ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.04.2016Справа №910/3783/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз»
До Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
Про стягнення 276 788,38 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Богдан С.В. представник за довіреністю № 109ЮР від 30.12.15.
Від відповідача: Остапенко В.М. представник за довіреністю № 14-109 від 18.04.14.
Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про стягнення 276 788,38 грн., а саме: 36 012,86 грн. - 3% річних, 240 775,52 грн. - інфляційний втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.16. порушено провадження у справі № 910/3783/16 та призначено її до розгляду на 12.04.16.
12.04.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти заперечує з підстав, викладених в відзиві та надає власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
В судовому засіданні 12.04.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.04.16. про що сторони були повідомлені під розписку.
26.04.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 26.04.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні 26.04.16. проти позову заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3783/16.
В судовому засіданні 26.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.01.14. між позивачем (далі - Газорозподільне підприємство) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір на розподіл природного газу № 14-93-ТБ (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Газорозподільне підприємство зобов'язується у лютому 2014 року надати відповідачу послугу з транспортування природного газу газорозподільчими мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами Договору.
Згідно з п. 11.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися з 01.02.14. і діє в частині надання послуг до 28.02.14., а в частині проведення розрахунків за надані Газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за Договором. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення його строку дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до Договору, в якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Додатком 1 до Договору «договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2014 рік» сторони погодили, що протягом лютого 2014 року Газорозподільне підприємство здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 9 000,000 тис. куб.м (дев'ять мільйонів).
Додатковою угодою № 1 від 05.02.14. до Договору сторони виклали п. 1 додатку 1 до Договору в редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 20 000,000 тис. куб.м (12 мільйонів) за місяцями: лютий 9 000 000,00, березень 8 500 000,00, квітень 2 500 000,00, всього 20 000 000 куб. м.
Додатковою угодою № 2 від 16.04.14. до Договору сторони виклали п. 1 додатку 1 до Договору в редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 20 350,000 тис. куб.м за місяцями: лютий 9 000 000,00, березень 8 500 000,00, квітень 2 500 000,00, травень 200 000,00, червень 150 000,00, всього 20 350 000,00 куб м.
Додатковою угодою № 3 від 18.04.14. до Договору сторони виклали п. 1 додатку 1 до Договору в редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 41 850,000 тис. куб.м за місяцями: лютий 9 000 000,00, березень 8 500 000,00, квітень 2 500 000,00, травень 200 000,00, червень 150 000,00, липень 150 000,00, серпень 150 000,00, вересень 200 000,00, жовтень 5 000 000,00, листопад 6 000 000,00, грудень 10 000 000,00, всього 41 850 000,00 куб м.
Додатковою угодою № 4 від 03.12.14. до Договору сторони виклали п. 2.1 Договору в наступній редакції: за Договором Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 та 2015 роках надати відповідачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Викладено додаток 1 до Договору в редакції: «Газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014-2015 років транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 71 388,355 тис. куб.м за місяцями та кварталами:
У 2014 році: І кв. 12915,969, ІІ кв. 2380,564, ІІІ кв. 436,145, ІV кв. 14855,677.
У 2015 році: І кв. 23000,000, ІІ кв. 2350,000, ІІІ кв. 450,000, ІV кв. 15000,000.
Викладено п. 11.1 Договору в наступній редакції: Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися з 01.02.14. і діє в частині надання послуг до 31.12.15., а в частині проведення розрахунків за надані Газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за Договором. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення його строку дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток 1 до Договору, в якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Обсяг про транспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку (п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 3.10 Договору, акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.
На виконання умов укладеного Договору, позивачем відповідачу було надано послуги з транспортування, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними скріпленими підписами та печатками сторін актами наданих послуг з транспортування газу ГРМ: № 2-ТБ за лютий 2014 року на суму 1 432 696,92 грн., № 3-ТБ за березень 2014 року на суму 923 175,83 грн., № 3-ТБ за квітень 2014 року на суму 360 655,32 грн., № 5-ТБ за травень 2014 року на суму 45 757,56 грн., № 6-ТБ за червень 2014 року на суму 35 545,10 грн., № 7-ТБ за липень 2014 року на суму 29 346,31 грн., № 8-ТБ за серпень 2014 року на суму 27 920,39 грн., № 9-ТБ за вересень 2014 року на суму 30 660,13 грн., № 10-ТБ за жовтень 2014 року на суму 172 504,49 грн., № 11-ТБ за листопад 2014 року на суму 953 212,38 грн., № 12-ТБ за грудень 2014 року на суму 1 360 255,48 грн., № 01-ТБ за січень 2015 року на суму 1 455 497,16 грн., № 02-ТБ за лютий 2015 року на суму 1 129 365,62 грн., № 03-ТБ за березень 2015 року на суму 898 297,55 грн., № 04-ТБ за квітень 2015 року на суму 587 542,80 грн., № 05-ТБ за травень 2015 року на суму 65 835,74 грн., № 06-ТБ за червень 2015 року на суму 45 612,53 грн., № 07-ТБ за липень 2015 року на суму 63 841,39 грн., № 08-ТБ за серпень 2015 року на суму 55 996,62 грн., № 09-ТБ за вересень 2015 року на суму 67 478,96 грн., № 10-ТБ за жовтень 2015 року на суму 687 536,11 грн., № 11-ТБ за листопад 2015 року на суму 2 661 321,06 грн., № 12-ТБ за грудень 2015 року на суму 3 565 599,25 грн., на загальну суму 16 655 654,70 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Згідно з п. 5.3 Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідно до п. 5.5 Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду Замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.
Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуго проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
В п. 5.7 Договору сторони встановили, що у разі виникнення в Замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору.
У свою чергу, відповідач умови Договору з оплати виконав неналежним чином та розрахувалася за послуги із простроченням.
Стосовно доводів, викладених відповідачем в своєму письмовому відзиві, суд відзначає наступне.
Судом встановлено, що сторонами у Договорі чітко визначено умови оплати, так, зокрема, пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач не визначав прострочення з наступного після підписання актів дня. Навпаки, Газорозподільне підприємство визначило періоди прострочення з врахуванням вимог пункту 5.5 Договору.
Крім того, відповідачем документально не підтверджено, що порушення строків оплати сталося з вини алгоритму НКРЕКП.
Що ж до посилань на те, що позивач не скористався своїм правом та не звернувся до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами 2.23 та 2.25 Постанови № 1000 від 02.08.12., суд відначає, що умовами Договору таке право чи обов'язок позивача як Газорозподільного підприємства не передбачено.
При цьому, відповідач умови Договору належним чином не виконав та порядок розрахунків, визначений пунктом 5.5 Договору, не дотримав.
Крім того, звернення позивача до відповідача з претензією є правом, а не обов'язком останнього, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.02. наголошено на наступному. Зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням встановленого факту прострочення позивач вправі вимагати стягнення з відповідача сплати три проценти річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, що є предметом спору в даній справі.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, на підставі статті 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 36 012,86 грн. - 3% річних, 240 775,52 грн. - інфляційний втрат.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 918,44 грн. - 3% річних, 237 851,45 грн. - інфляційних втрат.
3% річних в розмірі 94,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 924,07 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відтак даний позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) 35 918 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 44 коп. - 3% річних, 237 851 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн. 55 коп. - судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.04.16.
Суддя Т.М. Ващенко