ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа №910/2032/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІВ НАФТА»
про стягнення 10 382 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІВ НАФТА» (відповідач) про стягнення 8 382,00 грн. вартості неповернутого обладнання та 2 000,00 грн. штрафу на підставі Договору № 8034 суборенди торгово-рекламного обладнання від 03.02.2014.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов наведеного договору після його розірвання не повернув позивачеві отримане в суборенду обладнання, а тому відповідно до умов договору повинен відшкодувати позивачеві вартість цього обладнання. Також, відповідач не сплатив позивачеві штраф за порушення, визначене пунктом 4.2.10 наведеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2032/16 та призначено розгляд справи на 14.03.2016 о 10:30 год.
19.02.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 14.03.2016, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.03.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.02.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Враховуючи нез'явлення представників сторін в судове засідання, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 10.02.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.03.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 відкладено розгляд справи на 04.04.2016 об 11:20 год.
В судове засідання, призначене на 04.04.2016, з'явився представник позивача.
Представник відповідача судове засідання, призначене на 04.04.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.02.2016 та від 14.03.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні, призначеному на 04.04.2016, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 25.04.2016 о 10:20 год.
21.04.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2016 про долучення до матеріалів справи довідки про підтвердження надходжень від сплати судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 8988 від 15.09.2015.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 25.04.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві б/н від 09.01.2016 позовні вимоги.
Представник відповідача судове засідання, призначене на 25.04.2016, не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та від 14.03.2016 були направлені відповідачу (ТОВ «МІВ НАФТА») за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження юридичної особи (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13-А, оф. 3), що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача.
Втім, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».
За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у підпункті 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В абз. 3 наведеного підпункту також вказано, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/2032/16.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.04.2016 без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.04.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
03.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІВ НАФТА» (суборендар, відповідач) укладено Договір № 8034 суборенди торгово-рекламного обладнання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування за плату обладнання, що є суб'єктом оренди за цим Договором. Склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому відповідно до п. 2.1 цього Договору.
03.03.2014 сторони підписали Акт прийому-передачі № 198 за Договором суборенди торгово-рекламного обладнання № 8034 від 03.02.2014, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв наступне обладнання:
- Холодильник ХШВ800 Icestream Large внутрішній «Миргородський» Type = «RDI» ID = « 49» сер. № 11.23316 інвентарний номер Н18547, кількість - 1, відновна вартість - 8 382,00 грн. (далі - обладнання).
Відповідно до п. 9.1 Договору сторони визначили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Водночас, згідно п. 9.7 Договору сторони передбачили, якщо жодна з сторін не направить іншій стороні повідомлення про розірвання Договору до закінчення строку, вказаного в п. 9.1 Договору, строк дії Договору продовжується на тих же умовах на один календарний рік.
Згідно п. 9.2 Договору сторони також погодили, що на підставі ст. 188 ГК України орендар (позивач) має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір.
Також, відповідно до п. 9.3 Договору орендар (позивач) має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від договору та розірвати його в разі, зокрема, якщо суборендар (відповідач) не виконує своїх зобов'язань, передбачених п. 4.2.9 Договору (п. 9.3.6 Договору). В свою чергу, пунктом 4.2.9 Договору передбачено обов'язок суборендаря (відповідача) обов'язково вжити заходи щодо забезпечення охорони обладнання від пошкодження, крадіжки та іншого нецільового використання.
Згідно п. 9.4 Договору про дострокове розірвання Договору орендар повідомляє суборендаря письмовим повідомленням з зазначенням підстави дострокового розірвання за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання.
Відповідно до п. 4.2.10 Договору суборендар (відповідач) зобов'язувався дотримуватись вимог до обладнання, зокрема, розміщувати у холодильнику тільки продукцію ПрАТ "ІДС".
Крім того, пунктом 5.4 Договору сторони узгодили, що у випадку виявлення факту розміщення в торговому обладнанні товарів, що не відносяться до продукції ПрАТ "ІДС", та у випадку іншого порушення п. 4.2.10 Договору, суборендар (відповідач) сплачує орендарю (позивачу) штраф у розмірі 2000,00 грн. за кожен такий випадок.
16.09.2015 представником позивача був складений Акт про порушення використання обладнання, яким встановлено систематичне порушення умов п. 4.2.10. Договору, а саме: обладнання (холодильник ХШВ800 Icestream Large внутрішній «Миргородський» Type = «RDI» ID = « 49» сер. № 11.23316 інвентарний номер Н18547) не заповнене продукцією ПрАТ "ІДС" не менш, чим на 80%.
08.10.2015 позивач направив на адресу відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «МІВ НАФТА») вимогу № б/н від 05.10.2015, згідно якої повідомив відповідача про розірвання з 19.10.2015 Договору № 8034 суборенди торгово-рекламного обладнання від 03.02.2014 на підставі п. 9.3.1 та просив відповідача впродовж 5 календарних днів з моменту розірвання Договору, повернути позивачу обладнання (холодильник ХШВ800 Icestream Large внутрішній «Миргородський» Type = «RDI» ID = « 49» сер. № 11.23316 інвентарний номер Н18547). Позивач також просив у випадку неможливості повернення обладнання сплатити йому вартість обладнання в сумі 8 382,00 грн. протягом 5 календарних днів з моменту закінчення терміну дії Договору. У наведеній вимозі позивач також просив в продовж 5 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити штраф у розмірі 2 000.00 грн. Крім того, згідно наведеного повідомлення позивач вимагав від відповідача сплати на користь позивача штрафу у розмірі 2000,00 грн. на підставі п. 5.4 Договору. Направлення вимоги № б/н від 05.10.2015 відповідачеві підтверджується фіскальним чеком № 6282 від 08.10.2015, копія якого додана до позовної заяви.
