ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 квітня 2016 року Справа № 913/237/16
Провадження №33/913/237/16
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
про стягнення 86 008 грн 26 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором банківського обслуговування б/н від 04.03.2011 в розмірі 86 008 грн 26 коп., а саме: заборгованість за кредитом у сумі 39 225 грн 07 коп., станом на 02.02.2016; заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 32 979 грн 95 коп. за період з 01.08.2014 по 02.02.2016; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 7 779 грн 23 коп. за період з 09.11.2015 по 02.02.2016; заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 6 024 грн 01 коп. за період з 01.09.2014 по 02.02.2016.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що на підставі договору банківського обслуговування б/н від 04.03.2011, відповідачу був встановлений кредитний ліміт в сумі 40 000 грн з 23.06.2014. Оскільки кредит не був погашений своєчасно, він вважається простроченим з 02.09.2014, а грошові зобов'язання порушеними. Відповідно до умов договору кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. В зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати процентів та винагороди позивачем згідно п.3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг нараховано пеню за прострочення платежів.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.02.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 03.03.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2016 відкладено розгляд справи на 21.03.2016 у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та задоволенням клопотання відповідача.
В судовому засіданні від 21.03.2016 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю. Також надав письмові пояснення щодо періодів нарахування пені, комісії, відсотків; детальну виписку з банківського рахунку відповідача, меморіальний ордер на підтвердження виділення коштів, а також докази надсилання на електронну адресу відповідача копії позовної заяви з додатками (а.с.55-80).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.2016 розгляд справи відкладено на 06.04.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача та надання часу відповідачу для ознайомлення із позовною заявою, підготовки додаткових документів в обґрунтування власної правової позиції та прийняття участі у звірці розрахунків з позивачем.
Представники сторін в судове засідання 06.04.2016 не прибули, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Натомість відповідачем на виконання вимог ухвали на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній визнав суму нарахованої основної заборгованості за кредитом у розмірі 39 225 грн 07 коп., проти нарахованої заборгованості з відсотків, комісії та пені заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з 14.04.2014 забороняється нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними договорами для осіб, які зареєстровані та постійно проживають в населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцепроживанням відповідача є: АДРЕСА_1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" №1085 від 07.11.2014, серед населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зазначено й місто Луганськ, а тому пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, нарахована позивачем в період з 09.11.2015 по 02.02.2016 в сумі 7779 грн 23 коп. підпадає під дію мораторію, встановленого зазначеним Законом, а тому в її задоволенні просить відмовити.
Вимоги щодо нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 32 979 грн 95 коп. за період з 01.08.2014 по 02.02.2016 та комісії за користування кредитом у сумі 6 024 грн 01 коп. за період з 01.09.2014 по 02.02.2016 відповідач вважає також неправомірними, оскільки позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 04.03.2011 в частині поточного обслуговування (не надання консультацій, неприйняття грошових коштів через касу). Зокрема, на території м. Луганська, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції припинили роботу відділення "ПриватБанку". За таких обставин, відповідач вважає неправомірним нарахування та стягнення заборгованості з комісії та відсотків за користування кредитом (а.с.93-96).
Крім того, відповідач 06.04.2016 надіслав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору у справі №913/237/16 на 15 днів (а.с.91).
Зазначене клопотання розглянуто судом та задоволено, ухвалою суду від 06.04.2016 продовжено строк розгляду спору до 03.05.2016 року, розгляд справи відкладено на 25.04.2016, надано час сторонам для проведення звірки розрахунків.
Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцепроживанням відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с.40-41).
Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 26.11.2015 №835 - VIII, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У відповідності до інформації, розміщеній на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", згідно Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до/з м. Луганськ.
За таких обставин, у відповідності до роз'яснень наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", від 12.09.2014 №01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту.
Також, з метою повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань суд додатково повідомляв відповідача телефонним зв'язком за вказаним номером телефону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми (а.с. 44, 54, 87). Під час повідомлення відповідача телефонним зв'язком про час та місце судового засідання, останній повідомив свою електронну адресу, на яку суд надсилав процесуальні документи, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 42, 52, 86).
Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).
Однак, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, участі представника в судових засіданнях не забезпечив.
Неприбуття відповідача у судові засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, враховуючи наданий відзив із правовою позицією відповідача.
