26 квітня 2016 р. Справа № 876/11765/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,.
представника відповідача Берегової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду міста Львова від 16 листопада 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, яким просила визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 01.07.2015 року № 261 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1» та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, не передбачені ст. 41 Конституції України, щодо її приватного майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що порушує її права і свободи.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 01.07.2015 року № 261 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1»; провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про заборону будь-яких дій по відношенню до приватного майна ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 - закрито.
Постанова мотивована тим, що відповідачем не аргументовано причини та підстави, які зумовлюють демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 в м. Львові, яка належить позивачу. Загальні покликання відповідача у тексті розпорядження на нормативні акти як на підстави для демонтажу вказаної споруди, суд розцінив як недостатні, необґрунтовані і такі, що не дають чіткого розуміння того, в чому полягають підстави та обставини, які зумовили необхідність прийняття оскаржуваного розпорядження. Тому суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження відповідача від 01.07.2015 року № 261 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували б правомірність дій його як суб'єкта владних повноважень та спростовували пояснення позивача. Відносно вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти дії щодо її приватного майна суд дійшов висновку, що така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в силу ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу провадження у справі в цій частині слід закрити.
Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході обстеження функціонування тимчасової споруди (газетного кіоску) по АДРЕСА_1 в м. Львові, яка належить ФОП ОСОБА_1, було встановлено, що дана споруда встановлена і функціонує без належних дозвільних документів, тому підлягає демонтажу. Добровільно позивач відмовляється демонтувати дану тимчасову споруду, в зв'язку з чим було винесене оскаржуване розпорядження.
Постанова в частині закриття провадження у справі не оскаржена і під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, не встановлено, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт господарювання, перебуває на обліку платників податків (є платником єдиного податку) та здійснює господарську діяльність із продажу газетно-журнальної продукції, зокрема, через кіоск, розташований по вул. Дорошенка 7 в м. Львові.
Для обслуговування даного кіоску ФОП ОСОБА_1 уклала з Львівською міською радою договір оренди землі від 15.06.2012 року, на підставі якого та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15.06.2012 року Львівська міська рада на підставі ухвал від 07.06.2007 року № 899 «Про ствердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові», від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 16.12.2010 року № 37 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 16.02.2012 року № 1224 «Про нарахування та сплату до міського бюджету м. Львова на 2012 рік орендної плати за землю та земельного податку», від 22.03.2012 року № 1372 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 року № 1224», від 18.12.2008 року № 2311 та від 21.04.2011 року № 374 передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняла в строкове платне володіння і користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0007 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Однак розпорядженням Галицької районної адміністрації від 01.07.2015 року № 261 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1» позивачу було запропоновано в добровільному порядку забезпечити демонтаж тимчасової споруди - малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного розпорядження відповідача з таких підстав.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 «Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01.06.2012 року № 4, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 року № 94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» (зі змінами) згідно з чинним законодавством.
Районна адміністрація є підзвітною і підконтрольною міській раді, підпорядкована Львівському міському голові, першому заступнику міського голови. Районна адміністрація є відповідальною за виконання частини повноважень виконавчих органів міської ради, покладених на неї у встановленому порядку.
Згідно з п. п. 4.1.8, 4.1.9 цього Положення до повноважень районної адміністрації належить підготовка висновків щодо розташування об'єктів вуличної торгівлі, встановлення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, а також розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом Львівської міської ради порядку щодо фактів порушення розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1.3 «Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року № 4526, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (надалі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту.
Пунктом 2.1 цього Положення визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки.
Згідно з п. п. 2.5, 2.6 цього Положення тимчасові споруди розміщуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони».
Розміщення тимчасових споруд забороняється безпосередньо біля фасадів адміністративних і культових будівель, біля пам'ятників, скульптурних та інших елементів оздоблення будинків.
Відповідно до п. 7.1 даного Положення демонтажу підлягають тимчасові споруди: для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб'єкту господарювання відмовлено у його продовженні; самовільно встановлені; зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив'язки або погодженому проекту та суб'єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив'язки чи проекту; розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил.
7.3. При виявленні ТС, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована ТС, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.
Колегія суддів зазначає, що нормами зазначеного Положення чітко регламентовано порядок і механізм розміщення тимчасових споруд, укладення і продовження договору оренди земельної ділянки та окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд, а також їх демонтажу.
Пунктом 7.1 цього Положення, текст якого наведено вище, визначено чіткий і вичерпний перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу.
Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач не навів жодної з передбачених вказаною нормою причин та підстав, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження про демонтаж тимчасової споруди - малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ФОП ОСОБА_1, а лише перераховує загальні положення нормативно-правових актів.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 надала суду докази того, що зазначена тимчасова споруда розміщена на законних підставах, а саме розміщена на земельній ділянці, яку Львівська міська рада передала в оренду позивачу на підставі укладеного між ними договору, який був чинним на час винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження, про що зазначено вище.
Також, як встановив суд, тимчасова споруда по АДРЕСА_1 в м. Львові зафіксована в Схемі розміщення тимчасових споруд на території галицького району м. Львова (додаток 2 до зазначеної вище ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 року № 4526), як існуюча споруда відповідно до договору оренди землі.
Такі дії і рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради суперечать вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними, допустимими і достатніми доказами правомірність свого рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 01.07.2015 року № 261 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1» прийняте із порушенням вимог законодавства, тому підлягає скасуванню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду міста Львова від 16 листопада 2015 року у справі № 461/9507/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження, зобов'язання утриматись від вчинення дій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
М.А. Пліш
Ухвала складена в повному обсязі 27.04.2016 року