ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2016Справа №910/32043/15
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ"
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл"
про визнання недійсним договору цесії від 17.09.2015 №1709-15/2
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача - Конюхов Є.А., представник за довіреністю;
відповідача-1 - Раєнок В.А., представник за довіреністю;
від відповідача-2 - Балійчук Л.І., представник за довіреністю.
від третьої особи - не з'явився.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання договору цесії від 17.09.2015 №1709-15/2 недійсним з моменту його вчинення.
Позовні вимоги мотивовані при укладенні оспорюваного договору цесії відповідач-1 та відповідач-2 не змінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством фактично змінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, що є підставою для визнання недійсним договору цесії від 17.09.2015 №1709-15/2. До того ж позивач вказав, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» взагалі не укладало правочинів, щодо виконання солідарного зобов'язання по погашенню іменних безпроцентних цільових облігацій серії «А», емітованих ТОВ «ВК «Фарелл», тому в цій частині ТОВ «Партнер-Капітал» не набув права вимоги до ДП МОУ «Укрвійськюуд» за правочином, а відтак не може передати такі права вимоги.
Відповідач-1 проти позову заперечив, з наступних підстав:
- договором не порушено прав та законних інтересів позивача;
- за умовами договору відповідач-1 відступив відповідачу-2 право солідарної вимоги, що виникло з зобов'язань зі сплати грошових коштів, що відповідають загальній номінальній вартості облігацій серії А, а не право виконання судового рішення. Відповідач-1 та Відповідач-2 не заміняли стягувача на стадії виконання судового рішення, а заміняли кредитора у зобов'язанні. Тобто, оспрюваний договір цесії не є уступкою права стягувача за рішенням суду, про що помилкового вказує Позивач, а є договором заміни кредитора у зобов'язанні зі сплати грошових коштів, що відповідають загальній номінальній вартості облігацій серії А;
- щодо наявності солідарного обов'язку позивача перед відповідачем-1, то вказане підтверджується укладеним публічним договором поруки №14 від 30.06.2006, п. 11.4 публічного зобов'язання Проспекту, де вказано що позивач є поручителем Третьої особи щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій серії А, а також вказаний солідарний обов'язок встановлений рішенням суду№32/214-48/98/12/090-11 від 27.09.2011 і не потребує доведення;
- щодо твердження позивача про те, що облігації є незабезпеченими, то вказане спростовується наявністю договорів поруки, Проспектом емісії та рішенням суду.
Відповідач-2 проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не вказано, які його права або охоронювані законом інтереси порушені укладенням оспорюваного договору, та не обґрунтовано, у зв'язку з чим він звернувся з позовом у даній справі. При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Доводи Позивача про те, що укладаючи оспорюваний правочин Відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, не відповідають змісту оспорюваного договору, оскільки предметом вказаного договору є передача первісним кредитором новому кредитору права вимоги до Позивача та ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл» щодо виконання наступного солідарного обов'язку, а саме: сплати 643333,99 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 32773 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента серії «А», проспект емісії виписку яких опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15.11.2006 року №263-264 (1775).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Будінвестпартнер» недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" укладено договір цесії №1709-15/2 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору цесії Цедент (ТОВ «Партнер - Капітал») передає Цесіонарію (ТОВ «Укрбуд Девелопмент»), а Цесіонарій набуває право солідарної вимоги, належне Цеденту і стає кредитором наступних Солідарних боржників; поручителя Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та емітента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Фарелл» щодо виконання наступного солідарного обов'язку, а саме: сплати 643 333,99 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 32 773 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента, серії «А», проспект емісії випуску яких опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15 листопада 2006 року №263-264 (1775), а також виконання інших зобов'язань у обсязі, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору цесії, за цим договором до Цесіонарія переходить паво вимагати (замість Цедента) від солідарних боржників належного та реального виконання наступних обов'язків:
- 1.2.1 зі сплати 643 333 99 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 32 773 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента серії «А»;
- 1.2.2 до Цесіонарія переходить право на стягнення замість Цедента з солідарних боржників штрафних санкцій за порушення основного зобов'язання;
- 1.2.3 до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав;
- 1.2.4 до Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків солідарних боржників, кожного з них.