Згідно п. 4.2.6. Договору суборендар (відповідач) зобов'язується по закінченню терміну дії Договору, або його достроковому розірванні повернути орендареві (позивачу) обладнання у справному стані протягом 5 (п'яти ) календарних днів з моменту розірвання даного Договору.
Як зазначив позивач, станом на момент подачі позовної заяви до господарського суду (09.02.2016) відповідач відповіді на вимогу № б/н від 05.10.2015 не надіслав, обладнання за Договором не повернув, штраф не сплатив.
Відповідно до п. 4.3 Договору сторони домовились, що в разі неповернення обладнання в строк, зазначений в п. 4.2 даного Договору, обладнання вважається втраченим.
Відповідно до п. 5.1 сторони погодили, що вони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно чинного законодавства України. У випадку втрати або знищення торгового обладнання під час дії Договору суборендар (відповідач) протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової вимоги з боку орендодавця (позивача) про відшкодування вартості обладнання, має відшкодувати вартість торгового обладнання, а також: якщо суборендар не може повернути торгове обладнання орендарю (згідно письмового звернення з боку орендаря та по закінченню терміну дії Договору), у разі його втрати, знищення (п.п. 5.1.1). Вартість обладнання сплачується суборендарем шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок орендаря з нарахуванням ПДВ.
Отже, з огляду на дострокове розірвання Договору та не повернення відповідачем обладнання позивачу на його письмову вимогу, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок з відшкодування позивачеві вартості спірного обладнання в сумі 8 382,00 грн., а також обов'язок з оплати штрафу в розмірі 2000,00 грн., який передбачений п. 5.4 Договору у випадку порушення вимог, визначених п. 4.2.10 Договору, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з таких підстав.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 8034 суборенди торгово-рекламного обладнання від 03.02.2014 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання вартістю 8 382,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі № 198 від 03.03.2014 за Договором суборенди торгово-рекламного обладнання № 8034 від 03.02.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що в порядку п. 9.4 Договору цей Договір був розірваний з боку позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог п. 9.3.6 Договору, про що останній направив відповідачу вимогу № б/н від 05.10.2015, згідно якої просив відповідача повернути впродовж п'яти календарних днів з моменту розірвання Договору обладнання, яке було одержане за Договором. Направлення повідомлення № б/н від 05.10.2015 відповідачеві підтверджується фіскальним чеком № 6282 від 08.10.2015, копія якого наявна в матеріалах справи.
Оскільки Договір був розірваний, то відповідно до п. 4.2.6 Договору відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві обладнання у справному стані протягом 5 (п'яти ) календарних днів з моменту розірвання даного Договору. Згідно п. 2.6 Договору факт повернення обладнання з суборенди підтверджується актами повернення, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. При цьому згідно п. 4.3 Договору, в разі неповернення обладнання у зазначений строк, обладнання вважається втраченим.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем обладнання позивачу, зокрема, відповідний акт повернення, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін в матеріалах справи відсутній, а відповідачем до матеріалів справи не залучений.
Враховуючи неповернення відповідачем обладнання в строк, зазначений в п. 4.2.6 Договору, таке обладнання відповідно до п. 4.3 Договору вважається втраченим. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до матеріалів справи не залучені.
В свою чергу, на підставі п. 5.1 Договору, у відповідача виник обов'язок з відшкодування вартості обладнання, яка складає 8 382,00 грн. відповідно до Акту прийому-передачі № 198 від 03.03.2014 за Договором суборенди торгово-рекламного обладнання № 8034 від 03.02.2014.
Згідно п. 5.1 Договору вартість обладнання сплачується суборендарем шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок орендаря з нарахуванням ПДВ.
Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять доказів перерахунку відповідачем на поточний рахунок позивача вартості спірного обладнання в сумі 8 382,00 грн.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8 382,00 грн. вартості неповернутого обладнання, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, матеріалами справи, а саме Актом про порушення використання обладнання від 16.09.2015, підтверджується порушення відповідачем вимог п. 4.2.10 Договору, що відповідно до п. 5.4 цього Договору є підставою для сплати відповідачем штрафу у розмірі 2000,00 грн. на користь позивача.
Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн. штрафу на підставі п. 5.4 Договору за порушення умов Договору, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 378,00 грн.
Водночас, суд взяв до уваги, що позов, з яким позивач звернувся до господарського суду, носить майновий характер (ціна позову 10 382,00 грн.) та за його подання у лютому 2016 року, враховуючи ч. 1 ст. 4, п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач мав сплатити 1 378,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн.)), тоді як фактично сплатив 1 827,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8988 від 15.09.2015, а отже, в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (в чинній редакції) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки відповідне клопотання позивачем до суду не подавалось, то у суду відсутні підстави для повернення позивачу надміру сплаченого судового збору в сумі 449,00 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «МІВ НАФТА» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13-А, оф. 3; ідентифікаційний код 38933683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 36800559) 8 382,00 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят дві гривні 00 коп.) вартості неповернутого обладнання, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) штрафу, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.04.2016
Суддя Гумега О.В.