21 квітня 2016 р. Справа № 876/8137/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року в справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К» про стягнення податкового боргу, -
12 червня 2015 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К» про стягнення з банківських рахунків ТзОВ «Феміда-Інтер Плюс К» в дохід державного бюджету податкового боргу в сумі 295223,60 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 295223,60 грн., який відповідач в добровільному порядку не сплатив, тому такий підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К» (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 22, код ЄДРПОУ 34649144) в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 295223,60 грн.
Зазначену постанову мотивовано тим, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги Луцької ОДПІ про стягнення податкового боргу підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Встановлено, що ТзОВ «Феміда-Інтер Плюс К» зареєстровано як юридичну особу 05 жовтня 2006 року, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців від 07 липня 2015 року № 20852139, перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ з 05 жовтня 2006 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19 лютого 2015 року № 1503181401354.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Встановлено, що за ТзОВ «Феміда-Інтер Плюс К» рахується податковий борг з податку на додану вартість, який виник через несплату відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, які самостійно нараховані платником. Зокрема, визначено грошові зобов'язання: у сумі 24826,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9066055158 від 18 жовтня 2013 року; у сумі 21538,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9075098657 від 20 листопада 2013 року; у сумі 19135,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9084081626 від 26 грудня 2013 року; у сумі 21978,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400018554 від 20 лютого 2014 року; у сумі 21547,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9014911166 від 20 березня 2014 року; у сумі 20172,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9020973631 від 16 квітня 2014 року; у сумі 22893,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400034140 від 20 травня 2014 року; у сумі 18727,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400037233 від 20 червня 2014 року; у сумі 19192,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400040755 від 20 липня 2014 року; у сумі 12393,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400049628 від 20 серпня 2014 року; у сумі 20723,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400050644 від 22 вересня 2014 року; у сумі 20231,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400052301 від 20 жовтня 2014 року; у сумі 19882,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400055148 від 20 листопада 2014 року; у сумі 19409,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1400056225 від 22 грудня 2014 року; у сумі 21253,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 1500004484 від 21 січня 2015 року; у сумі 19955,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9020281271 від 21 лютого 2015 року; у сумі 16769,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9043868504 від 19 березня 2015 року; у сумі 11845,00 грн. нараховано платником самостійно основний платіж по декларації з податку на додану вартість № 9074049602 від 20 квітня 2015 року; у сумі 1740,84 грн. податковим органом нараховано пеню.
Таким чином, загальна сума непогашеного податкового боргу з ПДВ станом на 29 травня 2015 року, враховуючи часткову сплату в сумі 57546,51 грн. та переплату в сумі 1438,73 грн., становить 295223,60 грн.
Наявність податкового боргу підтверджується довідкою про наявність податкового боргу від 29 травня 2015 року, розрахунком боргу по платежах до бюджету та податковими деклараціями з ПДВ (а.с. 5-9, 12-51).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цьогоКодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Штрафні санкції не сплачені відповідачем у визначеній статтею 57 ПК України строк.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається податковим боргом.
Таким чином, визначені податковим органом і узгоджені, однак не сплачені суми штрафних санкцій набули статусу податкового боргу.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Позивачем вживалися заходи з метою погашення податкового боргу, що були передбачені статтею 59 ПК України, а саме: відповідачу була направлена: податкова вимога № 1103-23 від 24 лютого 2015 року (А.с. 11).
Згідно з пунктами 95.1, 95.3 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер Плюс К» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року в справі № 803/1299/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей
Ухвалу складено в повному обсязі 26 квітня 2016 року.