ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 квітня 2016 року №826/13485/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Аграрної біржі
до
Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про
визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 12.05.2015 №53-11 та рішення від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26 та зобов'язання вчинити дії,
Аграрна біржа звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №53-11, рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26 про опис майна у податкову заставу;
- зобов'язати Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників відобразити в інтегрованій картці платника (Аграрної біржі) сплату податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень, поданих Аграрною біржею до акціонерного товариства «Фінанси та кредит» (у тому числі, від 05.03.2015 №24, від 23.03.2015 №28, від 28.04.2015 №37), і відсутність у Аграрної біржі податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Аграрною біржею вчасно перераховано податок на додану вартість до бюджету, який не було зараховано до бюджету з вини банку - акціонерного товариства «Фінанси та кредит». При цьому, позивач зазначає, що згідно зі статтею 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань є, в тому числі, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, тому податковий орган мав за заявами позивача зарахувати заборгованість з податку на додану вартість за рахунок наявної переплати з авансових внесків з податку на прибуток, що ним зроблено не було.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі та у межах наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з наявною у позивача заборгованістю з податку на додану вартість.
Розгляд справи №826/13485/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкову вимогу від 12.05.2015 №53-11, згідно з якою визначено, що станом на 12.05.2015 сума податкового боргу Аграрної біржі за узгодженими грошовими зобов'язаннями із податку на додану вартість становить 30 752,31 грн.
На підставі викладеного, Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26, у відповідності до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - Аграрної біржі, - а у разі, якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.
При цьому, рішенням Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 №13500/6/99-99-23-05-15 податкова вимога від 12.05.2015 №53-11 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26 залишені без змін.
Вважаючи вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи підстави викладеного, суд аналізує наступні правові норми.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За твердження відповідача, які не заперечувалися позивачем під час судового розгляду справи, оскаржувана податкова вимога винесена у зв'язку з несплатою позивачем податкової заборгованості з податку на додану вартість, яка визначена ним самостійно у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.
Так, у вказаній декларації позивачем визначено загальний розмір зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 90 545,00 грн.
З врахуванням наявної переплати у розмірі 59 792,69 грн., сума податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість станом на 30.04.2015 склала 30 752,31 грн., що підтверджується відомостями з облікової картки платника податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У силу пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Таким чином, сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість за березень 2015 року, що підлягала сплаті позивачем до 30.04.2015 (включно) становила 30 752,31 грн. .
На підтвердження виконання Аграрною біржею зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за лютий та березень 2015 року, позивачем надано суду копії платіжних доручень (банк платника - акціонерне товариство «Фінанси та Кредит») від 05.03.2015 №24 на суму 70 000,00 грн. (згідно з відмітки, одержано та проведено банком 05.03.2015), від 23.03.2015 №28 на суму 70 000,00 грн. (згідно з відмітки, одержано банком 23.03.2015 та проведено банком 06.04.2015) та від 28.04.2015 №37 на суму 80 000,00 грн. (згідно з відмітки, одержано та проведено банком 28.04.2015).
При цьому, саме у платіжному дорученні від 28.04.2015 №37 в якості призначення платежу вказано «Сплата ПДВ за березень 2015 року», відтак, позивачем у строк, визначений наведеними положеннями податкового законодавства, надано до виконання банку платіжне доручення про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року.
З огляду на вказане суд звертає увагу, що у силу пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.
При цьому, платник не несе відповідальності за дії банківських та фінансових установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі №К/800/31027/14 (ЄДРСР №52522781).
При цьому, слід зазначити, що позивач листами від 02.04.2015 №175/60-06, від 29.04.2015 №227/60-06 та від 05.06.2015 №268/60-06 повідомляв Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про невиконання зобов'язань з вини обслуговуючого банку з посиланням на приписи пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.
Таким чином, вказані обставини дають підстави дійти до висновку про належне виконання позивачем зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень 2015 року, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
При цьому, суд звертає увагу, що Аграрною біржею у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року задекларовано зобов'язання у розмірі 90 545,00 грн., у відповідності до платіжного доручення від 28.04.2015 №37 сплачено 80 000,00 грн., а згідно облікової картки платника податку на додану вартість обліковувалася переплата у розмірі 59 792,69 грн., що виключає виникнення у позивача податкової заборгованості за вказаний період.
Крім того, згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з відповідними заявами про зарахування переплати внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11023100) в рахунок оплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100), зокрема, листами від 16.02.2015 №52/60-06, від 21.04.2015 №203/60-06 та від 09.06.2015 №276/60-06.
Листом від 12.05.2015 №12160/10/28-10-20-320 Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників у відповідь на лист від 21.04.2015 №203/60-06 повідомило позивача про те, що в інтегрованій картці платника авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код платежу 11023100) переплата відсутня, здійснити перерахування коштів надміру сплаченої суми не має можливості.
Водночас, питання щодо наявності у позивача переплати з вказаного податку було предметом розгляду у справі №826/16538/15 за позовом Аграрної біржі до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною бездіяльності та повернення коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2015 у вказаній справі, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015, позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, що полягає у невиконанні пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України щодо повернення Аграрній біржі сплачених сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 2 000 000,00 грн., зокрема у неподанні відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету; зобов'язано вчинити дії, передбачені пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, для повернення на поточний рахунок Аграрної біржі сплачених сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) грн., а саме підготувати висновок про повернення зазначеної суми коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Також, наявність переплати підтверджується наявною у матеріалах справи копією облікової картки позивача як платника податків по авансових внесках з податку на прибуток підприємства, згідно з якою станом на 30.04.2015 (тобто станом на останній день сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року) переплата з вказаних платежів складала 2 360 166,00 грн.
При цьому, у наданих суду запереченнях на позов відповідачем не надано пояснень щодо незарахування суми переплати з податку на прибуток в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість у порядку статей 43, 87 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для формування оскаржуваної податкової вимоги, з огляду на що остання є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
У свою чергу, згідно з пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Разом з тим, оскільки судом визнано протиправною оскаржувану податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №53-11, рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна у податкову заставу від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26 також є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з похідним характером останнього від даної податкової вимоги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників відобразити в інтегрованій картці платника (Аграрної біржі) сплату податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень, поданих Аграрною біржею до акціонерного товариства «Фінанси та кредит» (у тому числі, від 05.03.2015 №24, від 23.03.2015 №28, від 28.04.2015 №37), і відсутність у Аграрної біржі податкового боргу, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України).
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 72.1.1 пунктом 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (пункт 74.1 статті 74 Податкового кодексу України).
Як зазначено вище, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
У даному випадку до облікової картки позивача, як платника податків, внесено інформацію про наявність податкової заборгованості за податковою декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, оскільки здійснені позивачем платежі не проведені банком, що встановлено вище.
Разом з тим, під час судового розгляду справи судом встановлено відсутність у Аграрної біржі податкового боргу, визначеного податковою вимогою Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №53-11, тобто за березень 2015 року, тоді як відсутність податкового боргу у позивача взагалі не є предметом розгляду у даній справі.
А відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №53-11.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.05.2015 №11621/10/28-10-23-26 про опис майна у податкову заставу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.