Так, в судове засідання від 25.04.2016 повноважні представники сторін не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили. Ухвалою суду від 06.04.2016 явка представників обов'язковою не визнавалася.
Суд звертає увагу на те, що сторонами не виконано вимоги ухвал суду, звірку розрахунків станом на час розгляду спору не проведено.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для подання сторонами доказів необхідних для вирішення спору та доведення власних правових позицій.
За висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, від сторін не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 25.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) 04.03.2011 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с.15).
Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (позивач у справі), що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).
Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.
Зокрема, у заяві відповідача від 04.03.2011 зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами щодо обслуговування по розрахунковим карткам, які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування.
Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).
Крім того, в заяві міститься застереження, згідно якого у випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у випадку перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт.
Відповідно до договору банківського обслуговування б/н від 04.03.2011 відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26003053708902.
Як зазначено у п. 1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, (далі - Інструкція) умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції, порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).
Так, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26003053708902 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи кліент-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення), що визначено та врегульовано Умовами та Правилами.
Зокрема, позивачем було надано з 04.03.2011 кредитний ліміт у розмірі 13 400,00 грн, з 23.03.2011 - 15100,00 грн, з 23.05.2011 - 19100,00 грн, з 16.05.2012 - 46000,00 грн, з 04.02.2013 - 57500,00 грн, з 01.03.2014 - 57500,00 грн, а з 02.03.2014 - кредитний ліміт зменшено до 39921,81 грн, з 25.03.2014 - 37000,00 грн, станом на 20.06.2014 - 00 грн, розмір кредитного ліміту з 23.06.2014 склав 40000,00 грн, що підтверджується довідкою про встановлені розміри кредитних лімітів (а.с. 31).
Умови надання, використання та обслуговування кредитного ліміту, а також будь-які операції з ним, визначені в розділі 3.2.1 Умов та Правил.
Пункт 3.2.1.1.1 Умов та Правил визначає, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнту, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнту, що здійснюється шляхом проведення його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Зазначені умови також відповідають застереженню щодо встановлення кредитного ліміту на рахунку, наявному у підписаній відповідачем заяві.
Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та Правил встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.5 Умов та Правил, кредитним лімітом є сума грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та нормативів Національного банку України.
Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов та Правил, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, визначених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту здійснюється банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов та Правил за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційна відсоткова ставка).
Пунктом 3.2.1.4.1.1 Умов та Правил встановлено порядок розрахунку відсотків, а саме: за період використання кредиту з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дати з наступного 20-го до 25 числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно п. 3.2.1.4.1.2 Умов та Правил, у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 39 225 грн 07 коп. розраховану станом на 02.02.2016; заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 32 979 грн 95 коп. за період з 01.08.2014 по 02.02.2016; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 7 779 грн 23 коп. за період з 09.11.2015 по 02.02.2016; заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 6 024 грн 01 коп. за період з 01.09.2014 по 02.02.2016 (надано розрахунок а.с.32-36).
В порушення умов договору відповідачем не виконувалися взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким визнав суму основного боргу, проти стягнення пені, відсотків та комісії заперечив, посилаючись на дію мораторію з нарахування пені; закриття відділень банку у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на Сході країни, що призвело до неможливості виконання зобов'язань зі своєчасного погашення кредиту та здійснення відповідних платежів, а тому просив відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Суд звертає увагу на те, що сторонами вимог ухвал суду не виконано, звірку розрахунків станом на час розгляду спору не проведено. Відповідачем не надано доказів здійснення погашення заборгованості під час розгляду справи.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши зібрані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Частиною 1 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч.2 вказаної статті, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст.1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, позивачем зобов'язання за договором були виконані шляхом надання кредитних коштів, що підтверджується наданими суду випискою по рахунку та меморіальним ордером (а.с.56-77).
Рух коштів також підтверджується детальною випискою за період з 04.03.2011 по 29.02.2016 по поточному рахунку відповідача № 26003053708902 (а.с.57-77).
Надання позивачем відповідних кредитних коштів відповідачу підтверджується наявним у справі меморіальним ордером (а.с.56).
За твердженнями позивача, відповідач неодноразово здійснював за рахунок кредитного ліміту сплату рахунків інших організацій, оплату товарів, отримання готівки, а також погашення заборгованості, що підтверджується даними виписки про рух коштів.
