"20" квітня 2016 р.Справа № 916/4103/15
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.12.2015р. /приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції/;
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 23 915,00 грн., -
Державне підприємство „Придніпровська залізниця” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту - ДП „Іллічівський морський торговельний порт”) про стягнення штрафу за неправильно визначену масу вантажу, переданого до відправлення, в сумі 23 915,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015р. по справі № 916/4103/15 (суддя Літвінов С.В.) позов державного підприємства „Придніпровська залізниця” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 23 915,00 грн. було залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. вищезазначену ухвалу було скасовано, а справу № 916/4103/15 було передано для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.
За результатами проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області № 170 від 09.02.2016р. повторного автоматичного розподілу, вказану справу було передано на розгляд судді Желєзній С.П.
На підставі ухвали суду від 30.03.2016р. господарським судом в порядку ст. 25 ГПК України було замінено сторону по справі № 916/4103/15 - державне підприємство „Придніпровська залізниця”, його правонаступником - публічним акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту - ПАТ „Українська залізниця”).
Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
На підставі накладної № 40380479 від 28.03.2015р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” було передано до відправлення із станції Іллічівськ Одеської залізниці на станцію Кривий Ріг-головний на адресу одержувача - ТОВ „ОСОБА_3 Кривий Ріг” напіввагони №№ 56596885, 56618978, 56515471, 55548895, 57411134, 50063593, 56127574 із вантажем - вапном для флюсування, фракції 3-25, загальною вагою 484 800 кг. Зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником на електронних вагах.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП „Іллічівський морський торговельний порт”) навалом. Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Відповідно до комерційного акту РА № 006112/259 від 01.04.2015р., складеного на станції Кривий Ріг-Головний, за заявкою вантажоодержувача на перевірку маси вантажу, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України відбулось зважування вагону № 56127574, вантаж - вапно, в присутності вантажоодержувача ОСОБА_4., вагаря ОСОБА_5 та прийомоздавальника станції Кривий Ріг-Головний ОСОБА_6 на справних 150 тон. ел. тензовагах вантажоодержувача ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” № 10021, які пройшли повірку 08.10.2014р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 6 850 кг, про це надіслана телеграма № 6. Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні нижче бортів на 40-50 см, рівномірно. Маркування відсутнє. Двері цільнометалеві, люки щільно закриті. З моменту, як прибув і до зважування вагон з вантажем знаходився під охороною УВВО ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” згідно Правил перевезення вантажів, п. 12 п. 4.6.
Таким чином, посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення ст.118, 122 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати в сумі 23 915,00 грн. (4 783,00 грн. х 5).
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником” - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси”. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів”, своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Як свідчать матеріали справи, факт невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 6 850 кг був встановлений на станції призначення Кривий Ріг-Головна та підтверджений комерційним актом РА № 006112/259 від 01.04.2015р.
Відповідно до п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів.
Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення відповідно може дати необ'єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу.
Відповідно до накладної №40380479 зважування на станції відправлення проводилось на вагонних електромеханічних вагах, тип/модель ВВ7419-100-2Д, виробництва ВАТ „Точмаш”, які пройшли повірку в установленому порядку. В свою чергу, на станції призначення зважування здійснювалось на вагонних тензометричних вагах, належних ПАТ „АрселорМіттал Кривий ріг”, які також пройшли повірку в установленому порядку. Отже, з наведеного слідує висновок, що фактично зважування на станції відправлення та призначення відбувалось на вагах різного типу, тобто в порушення вимог п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644.
Разом з тим, наданий позивачем комерційний акт РА № 006112/259 від 01.04.2015р. як доказ, що підтверджує факт неправильного зазначення відправником маси вантажу, в силу вимог ст. 43 ГПК України є тільки одним із доказів, які господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України неправильного зазначення відправником маси вантажу, крім комерційного акту, тому зазначена в спірному комерційному акті різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні спірного вантажу на станції призначення, з урахуванням висновків про застосування різних типів вагів при зважуванні на станції відправлення та призначення, не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу відповідачем.
Правова позиція суду з цього питання підтверджується і судовою практикою, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009р. по справі №9/1137.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги недоведеність факту неправильного зазначення відповідачем як вантажовідправником відомостей про вагу вантажу, переданого до відправлення залізницею, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідальності, визначеної ст. 122 Статуту залізниць України, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого позову.
Підсовуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 909, 920 ЦК України, ст. 307 ГК України, ст. 12 Закону України „Про транспорт”, ст.ст. 2 ,6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.п. 1.1, 1.3, п.п. 2.1-2.2 розділу 2, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, п.п. 7, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 позов ПАТ „Українська залізниця” задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 25.04.2016р.
Суддя С.П. Желєзна