ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 квітня 2016 року місто Київ №826/6060/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до третя особаприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
провизнання протиправним та скасування запису від 17.11.2012 №6573300,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування запису від 17.11.2012, внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6573300) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Після ознайомлення із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 та вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства враховуючи наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За змістом частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що публічно-правовим спором, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений Законом України "Про нотаріат", в статті 1 якого зазначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається, зокрема, на нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб.
Це означає, що приватні нотаріуси не відносяться до органів або інших суб'єктів, які наділені державою владними повноваженнями, а спори за їх участі не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, статтею 50 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
У свою чергу, приписами статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Правовий аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що нотаріус, як державний реєстратор, є суб'єктом владних повноважень у випадку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не завжди виступає як державний реєстратор, тобто як суб'єкт владних повноважень.
Серед повноважень державного реєстратора, що визначені статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відсутнє таке повноваження, як вчинення будь-якої нотаріальної дії.
Таким чином, оскільки у даному випадку, позивач оскаржує саме нотаріальні дії, які вчинені нотаріусом - не суб'єктом владних повноважень, - то даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства України.
Враховуючи названі законодавчі положення, предмет та період спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що вказаний спір не підсудний адміністративному суду, оскільки у ньому відсутній публічно-правовий характер, а відповідач у рамках заявлених позовних вимог не здійснює владні управлінські функції по відношенню до позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На виконання приписів частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що вирішення спірних відносин відноситься до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності.
Керуючись вимогами статті 2, 3, 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити позивачеві, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності.
3. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.