21 квітня 2016 р. Справа № 524/9567/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представника відповідача - Голуба С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016р. по справі № 524/9567/15-а
за позовом ОСОБА_2
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії починаючи з 03.08.2014 року та включення з 03.08.2014 року в розрахунок суми пенсії додаткових видів грошового забезпечення та премії у середньому розмірі за останні 24 місяці служби перед звільненням, оскільки такі дії не відповідають вимогам чинного законодавства;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо включення у розрахунок пенсії премії розміром 105%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію з розміру 4786,88 грн. грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням із врахуванням повного календарного місяця перед звільненням та виплатити її, застосовуючи і враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію у розмірі 130%, встановлених законодавством, відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в редакції Закону від 04.04.2006 року, починаючи з 01.06.2014 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача 8096,76 грн. недоплаченої частини пенсії, нарахованої з 01.06.2014 року по 01.06.2015 року. Стягнути з відповідача 3% річних у сумі 242,90 грн. та інфляційні втрати у сумі 4730,57 грн. за період з 01.06.2014 року по 01.06.2015 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням із врахуванням повного календарного місяця перед звільненням та виплатити її, застосовуючи і враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством - відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04.04.2006 року.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016 року по справі № 524/9567/15-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016 року по справі № 524/9567/15-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначив, що позивачу не правомірно перераховано пенсію згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VII, яким встановлено, що норми, зокрема, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік». Стверджує про те, що зазначений закон на має зворотної дії у часі і не може зменшувати вже встановлені права особи. Таким чином, посилаючись на положення ст. 21 пункту «б», ст. 43, 55, 63, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04.04.2006 року, ст. ст. 2, 185-187, 195, 202, ч.2. ст.205 КАС України, ст.ст. 3,8,21,22,55,58,64 Конституції України, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його позовні вимоги - задоволенню.
Просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу, стверджуючи про те, що пенсія позивачу призначена та виплачена згідно норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016 року по справі № 524/9567/15-а залишити без змін.
Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області про звільнення № 557-ос, позивач 29.11.2013 року звільнений з органів внутрішніх справ.
Згідно з випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 198713 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в ОВС, з 06.05.2014 року по 01.06.2015 року.
08.07.2014 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Згідно з розпискою-повідомленням від 08.07.2014 року, довідку про додаткові види грошового забезпечення за 60 місяців відповідачем отримано 29.08.2014 року.
ГУ ПФУ в Полтавській області пенсію ОСОБА_2 призначено з 19.05.2014 року по 31.05.2015 року (з дня встановлення інвалідності).
У зв'язку з уточненням інформації у МСЕК щодо дати встановлення інвалідності позивачу донараховано та доплачено пенсію за період з 06.05.2015 року (встановлення інвалідності) по 18.05.2014 року.
У зв'язку з набранням 03.08.2014 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VII»» ОСОБА_2 нараховано доплату пенсії за період з 01.06.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі 963,24 грн..
Не погоджуючись з такими діями ГУ ПФУ у Полтавській області позивач звернувся до суду.
Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.2014 року по справі №524/9452/14-а визнано протиправними дії ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області щодо включення в розрахунок суми пенсії додаткових видів грошового забезпечення та премії у середньому розмірі за останні 60 місяців служби перед звільненням як такі, що не відповідають вимогам ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, проценту надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення ) та премії в розмірах, встановлених ч. 3 ст. 43 Закону України« Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб », починаючи з 01 червня 2014 року, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 524/9452/14-а ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.2014 року .
07.09.2015 року позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду України у Полтавській області з метою отримання інформації щодо розрахунку пенсії, згідно з постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.14 року по справі № 524/9452/14-а.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області №150/Б-03 від 24.09.2015 року ОСОБА_2 надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що позивачу було нараховано доплату пенсії з 01.06.14 року по 02.08.2014 року в розмірі 963 гривні 24 копійки, що в сумі склало 1706,62 грн..
З 03.08.2014 року ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області позивачу перераховано пенсію та розмір останньої склав 1240,05 грн..
Не погоджуючись з діями ГУ Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо перерахунку пенсії з 03.08.2014 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», «Про державний бюджет на 2012 рік», «Про державний бюджет на 2013 рік», «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік», «Про державний бюджет на 2015 рік» передбачено, що норми і положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України у 2011-2015 роках. А також з того, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року визнано конституційним положення стосовно фінансування за рахунок коштів державного бюджету України та виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України виплат, передбачених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.2014 року по справі №524/9452/14-а визнано протиправними дії ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області щодо включення в розрахунок суми пенсії додаткових видів грошового забезпечення та премії у середньому розмірі за останні 60 місяців служби перед звільненням як такі, що не відповідають вимогам ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, проценту надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених ч. 3 ст. 43 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб », починаючи з 01 червня 2014 року, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 524/9452/14-а ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.2014 року .
Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується сторонами під час судового розгляду справи, що постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.11.2014 року по справі №524/9452/14-а набрала законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа ГУ ПФУ в Полтавській області №150/Б-03 від 24.09.2015 року ОСОБА_2 було нараховано доплату пенсії з 01.06.14 року по 02.08.2014 року на суму 963 гривні 24 копійки, що в сумі склало 1706.62 грн.. Проте, з 03.08.2014 року ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області позивачу перераховано пенсію та сума останньої склала 1240,05 грн..
Згідно з ч.3 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, законодавством передбачено унеможливлення зменшення розміру вже призначеної пенсії, розрахованої у відповідності до чинного законодавства на момент перерахунку пенсії позивачу, а саме з 01.06.2014 року та в подальшому.
Також положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а також юридичних осіб, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність перерахунку пенсії ОСОБА_2 ГУ ПФУ у Полтавській області з 03.08.2014 року, оскільки такий перерахунок проведено безпідставно та фактично зменшено розмір пенсії, що суперечить вищенаведеним положенням.
Щодо позовних вимог в іншій частині позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, прийняття рішення щодо розрахунку та стягнення конкретних сум, законодавцем віднесено до виключної компетенції державного органу, на який законами України покладені певні обов'язки та надані повноваження.
Крім того, колегія суддів зазначає про необхідність відмовити в частині заявлених вимог щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача 8096,76 грн. недоплаченої частини пенсії, нарахованої з 01.06.2014 року по 01.06.2015 року., з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що ст. 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.
За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. І лише у разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.
Також колегія суддів зазначає, що особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того самого провадження.
Необхідно зазначити, що згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За приписами ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином колегія суддів зазначає, що позивач звертаючись до суду першої інстанції з даною позовною вимогою фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів статей 14 та 255 КАС повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень.
Тобто, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаною статтею передбачено вичерпний перелік можливостей для захисту порушених прав особи, в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 242,90 грн. та інфляційні втрати у сумі 4730,57 грн. за період з 01.06.2014 року по 01.06.2015 року. колегія суддів приходить до висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.
За правилами, визначеними статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Аналогічне положення викладено у частині 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки позивачем заявлена вимога про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум пенсії, які не були йому нараховані Пенсійним фондом України, а тому вказані позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 з 03.08.2014 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією, пенсійним законодавством.
Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 03 серпня 2014 року, є обґрунтованими, а відтак в даній частині підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016 року по справі № 524/9567/15-а, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2016 року по справі №524/9567/15-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 03 серпня 2014 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.04.2016 р.