ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 квітня 2016 року м. Київ № 826/5869/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача про включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку;
- визнати поважними причини пропуску строку подання заяви про включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку;
- зобов'язати відповідача включити вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, приписами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас, у відповідності до частини п'ятої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку (пункт 1 частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, останні полягають у протиправній, за твердженням останнього, відмові відповідача у включенні вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що підставою для звернення до відповідача з вимогою про включення вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку слугували укладені з акціонерним банком «Дельта Банк» договори у частині, що перевищує гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суму (200 000,00 грн.).
На підставі викладеного та з огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (безпосередньо або через уповноважену особу), з дня початку процедури ліквідації банку виконує функції керівника банку. Тобто, фактично у спірних правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє як виконавчий орган банку, а не як суб'єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції по відношенню до банку як підконтрольної установи або до вкладників такого банку, оскільки спірні правовідносини не мають характеру влади-підпорядкування (у тому числі на виконання повноважень щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладами у порядку, визначеному статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що пунктом 1 частини першої статі 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.02.2016 (ЄДРСР №56755298), на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку (включення грошових вимог до акцептованих вимог кредиторів), не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
При цьому, приписами частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розглядувана позовна заява не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На виконання вимоги, зазначеної у частині шостій статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду цивільної юрисдикції.
Керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.