ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2016Справа №910/29022/15
За позовом BROADCAST MUSIC, INC (BMI)
До 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо"
2)Всеукраїнської громадської організації "Скарбниця авторів музики"
Про стягнення 27 560,00 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Мендрик Д.О. - представник
Від відповідача 1 не з'явився
Від відповідача 2 не з'явився
Суть спору:
Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" про стягнення 27 560,00 грн.
Ухвалою суду від 13.11.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/29022/15 та призначено розгляд справи на 02.12.2015.
26.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по справі.
01.12.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою 04.12.2015 розгляд справи призначено на 13.01.2016.
05.01.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про витребування додаткових доказів.
13.01.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.
В судове засідання 13.01.2016 представник позивача з?явився, підтримав своє лопотання про витребування додаткових документів, а саме: ліцензію на мовлення ТОВ "ТРК "Бізнес - Радіо", виданої Національної радою України з питань телебачення і радіомовлення, ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України, виданої ТОВ "ТРК "Бізнес - радіо".
В судове засідання 13.01.2016 представник відповідача не з?явився.
Заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.
Ухвалою від 13.01.2016 розгляд справи відкладено на 09.03.2016.
В судове засідання 09.03.2016 представник позивача з?явився, надав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме: Всеукраїнську громадську організацію "Скарбниця авторів музики".
В судове засідання 09.03.2016 представник відповідача не з?явився, про причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача про залучення іншого відповідача, а саме Всеукраїнську громадську організацію "Скарбниця авторів музики".
Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново
Відповідно п.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» судами першої інстанції господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Ухвалою суду від 09.03.2016 відкладено розгляд справи на 19.04.2016 та залучено в якості іншого відповідача Всеукраїнську громадську організацію "Скарбниця авторів музики".
В судове засідання 19.04.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 19.04.2016 представники сторін не з'явились, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надали.
В судовому засіданні 19.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацію колективного управління, яка діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності від 10.10.2014 року № 440-н і зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 14.10.2014 № 10741050002047929, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України "Про облік організацій колективного управління" № 3/2003 від 22.08.2003 року та відповідно до положень ст.ст. 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права.
Відповідно до своїх повноважень, передбачених положеннями статей 47-49 Закону, позивач на території України управляє виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, здійснює захист порушених авторських прав.
Згідно ст. 45 Закону, суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону, організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.
У відповідності з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 49 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Так, на підтвердження повноважень Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на колективне управління виключними майновими авторськими правами Broadcast Music, Inc. (далі - ВМІ) способом публічного виконання спірних музичних творів свідчить укладений між сторонами договір про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 року, умовами якого передбачено, що ВМІ передає Агентству виключне право на території України видавати дозволи на будь-яке виконання - публічне виконання, публічне сповіщення (в тому числі ретрансляція) та публічний показ творів - музичні композиції з текстом або без тексту (в тому числі рингтони), але сюди не включаються драматичні права, право на виконання музично-драматичних творів, право представляти індивідуальні твори в драматичних постановках або право використовувати музику, на яку є дозвіл відповідно до даного договору, у будь-якому іншому контексті, що може являти собою використання "великих прав" за даним договором.
Відповідно до п. 10 статті ІІІ, в редакції додаткової угоди від 11.03.2013 року до договору, Агентство з метою ідентифікації музичних творів з репертуару іншої сторони даного договору може використовувати інформацію з CIS-Net (мережа баз даних (також званих вузлами) побудованих на основі Стандартів CIS, а також із WID (база даних інформації про музичні твори) та IPI (база даних, що містить інформацію про зацікавлених осіб, їх імена (включаючи сценічні), їх права).
Крім того, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є постійним і повноважним членом міжнародної неурядової організації - Міжнародна конфедерація авторських та композиторських товариств (CISAC), заснованої у 1926 році з метою забезпечення захисту творців духовних цінностей і координації технічної діяльності між товариствами авторів та композиторів.
