ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2016Справа №910/6135/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в розмірі 2 832,42 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 2 832,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №229/13-Т/Ц1 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 2 832,42 в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/6135/16, розгляд справи призначено на 21.04.2016.
15.04.2016 через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
18.04.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
В судове засідання 21.04.2016 представники сторін не з'явились.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 21.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.07.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - страховик) та Публічним акціонерним товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №229/13-Т/Ц1, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (додаток № 1 до договору №229/13-Т/Ц1 від 15.07.2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до довідки № 9297032 про дорожньо-транспортну пригоду, 07.11.2013 по проспекту Броварському у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2013 у справі № 755/28932/13-п встановлено, що 07.11.2013 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, чим порушив п. 10.1 ПДР України, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів.
Відповідно до зазначеної вище постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2013 у справі № 755/28932/13-п, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
08.11.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, у якій просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО ТОВ «Мегарент».
Відповідно до рахунку на оплату № 11.13.03 від 14.11.2013, виданого ТОВ «Мегарент», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 3 342,42 грн.
18.11.2013 позивач, на підставі страхового акту № 229\13-ТЦ1-6-1 від 15.11.2013, розрахунку суми страхового відшкодування від 15.11.2013, виплатив страхове відшкодування у розмірі 3 342,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1472 від 18.11.2013.
Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом марки "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2479631.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 510,00 грн.
Позивач, звертаючись до суду х даним позовом просить стягнути з відповідача суму понесених витрат у розмірі 2 832,42 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику (шляхом перерахування суми страхового відшкодування на СТО), отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Розмір страхового відшкодування визначався позивачем на підставі рахунку на оплату № 11.13.03 від 14.11.2013, вданого ТОВ «Мегарент» та згідно з умовами договору, згідно із якими, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 3 342,42 грн.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та здійснення позивачем витрат у розмірі 3342,42 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом № АС/2479631 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн., а безумовна франшиза становить 510,00 грн.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення витрат у розмірі 2832,42 грн., у зв'язку із чим, суд задовольняє позов повністю.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публiчного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код 33908322) 2 832,42 грн. витрат та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2016.
Суддя С.О. Турчин