Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
.
27 квітня 2016 року справа №805/860/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєва І.А., Жаботинська С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Грета» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 р. у справі № 805/860/16-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Грета» до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700020000/2016/00007 від 14.03.2016 року,-
Публічне акціонерне товариство «ГРЕТА» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700020000/2016/00007 від 14.03.2016 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду платіжного доручення про доплату судового збору в розмірі 10359,77 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» передбачено, що у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень сплачується судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору, тобто, це стосується оскарження рішень податкових органів, а не рішень митних органів. До позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. У даному випадку позивачем були заявлені вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, оскільки оскаржується тільки рішення суб'єкта владних повноважень і не ставиться питання про стягнення у судовому порядку грошових сум. Крім того, вважає, що вказана судом сума 26436,42 євро (рядок 30 рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року), із якої розраховано суму судового збору, є загальною вартістю товару визначеною митним органом та не є сумою збільшення вартості товару при винесенні митним органом рішення про коригування митної вартості товару. Сума збільшення митної вартості товару - це різниця вартості між 6 та 1 методами, яка надмірно сплачена позивачем і яка є спірною, складає 19308,26 грн., що може бути ціню позову. Також, апелянт посилається на аналогічну справу № 805/2869/15-а, якою позовні вимоги були визначені, як немайнові.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Публічне акціонерне товариство "ГРЕТА" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби, в якому просило, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700020000/2016/00007 від 14.03.2016 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено необхідність позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду документу про сплату судового збору в сумі 10359,77 грн.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 4979 від 21.03.2016 року про сплату судового збору в сумі 1378,00 грн., за вимогами немайнового характеру.
Приймаючи спірне рішення про залишення без руху позовної заяви та здійснюючи розрахунок суми судового збору, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року, є майновою.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні характеру адміністративного позову як майнового необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції на час звернення з позовною заявою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн. на момент звернення з позовом), немайнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378 грн. на момент звернення з позовом).
Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що майновими є вимоги, які підлягають вартісній оцінці. Відповідно, до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Колегія суддів зазначає, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану юридичної особи, оскільки реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішень суб'єкта владних повноважень безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року на загальну суму 26436,42 євро (рядок 30 рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року).
Згідно до частини 1-3, 6 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі статтею 24 Митного кодексу України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Тобто, митний орган за відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, відмовляє декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та приймає рішення про коригування заявленої митної вартості, фактично визначаючи іншу вартість товару за передбаченим Митним Кодексом України методом.
Відповідно до матеріалів справи, рядок 30 рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14.03.2016 року, містить у собі інформацію зокрема щодо вартості за одиницю товару та загальну суму митної вартості постачального товару, яку визначив митний орган (а.с.22).
За статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 50 Митного кодексу України передбачає цілі використання відомостей про митну вартість товарів. За частиною 1 зазначеної статті, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Колегія суддів зазначає, що митною вартістю товару є вартість товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та використовується для митних цілей, а зокрема для нарахування митних платежів.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару є коригуванням вартості товару, що використовується для нарахування митних платежів, тобто, визначена митним органом митна вартість в подальшому впливає на визначення сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.
Аналізуючи положення законодавства, колегія суддів зазначає, що митна вартість товару не може вважатися ціною позову.
У даному випадку спірним питанням є правомірність визначення митним органом митної вартості товару (ціни товару) за іншим ніж визначеним позивачем методом.
Тобто, реалізація вказаного рішення залежить від волевиявлення декларанта, а саме по собі рішення про коригування митної вартості не призводить до зменшення або збільшення майна особи.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта, тим паче не впливає на майновий стан декларанта скасування таких рішень митного органу.
Крім того, згідно пункту 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Враховуючи те, що наслідком прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, колегія суддів приходить до висновку, що скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є однією вимогою немайнового характеру, оскільки заявлені вимоги є похідними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є позовом майнового характеру.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо повернення позовної заяви, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 195, 197, 199, 202, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Грета» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 р. у справі № 805/860/16-а задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 р. у справі № 805/860/16-а.
Матеріали адміністративної справи № 805/860/16-а направити до Донецького окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Е.Г. Казначеєв
Судді І.А. Васильєва
С.В. Жаботинська