Також між SUISA Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори, як власником і менеджером ІРІ Системи, та Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (правонаступником якого є Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"), як користувачем, була укладена Угода користувачів ІРІ, відповідно до якої користувачу надано доступ до системи ІРІ.
З виписки із системи ІРІ вбачається, що авторські майнові права на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ОСОБА_4, знаходяться в управлінні іноземної організації колективного управління -BROADCAST MUSIC, INC (BMI). Відповідно до договорів про взаємне представництво інтересів укладених між вище зазначеними іноземними організаціями колективного управління та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав", на території України авторськими майновими правами щодо перелічених творів управляє Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав".
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Агентство) здійснює колективне управління виключними майновими авторським правами BROADCAST MUSIC, INC (BMI) на зазначений твір.
Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в пункті 41 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до наказу Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" № Ф/120/15 від 22.09.2015 "Про проведення фіксації" на виконання ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з метою здійснення фіксації порушення авторських прав під час публічного сповіщення творів з репертуару Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", направлено начальника відділу моніторингу та фіксації правопорушень авторського права управління зборів авторської винагороди Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" ОСОБА_3 23.09.2015 на фіксацію на матеріальні носії (аудіо та/або відео) факту публічного сповіщення творів радіостанцією "Бизнес радио" (ТОВ "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо"). Результати фіксації оформити у вигляді "Акту".
Як зазначає позивач, актом фіксації публічного сповіщення творів від 23.09.2015, складеним уповноваженим представником Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" ОСОБА_3 та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що на радіостанції "Бизнес радио", в період з 10 год. 51 хв. до 11год. 46 хв. здійснено публічне сповіщення музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ОСОБА_4
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ОСОБА_4в радіоефірі "Бизнес радио", позивачем надано відеозаписи публічного сповіщення та акт фіксації від 23.09.2015.
У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення.
На підтвердження правомірності використання вказаного вище твору, відповідачем надано суду ліцензійний договір № 2/31-Л від 31.12.2013, укладений між Всеукраїнською громадською організацією "Скарбниця авторів музики" (далі - ВГО"СаМ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-Радіо"(далі - користувач), умовами якого передбачено, що ВГО "СаМ" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи зарубіжних, надає користувачеві на умовах, визначених даним договором, невиключне право на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ВГО "СаМ" та інших ОКУ , а користувач зобов'язується виплачувати ВГО "СаМ" авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та Закону.
Так, відповідно до ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.
Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.
Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.
Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна (п. 30.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Отже, проаналізувавши зміст ліцензійного договору № 2/31-Л від 31.12.2013, суд відзначає, що останній не містить вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, що означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, відповідно він є неукладеним.
Тож, враховуючи зазначене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про наявність в останнього необхідного обсягу прав на використання музичного твору.
Таким чином, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ОСОБА_4 належать позивачам.
Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Згідно ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 560,00 грн. компенсації (по 20 мінімальних заробітних плат на користь кожного автора та видавця).
Відповідно до п. 51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Так, у відповідності до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з 1 вересня 2015 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 грн. на місяць.
Крім того позивачем повідомлено що це не перше порушення майнових авторських прав відповідачем, які знаходяться в управління позивача, відповідачем зазначене не спростовано.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню у розмірі 27 560 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 756,00 грн. штрафу за порушення майнових авторських прав, суд відзначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
За таких обставин, враховуючи зазначені вище норми закону, суд приходить до висновку, що вимога в цій частині підлягає задоволенню, у розмірі 2756 грн. - 10 % від суми присудженої судом на користь позивачів.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних справ" в інтересах Компанії BROADCAST MUSIC, INC (BMI задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 54/1, код ЄДРПОУ 36002598) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних справ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 41-А, офісне приміщення, 1-3, ідентифікаційний код - 31025266) в інтересах Компанії BROADCAST MUSIC, INC (BMI) (320, West 57th Street, New York, 10019-3790, U.S.A.) 27 560 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 54/1, код ЄДРПОУ 36002598) до Державного бюджету України 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - штрафу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.04.2016.
Суддя Л.В. Прокопенко