ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 квітня 2016 року м. Київ № 826/1261/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні клопотання представника Вищого господарського суду України про залишення позовної заяви без розгляду у справі
за позовомОСОБА_1
до третя особа: Вищого господарського суду України Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Вищого господарського суду України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить:
1. Визнати неправомірною відмову Вищого господарського суду України, оформлену листом від 22.12.2015 р. № 13-31/4351/2435/15, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення мною 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно із пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України та статтею 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
2. Зобов'язати Вищий господарський суд України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення нею 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.
Разом із поданими до суду запереченнями на позовні вимоги, представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Представник третьої особи про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Зважаючи на неявку в судове засідання позивача та представника третьої особи, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ознайомившись із заявленим клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
04.10.2013 р. позивач звернулась із заявами про відставку до Вищої ради юстиції та до Верховної ради України.
22.10.2013 р. Вищою радою юстиції було прийнято рішення № 1115/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України, у зв'язку з поданням заяви про відставку», яким вирішено внести відповідне подання до Верховної Ради України.
23.10.2013 р. подання Вищої ради юстиції та проект постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 3516-1, зокрема, і щодо ОСОБА_1 було зареєстровано у Верховній Раді України і внесено на розгляд на 05.11.2013 р. Однак, постанова прийнята не була.
Питання про звільнення суддів, зокрема, ОСОБА_1 також 04 березня 2014 р., 05 червня 2014 р. виносилося на розгляд Верховної Ради України, проте рішення прийнято не було.
25.12.2014 р. постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 59-VII ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до вказаної постанови 29.12.2014 р. наказом Голови Вищого господарського суду України № 465-к від 29.12.2014 р. позивача було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Листом Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р. № 13-31/4351/2435/15 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви від 18.12.2015 р. про виплату вихідної допомоги, як судді, який вийшов у відставку.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яким внесено зміни, зокрема, до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України набрав чинності 30.07.2010 р. За таких обставин, з 30.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно із частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, день, з якого слід обчислювати строк для звернення до суду з позовом про захист права обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Як вбачається про порушення своїх прав, позивач дізналася 24.12.2015 р. із листа Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р. № 13-31/4351/2435/15, а звернулася до суду із позовом 25.01.2016 р., тобто в межах строку, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому вважає, що в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
З огляду на викладене, керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Іщук