ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 квітня 2016 року №826/5712/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В. та Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України (відповідач-1) Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України (відповідач-2)
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України, в якій просить (з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 23.02.2016):
- визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України, що проявилися у відмові у виконанні вимог клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2015 вх. №Д-1635 та вимоги заяви від 03.02.2015, посилаючись на закінчення 02.03.2015 виконавчого провадження ВП №42581962 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві №59834/09 справа «Щукін та інші проти України» в частині справи «ОСОБА_1 проти України»;
- визнати протиправною триваючу бездіяльність Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, що проявилися в не розгляді клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2015 вх. №Д-1635 та заяви ОСОБА_1 від 03.02.2015 щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві №59834/09 справа «Щукін та інші проти України» в частині справи «ОСОБА_1 проти України»;
- зобов'язати Державну виконавчу службу України, Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2015 вх. №Д-1635 та заяву ОСОБА_1 від 03.02.2015 та повідомити ОСОБА_1 про прийняті рішення та вжиті заходи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами розгляду клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635 та заяви від 03.02.2015 Державою виконавчою службою України надано необґрунтовану відповідь з посиланням на винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2015, у межах якого позивачем подано вказані звернення. Крім того, позивачем наголошено, що станом на момент розгляду даної адміністративної справи у судовому порядку визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №42581962 від 02.03.2015, а вказане виконавче провадження відновлено.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 10.02.2015 вх. №Д-1635 з підстав, зазначених у листі від 03.03.2015. При цьому, за твердженням відповідача, заява ОСОБА_1 від 03.02.2015 за вх. №1542 до відділу не надходила.
Розгляд справи №826/5712/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» від 13.02.2014, згідно з пунктом 15 якого, враховуючи схожість заяв, наведених в Додатку 1, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, суд визнав за потрібне об'єднати їх, серед яких під номером 150 Додатку 1 «Прийняті заяви» до вказаного рішення зазначено заяву №74233/12 від 15.11.2012 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання Васильків щодо виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 (зі змінами, внесеними Апеляційним судом Київської області від 12.07.2011), постановлено:
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання рішення №59834/09, виданого 13.02.2014 Європейським судом з прав людини, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2014 (ВП №42581962).
У відповідності до наявних у матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. із заявою від 03.02.2015, в якій просила таке:
- скласти акт державного виконавця про не виконання боржником рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 за заявою №59834/09 справа «Щукін та інші проти України» в частині заяви №74233/12 справа «Dekhtyarenko v. Ukraine» та не сплати стягувану ОСОБА_1 2000 євро і не виконання національного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 у справі №2-2038/2010 та постанови Апеляційного суду Київської області від 12.07.2011 у справі №22а-13150/11;
- підготувати та надіслати вимогу до Міністерства юстиції України про виплату ОСОБА_1 542,59 грн. з недовиплаченої заборгованості з 108 517,91 грн., присуджених рішенням Василькіського міського суду Київської області від 03.09.2010 у справі №2-2038/2010 та постанови Апеляційного суду Київської області від 12.07.2011 у справі №22а-13150/11 при виконанні рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 у справі «Щукін та інші проти України» заява №59834/09;
- підготувати та надіслати вимогу до Міністерства юстиції України про виплату ОСОБА_1 173,93 грн. з недовиплаченої суми 34 786,92 грн., 2000 євро, присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 у справі «Щукін та інші проти України» заява №59834/09;
- попередити Міністерство юстиції України про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
При цьому, суд звертає увагу, що вказана заява ОСОБА_1 від 03.02.2015, копія якої наявна у матеріалах виконавчого провадження №42581962, зареєстрована за вх..№П-1342, а копія останньої, яка надана позивачем - за вх.№Д-1542, проте, за змістом вказані заяви є ідентичними, що спростовує твердження відповідача про не надходження заяви ОСОБА_1 від 03.02.2015 за вх. №1542 до відділу.
