. судового збору, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 6963,27 грн. судового збору.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату (80670, Львівська область, Бродівський район, смт.Підкамінь, вул.Нагірна, 11, код ЄДРПОУ 03188926) на користь Приватного малого підприємства “ВАМС” (46001, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 14051225) 47 909,34 грн. - пені, 372 334,45 грн. - інфляційних втрат, 25 246,57 грн. - 3% річних та 6963,27 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 психоневрологічного інтернату (80670, Львівська область, Бродівський район, смт.Підкамінь, вул.Нагірна, 11, код ЄДРПОУ 03188926) в дохід Державного бюджету України 437,72 грн. - судового збору.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 25.04.2016р.
Суддя Петрашко М.М.