Згідно з п. 1.3. Договору цесії наявність у Цедента права вимоги зобов'язання, що відступається, підтверджується такими документами:
- проспектом емісії, випуск яких опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15.11.2006р. № 263-264 (1775);
- рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2011 у справі №32/214- 48/98/12/090-11;
- наказом Господарського суду Київської області від 14.10.2011 у справі №3/214- 48/98/12/090-11;
- постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2013 ВП №36106469 про примусове виконання наказу Господарського суду Київської області, виданого 14.10.2011 у справі №3/214-48/98/12/090-11.
Моментом переходу прав вимоги Цедента до Цесіонарія за договором є дата підписання цього договору (п. 1.4 Договору цесії).
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється за правилами, встановленими законодавством (п. 1.5 Договору цесії).
Позивач у даній справі вважає, що Договір цесії від 17.09.2015 №1709-15/2 є недійсним, на підставі ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки укладаючи оспорюваний правочин відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частини 1 та частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, іншою особою якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як встановлено статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За своєю правовою природою відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому зміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
Судом не встановлено факту невідповідності в момент вчинення спірного Договору положенням чинного законодавства, у т.ч. й приписам ЦК України, на які посилається позивач у позовній заяві.
Доводи Позивача про те, що укладаючи оспорюваний правочин Відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, не відповідають змісту оспорюваного договору, оскільки предметом вказаного договору є передача первісним кредитором новому кредитору права солідарної вимоги до Позивача (поручителя) та ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл» (емітента) щодо виконання наступного солідарного обов'язку, а саме: сплати 643333,99 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 32773 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента серії «А», проспект емісії виписку яких опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15.11.2006 року №263-264 (1775).
При цьому оспорюваним договором не вирішувались процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та заміною стягувача у виконавчому провадженні.
За умовами Договору Відповідач-1 відступив Відповідачу-2 саме право солідарної вимоги, що виникло з зобов'язань із сплати грошових коштів, що відповідають загальній номінальній вартості облігацій серії «А», а не право виконання судового рішення. Відповідач-1 та Відповідач-2 не заміняли стягувача на стадії виконання судового рішення, а замінили кредитора у зобов'язанні.
Тобто, вищевказаний Договір цесії не є уступкою права стягувача за рішенням суду, про що помилково вказує Позивач, а є договором заміни кредитора у зобов'язанні із сплати грошових коштів, що відповідають загальній номінальній вартості облігацій серії «А».
З цих підстав суд вважає невірними посилання Позивача на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 19.08.2014 у справі № 923/945/13, оскільки предметом спору у справі, яка переглядалася Верховним Судом України, було визнання недійсним договору уступки права вимоги з тих підстав, що сторони, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, шляхом укладення цивільно-правової угоди замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, а в даній справі уклавши договір цесії Відповідач-1 та Відповідач-2 замінили кредитора у зобов'язанні.
Щодо наявності солідарного обов'язку Позивача та третьої особи перед Відповідачем-1.
Матеріали справи свідчать про те, що 30.06.2006 між Третьою особою (емітентом облігацій) та Позивачем було укладено договір поруки №14, спрямований до невизначеного кола осіб - кредиторів Третьої особи, (власників облігацій серії А, які емітовані боржником на фінансування будівництва об'єкту нерухомості 209-ти квартирний будинок по вул. Горького в м. Бориспіль Київської області ) у відповідності до п. 1.1. 2.1. яких Позивач поручився перед кредиторами Третьої особи у разі порушення Боржником обов'язку виконати обов'язок Третьої особи щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій серії А та, відповідно - солідарно відповідати за виконання Третьою особою своїх зобов'язань щодо погашення облігацій серії А.
30.06.2006 між Третьою особою (емітентом облігацій) та Позивачем було укладено договір поруки №13, відповідно до п. 1.1. 2.1. яких Позивач поручився перед кредиторами Третьої особи виконати обов'язок Третьої особи щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій серії В та, відповідно - солідарно відповідати за виконання Третьою особою своїх зобов'язань щодо погашення облігацій серії В.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 554 ЦК України закріплено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Судом оглянуті оригінали вказаних договорів поруки №13,14 від 30.06.2006.
