Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
27 квітня 2016 року справа №805/2783/15-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Васильєвої І.А., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 805/2783/15-а за позовом ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року № 17-17 Ф,
Позивач 14.07.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 року № 17-17 форми «Ф», яким визначено ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 805/2783/15-а адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.06.2015 року № 17-17 Ф, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 267 Податкового кодексу України, ст. 655 Цивільного кодексу України та зазначає, що згідно довідки центру НППВАЗ з обслуговування міст Селидове, Новогродівка, Димитрове, Красноармійськ та Красноармійського району при УДАІ ГУМВС України від 22.10.2015 року за № 9/14/2552 автомобіль TOYOTA HIGLANDER 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 в базах даних НАІС ДАІ значиться як 10.06.2015 року знятий з обліку для реалізації. Станом на 22.10.2015 року вищезазначений автомобіль на обліку не перебуває, тобто зміна власника не відбулася. Апелянт вважає, що податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ прийнято відповідно до вимог ст. 267 Податкового кодексу України, а в разі зміни власника транспортного засобу, підтвердженої належними документами, буде здійснено перерахунок податку.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих пояснень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено.
11.06.2015 року Красноармійська ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області прийняла податкове повідомлення рішення року № 17-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. (а.с. 17).
Підставою визначення суми зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб стала інформація від 13.01.2015 року за вих. № 9/14-74 отримана податковим органом з Центру НППВАЗ з обслуговування міст Селідове, Новогродівка, Димитрове, Красноармійськ та Красноармійського району при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якої надано список легкових автомобілів 2010-2014 р.р. випуску, об'єм двигуна яких більше 2999 см.куб. В додатку під № 37 зазначено за позивачем транспортний засіб HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 см. куб., дата постановки на облік 27.01.2012 року. Лист з цією інформацією зареєстрований відповідачем 17.01.2015 року за вхідним номером № 291/10 (а.с. 68, 69).
20.04.2015 року комісією з працівників ДСНС складено Акт про пожежу автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, власником якого є ОСОБА_2 ( а.с. 23)
Згідно витягу з кримінального провадження № 12015050380000605, датою внесення в ЄРДР 20.04.2015 року за повідомленням диспетчера МНС зареєстровано заяву щодо загорання автомобіля TOYOTA HIGHLANDER (а.с. 22).
Згідно облікової картки № 65565200 від 10.06.2015 року центру ДАЇ знято з обліку для реалізації легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 18).
10.06.2015 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в Донецькій області складено висновок експертного дослідження № 5/57/790, згідно якого транспортний засіб пошкоджено внаслідок пожежі, номер кузова, номер двигуна не змінювались (а.с. 24).
В матеріалах справи наявна довіреність від 09.06.2015 року, засвідчена нотаріально, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси в органах МВС України чи будь-яких інших установах, підприємствах чи організаціях, а також у взаємовідносинах з іншими учасниками дорожнього руху, пов'язаних з розпорядженням та експлуатацією (керування) легкового автомобіля HIGHLANDER ,2011 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію, знято з обліку 10.06.2015 року. Довіреність видана з правом продажу транспортного засобу за встановленим законом порядку, постанови та зняття з реєстраційного обліку, обміну, страхування, здачі в оренду, передачу в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів, поїздок за кордон, догляду на митницях. Довіреність видана на строк шість місяців з правом передоручення, з правом виїзду за кордон України та дійсна по одинадцятого грудня дві тисячі п'ятнадцятого року (а.с. 20).
Також, в матеріалах справи наявна копія розписки ОСОБА_2 від 11.06.2015 року в підтвердження продажу автомобіля за суму 8400 в доларовому еквіваленті. Претензії до покупця відсутні (а.с. 21).
Згідно довідки від 03.07.2015 року № 9/14-1667 Центру НППВАЗ з обслуговування міст Селідове, Новогродівка, Димитрове, Красноармійськ та Красноармійського району при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області повідомлено, що транспортний засіб марки TOYOTA ЗНГ було знято з обліку для реалізації 10.06.2015 року, який раніше був зареєстрований за ОСОБА_2 і який станом на 03.07.2015 року не зареєстрований за жодною особою (а.с. 19).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення № 17-17 від 11.06.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. з огляду дотримання податковим органом при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення положень ст. 267, п.п., 4.1.4, 4.1.9 п.4.1 ст.4, ст. 5 ПК України, ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Отже, ПК України визначено об'єкти оподаткування транспортним податком: 1) легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років; 2) мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
За положеннями п.п.14.1.251 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб.см є платниками транспортного податку.
При цьому вказана норма є чинною, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року N 71-VIII неконституційним визнано не було.
Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-94а13 від 16.04.2013 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Податковим кодексом України визначені принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство, зокрема, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено принцип стабільності, який говорить, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справлення податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Стаття 19 Конституції України встановлює: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.
Згідно мст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Разом з цим п. 5 Розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як було зазначено раніше, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в місті Красноармійську та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Красноармійської міської ради від 23.06.2015 року N 6/47-6 "Про встановлення місцевих податків і зборів і ставки акцизного податку на території міста Красноармійська", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року (а.с. 116-118).
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року (К/800/41090/15) стосовно прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством. У вказаній ухвалі Вищим адміністративним судом України зроблено висновок, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
Остаточними рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
В рішенні від 14 січня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки Закон № 71-VІІІ, відповідно до якого з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 805/2783/15-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Г.М.Міронова
Судді І.А. Васильєва
Л.В. Ястребова