Також, ОСОБА_1 у межах розглядуваного виконавчого провадження звернулась до старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. з клопотанням від 10.02.2015 за вх. №Д-1635, в якому остання просила:
- підготувати та надіслати вимогу до Міністерства юстиції України, Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про надання пояснень щодо не забезпечення і не спрямування бюджетних коштів на витрати, пов'язані з вартість банківських послуг при підготовці, направленні та виплаті коштів по платіжних документах від 19.09.2014 №5760 та від 22.09.2014 №5812 грошових сум на рахунок стягувача ОСОБА_1 при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у праві «Щукін та інші проти України» заява №59834/09 в частині заяви №74233/12 справа «Dekhtyarenko v. Ukraine»;
- попередити Міністерство юстиції України про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України листом від 03.03.2015 №Д-1984, Д-1635, Д-1342, Д-1636.-726/6 за результатами розгляду звернення від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини повідомив ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем винесено постанову про закінченні виконавчого провадження №42581962 від 02.03.2015 у зв'язку з фактичним виконанням рішення Європейського суду з прав людини, на підставі чого вказано, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи таку відповідь необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи підстави викладеного, суд аналізує наступні правові норми.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Приписами частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
У свою чергу, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд також звертає увагу, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначений приписами статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з частиною восьмою якої, скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Як вбачається зі змісту заяви від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, останні не є скаргами у розумінні положень статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням, зокрема, того, що адресовані не начальнику відділу, а безпосередньо державному виконавцю. Відтак, останні підлягають розгляду у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
У відповідності до статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону України «Про звернення громадян»).
Водночас, як було зазначено вище, відповідач листом від 03.03.2015 №Д-1984, Д-1635, Д-1342, Д-1636.-726/6 повідомив ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем винесено постанову про закінченні виконавчого провадження №42581962 від 02.03.2015 у зв'язку з фактичним виконанням рішення Європейського суду з прав людини, на підставі чого вказано, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, фактично вказані звернення позивача розглянуті не були виключно на підставі закінчення виконавчого провадження.
У контексті з викладеним суд звертає увагу на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 провадження у справі №826/5712/15 зупинено до набрання рішенням законної сили в адміністративній справі №826/5713/15.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 у справі №826/5713/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, висновку виконавця, скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015, зокрема, визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 02.03.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №42581962, а також визнано протиправною та скасовано постанову Державної виконавчої служби України від 02.03.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №42581962.
За наслідками викладеного, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постановами виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 10.12.2015 у ВП №42581962 скасовано документ «постанова про закінчення виконавчого провадження (пункт 8 частини першої статті 49)» від 02.03.2015 та відновлено виконавче провадження №42581962.
З урахуванням викладеного вбачається, що підстава, на якій ґрунтувалася фактична відмова у розгляді по суті заяви від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, поданих позивачем, станом на момент розгляду даної справи судом втратила свою актуальність, оскільки виконавче провадження №42581962 відновлено та наразі триває примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 №59834/09 щодо ОСОБА_1
При цьому, суд зазначає, що пункти 1 та 2 позовних вимог є фактично дублюючими один одне, відтак, беручи до уваги викладене вище, охоплюючи всі заявлені позовні вимоги, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо не розгляду по суті заяви від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, поданих ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №42581962, з підстав, зазначених у листі від 03.03.2015 №Д-1984, Д-1635, Д-1342, Д-1636.-726/6, та, як наслідок, суд вказує про зобов'язання Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби повторно розглянути заяву від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, поданих ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №42581962.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо не розгляду по суті заяви від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, поданих ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №42581962, з підстав, зазначених у листі від 03.03.2015 №Д-1984, Д-1635, Д-1342, Д-1636.-726/6,
Зобов'язати Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби повторно розглянути заяву від 03.02.2015 та клопотання від 10.02.2015 вх. №Д-1635, поданих ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №42581962.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Літвінова А.В.
Суддя Аблов Є.В.
Суддя Мазур А.С.