ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.04.2016Справа №910/25566/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Слаф реагант"
Про стягнення 107 524,80 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Будник К.С. - представник
Від відповідача Потьомкіна І.А. - представник
Бондаренко В.А. - представник
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слаф реагант" про стягнення 107 524,80 грн.
Ухвалою суду від 01.10.2015 порушено провадження у справі та призначено розгляд на 04.11.2015.
03.11.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
В судове засідання 04.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду клопотання про зупинення провадження у справі.
В судове засідання 04.11.2015 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
Ухвалою суду від 04.11.2015 зупинено провадження у справі № 910/25566/15 до вирішення справи апеляційним судом Дніпропетровської області у справі № 904/6477/15.
22.01.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2016 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.04.2016.
В судове засідання 05.04.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
В судове засідання 05.04.2016 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 05.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір №111, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій), узгодженої (них) до Договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах Договору.
Відповідно до п. 2.1-2.2 загальна вартість продукції за договором складається із суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до Договору. Ціна продукції що поставляється покупцю, договірна і встановлюється в гривні що є еквівалентом 3,72 Євро за кг, вказується для кожної позиції в специфікації (ціях), що є невід'ємною частиною договору.
Умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року та узгоджуються у відповідних специфікаціях. Поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній специфікації, але тільки після надання покупцем письмового замовлення на поставку. Датою поставки та переходів ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця, згідно умов поставки, узгоджених у відповідних специфікаціях, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній) ( п.3.1- 3.3)
Відповідно до п. 4.1.1 оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом десяти днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.
Специфікацією № 9 від 05.02.2015 року між позивачем та відповідачем було узгоджено поставку речовини поверхнево - активної ПАВ для зневоднення концентрату у кількості 19000кг. за ціною 3,66 євро за 1 кг. Як зазначає позивач поставка була здійснена 05.03.2015.
Позивачем було здійснено оплату поставленої продукції 17.03.2015 відповідно до платіжного доручення № 0600009701 в розмірі 2 445 072,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим що відповідачем на думку позивача було змінено істотну умову договору а саме ціну, в зв'язку із чим відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти в розмірі 107 524,80 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено листи № 363 - 5874 від 02.04.2015 року та № 363-6971 від 20.04.2015, відповідно до яких просив повернути кошти переплачені за рахунком № 48 від 05.02.2015 Відповідями на листи № 950 від 01.04.2015 та № 962 від 23.04.2015 зазначені листи були залишені Відповідачем без задоволення.
18.06.2015 Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 141-4/285-29П щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів на суму 107 524 грн. 81 коп.
Листом № 992 від 02.07.2015 року Відповідачем претензія залишена без задоволення, при цьому свою відмову пояснює наявністю у Позивача заборгованості перед Відповідачем по іншим поставкам.
Як встановлено судом, позивач наполягає на стягненні з відповідача 107 524,81 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отриманих.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір № 111 від 20.12.2013 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було прийнято товар без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної. Позивачем не надано доказів наявності претензій до якості поставленого товару.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної, вказана накладна підписана представником відповідача та скріплена його печаткою.
Згідно з ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала
Пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України визначено, що зазначені положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, відповідно яких можна було б дійти достовірного висновку про безпідставно отримані відповідачем кошти.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.04.2016.
Суддя Л.В. Прокопенко