ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/608/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн»
проспонукання до виконання умов договору
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Гришко С.С. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» про спонукання до виконання умов договору, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» виконати договірні зобов'язання в натурі: здійснити поставку цукру-піску, виробленого із цукрового буряку в загальному обсязі 21 000 (двадцять одна тисяча) тон відповідно до Договору № 17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.2014р., на умовах EXW (Інкотермс-2010р.) на склад Відкритого акціонерного товариства «Рокитський цукровий завод», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд.6.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору №17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.2014р. ухиляється від виконання його умов і не здійснює постачання товару.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 р. порушено провадження у справі №910/608/16 та призначено її до розгляду на 10.02.2016 р.
Представник позивача в судове засідання 10.02.2016р. не з'явився, втім 04.02.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він знаходиться у відряджені.
Відповідач у судовому засіданні 10.02.2016р. проти позову заперечував, посилаючись на те, що на даний момент суттєво змінилися умови на ринку цукру в Україні, а саме значно зросла вартість цукру. До припису ст.617 ЦК України та п.10.3 договору №17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.2014р. особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, а тому відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 69 ГПК України представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору додатково на 15 днів, з метою надання додаткових доказів.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 25.03.2016р.
25.03.2016р. судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченко Ю.О. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016р. розгляд справи призначено на 20.04.2016р.
Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2016р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача 20.04.2016р. у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали господарського суду міста Києва від 20.01.2016р., від 10.02.2016р. та від 11.04.2016р. були надіслані за належною адресою відповідача, а саме зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.39, флігель Б.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Справа розглянута судом відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 р. критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ.
В судовому засіданні 20.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
17.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн», надалі - Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані», надалі - Покупець, було укладено Договір купівлі-продажу №17/07/14, за умовами якого Продавець згідно ст.655 ЦК України, а також умовами цього Договору зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цукор-пісок вироблений із цукрового буряку, надалі - Товар, та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. Згідно умов даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність 21 000 тон цукру-піску до 31.05.2015р., надалі Договір.
Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні та становить 9 200 гривень, в т.ч. ПДВ 1 533, 33 гривні за одну тону Товару. Ціна на одну тону Товару та загальна сума партії Товару, включає в себе вартість цукру, мішкотари на умовах вказаних в цьому Договорі. Загальна сума Договору становить 193 200 000 гривень, в т.ч. ПДВ 32 200 000 гривень (п.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW - склад Відкритого акціонерного товариства «Рокитський цукровий завод» (Київська область, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд.6) або інше, додатково окремо погоджене Сторонами місце, згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції - 2010р.).
За умовами пунктів 6.5 та 6.6 Договору передача Товару від Продавця Покупцеві здійснюється за відповідною накладною. Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при їх наявності), наявність ознак пошкодження або псування товару). Датою поставки Товару є дата передачі Товару Покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на Товар (накладних).
Відповідно до п.12.2 Договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині постачання Товару та в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Оскільки відповідач не поставив позивачу Товар, останній звернувся із листами від 15.06.2015р., від 14.07.2015р. за вих.№14-07/1, від 02.09.2015р. за вих.№02-09/2, від 12.10.2015р за вих.№12-10/1, за змістом яких просили негайно виконати умови Договору.
Відповідач у справі у листах від 30.06.2015р. за вих.№30/1-06, від 24.07.2015р. за вих.№24/1-07, від 14.09.2015р. за вих.№14/3-09 повідомило про зміну ринкових умов на ринку цукру України, у зв'язку із чим не може виконати погоджені рік тому умови Договору. Просили розглянути можливість збільшення строку постачання ціни цукру-піску та внесення відповідних змін до Договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 ГК України.
Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим нормам, що регулюють такий вид господарських відносин. При цьому, визначаючи правову природу договору слід виходити не лише з назви договору, а також з його предмету.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, за умовами Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця 21 000 тону цукру-піску до 31.05.2015р. За умовами Договору, сторони погодили, що в частині постачання Товару та в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач звернувся до відповідача із листами від 15.06.2015р., від 14.07.2015р. за вих.№14-07/1, від 02.09.2015р. за вих.№02-09/2, від 12.10.2015р за вих.№12-10/1, за змістом яких просив негайно виконати умови Договору.
Натомість, відповідач у справі Товар не поставив, а у листах від 30.06.2015р. за вих.№30/1-06, від 24.07.2015р. за вих.№24/1-07, від 14.09.2015р. за вих.№14/3-09 повідомив про зміну ринкових умов на ринку цукру України, у зв'язку із чим не може виконати погоджені рік тому умови Договору та просив розглянути можливість збільшення строку постачання ціни цукру-піску та внесення відповідних змін до Договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що на даний момент суттєво змінилися умови на ринку цукру в Україні, а саме значно зросла вартість цукру. До припису ст.617 ЦК України та п.10.3 договору №17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.14р. особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, а тому відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача, оскільки в силу приписів статей 6 та 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, який зумовлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Підстави господарсько-правової відповідальності наведені у ст. 218 ГК України.
Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Приписами ч. 4 ст. 219 ГК України встановлено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Разом з цим, згідно з нормами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Отже, посилаючись на існування форс-мажорних обставин, відповідач мав довести належними та допустимими доказами існування обставин, які визначені сторонами договору, як такі, що є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також дотримання порядку засвідчення факту виникнення таких обставин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн», доводів з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За такими обставинами позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» виконати договірні зобов'язання в натурі: здійснити поставку цукру-піску, виробленого із цукрового буряку в загальному обсязі 21 000 (двадцять одна тисяча) тон відповідно до Договору №17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.2014р., на умовах EXW (Інкотермс-2010р.) на склад Відкритого акціонерного товариства «Рокитський цукровий завод», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд.6 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.39, флігель Б; ідентифікаційний код 34241525) здійснити поставку цукру-піску, виробленого із цукрового буряку в загальному обсязі 21 000 (двадцять одна тисяча) тон відповідно до Договору №17/07/14 купівлі-продажу від 17.07.2014р., на умовах EXW (Інкотермс-2010р.) на склад Відкритого акціонерного товариства «Рокитський цукровий завод», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд.6. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Інновейшн» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.39, флігель Б; ідентифікаційний код 34241525) на користь Товариства з обмеженою від повільністю «Норіус Компані» (03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд.8; ідентифікаційний код 36509300) судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 25.04.2016 р.
Суддя Ю.О. Підченко