Згідно з п.3.2.1.4.1.3 Умов та Правил, в разі непогашення кредиту на протязі 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними.
За таких обставин, позивач вказує на те, що протягом 90 днів з дати закінчення періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню кредитове сальдо на поточному рахунку відповідача не було зафіксовано, і тому, на підставі п.3.2.1.4.1.3 Умов та Правил з 02.09.2014 кредит визнано простроченим.
Таким чином, станом на 02.02.2016, починаючи з 02.09.2014 за відповідачем рахується прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 39225 грн 07 коп., що не заперечується відповідачем.
Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, умови договору та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 39225 грн 07 коп.
Дослідивши обставини справи, наведений позивачем розрахунок (а.с. 32-36) суд також визнає правомірно заявленою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 32979 грн 95 коп. за період з 01.08.2014 по 02.02.2016, враховуючи наступне.
Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що згідно п. 3.2.1.4.1.2, п.3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу з 01.08.2014 по 01.09.2014 нараховувалися відсотки за ставкою 36% річних, а з 01.09.2014 по 02.02.2016 відповідачу нараховувалися відсотки за ставкою 56%.
Крім того, позивачем також заявлено до стягнення заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 6024 грн 01 коп. за період з 01.09.2014 по 02.02.2016 згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.32-36).
Згідно з п. 3.2.1.4.4 Умов та Правил, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з комісії за користування кредитом в сумі 6024 грн 01 коп.
Суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем відсотків та комісії за користування кредитними коштами, оскільки умови та підстави їх нарахування передбачені змістом укладеного між сторонами договору, своєчасність та повнота виконання клієнтом перед банком грошових зобов'язань є обов'язком відповідача як клієнта, сторони договору кредитного обслуговування. Відповідач у разі незгоди із правилами та/або тарифами банку мав право звернутися до банку для розірвання договору та погасити заборгованість перед банком, або звернутися до банку для можливого врегулювання спору шляхом реструктуризації даної заборгованості, перегляду в сторону зменшення відсоткової ставки, тощо.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із відповідними вимогами до банку та докази здійснення відповідачем платежів для погашення заборгованості протягом вересня 2014 року - лютого 2016 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за час розгляду спору відповідач не прийняв участь у звірці розрахунків із позивачем, доказів погашення заборгованості не надав.
З приводу заявленої позивачем вимоги про стягнення пені за період з 09.11.2015 по 02.02.2016 в сумі 7779 грн 23 коп. згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.32-36), суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.2.1.5.1 Умов та Правил, при порушені клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування "Приват24", SMS -повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження сторін не потрібні.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов та Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Згідно до п.3.2.1.5.7 Умов та Правил строк позовної давності по вимозі щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд звертає увагу на положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якою передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Також, листом від 05.11.2014 № 18-112/64483 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
Крім того, відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Частиною 7 статті 4 вказаного Закону передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцепроживанням відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с.40-41).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено, зокрема м. Луганськ.
В подальшому Кабінетом Міністрів України 05.11.2014 прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014.
Крім того, 02.12.2015 Кабінетом Міністрів України також прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", згідно якого вказані розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 та №1079 втратили чинність. Натомість в п.1 розпорядження м.Луганськ зазначено серед населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Суд також звертає увагу також на дію розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" №1085 від 07.11.2014, згідно якого до таких населених пунктів, зокрема віднесено й місто Луганськ.
Враховуючи фактичні обставини справи, норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем пені. За висновком суду, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, нарахована позивачем в період з 09.11.2015 по 02.02.2016 в сумі 7779 грн 23 коп. підпадає під дію мораторію, встановленого зазначеним Законом, а тому в її задоволенні слід відмовити.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути: заборгованість за кредитом у сумі 39225 грн 07 коп.; заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 32979 грн 95 коп.; заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 6024 грн 01 коп. В частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 7779 грн 23 коп. за період з 09.11.2015 по 02.02.2016 слід відмовити.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 86008 грн 26 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570) 78229 грн 03 коп., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 39225 грн 07 коп., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 32979 грн 95 коп., заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 6024 грн 01 коп.; а також судовий збір у сумі 1253 грн 36 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.04.2016.
Суддя О.В. Драгнєвіч