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2016 Відповідач-1 з метою отримання документів, що свідчать про наявність солідарного боргу Позивача і Третьої особи по виконанню солідарних зобов'язань Третьої особи і Позивача із сплати грошових коштів, що відповідають загальній номінальній вартості облігацій серії А та серії В емітента - Третьої особи надав до Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі - НКЦПФР) публічний запит про надання копій договорів поруки № 13 і 14 від 30.06.2006 (копія запиту наявна в матеріалах справи).
НКЦПФР листом №12/02/1958 у відповідь на вказаний публічний запит направила Відповідачу-1 копії вказаних договорів поруки від 30.06.2006 № 13 та 14, укладених між Позивачем і Третьою особою.
Додані належним чином засвідчені договори поруки (оригінали яких оглянуті в судовому засіданні) свідчить про той факт, що Позивач поручився перед власниками облігацій Третьої особи виконати обов'язок з погашення вказаних цільових облігацій Третьої особи серії А та В перед кредиторами Третьої особи.
Відповідно до проспекту емісії випуску облігацій третьої особи (далі Проспект), опублікованого у Віснику «Цінні папери» 15 листопада 2006 року №263-264 (1775), третя особа зобов'язалась за кошти, залучені шляхом продажу цільових облігацій, здійснити будівництво 189-квартирного житлового будинку в Київської області та 209-квартирного житлового будинку в м. Бориспіль, Київської області та передати власникам цільових облігацій відповідну кількість квадратних метрів у об'єктах, що відповідають кількості придбаних цільових облігацій.
У п. 11.4 Публічного зобов'язання - Проспекту емісії (випуску) цільових облігацій ТОВ «Фарелл», що опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15.11.2006 №263-264 (1775), вказано, що Позивач є поручителем відповідно до договору поруки №14 від 30.06.2006 Третьої особи щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій серії А.
Також, наявність солідарного обов'язку позивача та третьої особи перед відповідачем-1 встановлена рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 №32/214-48/98/12/090-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер-капітал», яке дії від власного імені і в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Інвестбудпартнер» недиверсифікованого виду закритого типу та від власного імені і в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Будінвестпартнер»недиверсифікованого виду закритого типу до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Фарелл»; державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»; за участю військової прокуратури Дарницького гарнізону про визнання права власності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.
Так, рішення у справі від 27.09.2011 №32/214-48/98/12/090-11 зокрема стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Фарелл»(04107, м. Київ, вул. Богговутівська, 8/10, код 32984670) та державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корпус 20, код 02408300) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер-капітал», яке дії від власного імені і в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Інвестбудпартнер»недиверсифікованого виду закритого типу та від власного імені і в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Будінвестпартнер»недиверсифікованого виду закритого типу (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, корпус «А», код 32980775) 643 333,99 грн. (шістсот сорок три тисячі триста тридцять три грн. 99 коп.), що відповідає номінальній вартості облігацій серії «А» у кількості 32773 штук.
Рішення суду від 27.09.2011 №32/214-48/98/12/090-11 набрало законної сили.
Обставини та факти встановлені в вищевказаному рішенні суду в силу вимог ст. 35 ГПК України не потребує доказування.
14.10.2012 на виконання рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 видано наказ від 14.10.2012 у справі №32/214-48/98/12/090-11 про примусове виконання рішення.
При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2015 замінено стягувача за наказом Господарського суду Київської області №3/21448/98/12/090-11 від 14.10.2011 року у виконавчому провадженні № 36106449 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер Капітал», яке діє від власного імені і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «ІНВЕСТБУДПАРТНЕР» недиверсифікованого виду закритого типу та від власного імені і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «БУДІНВЕСТПАРТНЕР» недиверсифікованого виду закритого типу на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент».
Отже, заміна стягувача відбулась не за наслідком укладення договору цесії, а за наслідком заміни сторони виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Київської області від 22.10.2015 №32/214-48/98/12/090-11.
За встановлених обставин справи, Позивачем суду не доведено наявності підстав для визнання договору цесії №1709-15/2 від 17.09.2015 недійсним.
Окрім того суд зазначає, що за загальним правилом особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Разом з цим, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, і такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Позивач у даній справі не є стороною оспорюваного Договору цесії, та ним не доведено, які саме його права та законні інтереси було протиправно порушено вчиненням цього Договору.
Таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (стаття 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 26.04.2016
СуддяІ.І. Борисенко