28 квітня 2016 року Справа № 803/516/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 937444,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зборів, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) фізична особа-підприємець не виконує свого обов'язку щодо сплати узгодженої в судовому порядку суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість в загальній сумі 937444,01 грн. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.
У зв'язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача в користь Держаного бюджету України кошти в сумі 937444,01 грн. для погашення податкового боргу.
В судове засідання представник позивача не прибув, але від нього надійшло клопотання від 21.04.2016 року про розгляд справи за його відсутності, в якому позов підтримує повністю.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
На адресу суду 25 квітня 2016 року надійшло клопотання відповідача від 20.04.2016 року про відкладення розгляду справи, оскільки він не може прибути в судове засідання, тому що в нього погіршився стан здоров'я внаслідок захворювання. Заперечень проти позову відповідач не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовляє та вважає неприбуття відповідача без поважних причин, оскільки неможливість прибуття в судове засідання відповідача не підтверджена письмовими доказами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 18.01.2001 року в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку як платник податків в Турійському відділенні Ковельської ОДПІ з 18.01.2001 року, про що свідчать ідентифікаційні дані та довідка Ковельської ОДПІ від 30.03.2016 року №1603151400077 про взяття на облік платника податків (а.с.5-6).
Станом на 01.04.2016 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 622594,53 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в сумі 314849,48 грн., а всього в сумі 937444,01 грн., про що зазначено Ковельською ОДПІ в розрахунку заборгованості по податках і платежах до бюджетів по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с.7).
Податковий борг виник у зв'язку з наступними обставинами.
Працівниками Турійського відділення Ковельської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 28.04.2011 року №21/17/НОМЕР_1 (а.с.8-15).
На підставі акта перевірки Ковельська ОДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0000241701, №0000231701, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість
Податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2011 року №0000241701 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 498075,62 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124518,91 грн. (а.с.16).
Податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2011 року №0000231701 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 314849,48 грн. (а.с.17).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку, проте постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року у справі №2а/0370/2540/11 суд в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовив повністю (а.с.48-56). Зазначена постанова набрала законної сили 08.02.2015 року на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року (а.с.22-26), про що свідчить довідка канцелярії суду (а.с.57).
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених платнику контролюючим органом, який є узгодженим в судовому порядку та підлягав перерахунку в бюджет у строки, встановлені статтями 57 ПК України.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивач, суб'єкт владних повноважень, вживав заходів досудового погашення заборгованості шляхом направлення відповідачу податкової вимоги форми "Ф" від 13 січня 2016 року №40-03 (а.с.27), однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до погашення заборгованості.
Отже, загальна сума податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб становить 937444,01 грн., про що також свідчать витяги Ковельської ОДПІ з облікових карток відповідача по несплаті цих податків (а.с.18-21).
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 937444,01 грн., тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України коштів у розмірі податкового боргу в сумі 937444,01 грн.
Керуючись статтями 122, 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України кошти у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 937444 (дев'ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 01 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук