ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/2445/16
За позовом Приватного підприємства «ГАЛИШ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ Металургпром»
про стягнення 201 159,92 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Чмут С.В.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано Приватного підприємства «ГАЛИШ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» про стягнення 201 159,92 грн. (з яких: 194 166,68 грн. заборгованості; 5 269,68 грн. інфляційної складової боргу та 1 723,56 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/2445/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Позивач уповноважених представників до судового засідання 09.03.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання 09.03.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 22.02.2016 р. повернувся конверт з направленою ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку «не існує».
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду, ухвалою від 09.03.2016 р., керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 13.04.2016 р.; повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі.
Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2016 р. надав суду на виконання вимог ухвали суду документи для долучення до матеріалів справи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 13.04.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду в даній справі не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 13.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
В ході усної домовленості, на підставі виставленого ТОВ «ТД Металургпром» рахунку на оплату № 2267 від 23.09.2015 р., ПП «ГАЛИШ» здійснило передоплату за лист оцинкований (товар) на загальну суму 194 166,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 603 від 24.09.2015 р. на суму 97 083,34 грн. та № 604 від 25.09.2015 р. на суму 97 083,34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що у зв'язку з непоставкою відповідачем товару, 12.10.2015 р. ПП «ГАЛИШ» звернулось до ТОВ «ДТ Металургпром» з письмовою вимогою (вих. № б/н від 08.10.2015 р.), з вимогою в семиденний строк від дня отримання вимоги передати оплачений товар позивачу або повернути попередньої оплати. Дана вимога була доставлена за місцезнаходженням відповідача 16.10.2015 р.
Однак, станом на день звернення позивача до суду, вимога була залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин, Приватне підприємство «ГАЛИШ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» про стягнення 201 159,92 грн. (з яких: 194 166,68 грн. заборгованості; 5 269,68 грн. інфляційної складової боргу та 1 723,56 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, здійснивши передоплату за товар на суму 194 166,68 грн., що платіжними дорученнями № 603 від 24.09.2015 р. на суму 97 083,34 грн. та № 604 від 25.09.2015 р. на суму 97 083,34 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару на зазначену суму не виконав неналежним чином.
Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» заборгованості в розмірі 194 166,68 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Приватного підприємства «ГАЛИШ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» про стягнення 194 166,68 грн. заборгованості, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за усним договором поставки товару, визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.
ПП «ГАЛИШ» просило суд стягнути з відповідача 5 269,68 грн. інфляційної складової боргу та 1 723,56 грн. трьох відсотків річних за період з 25.10.2015 р. до 10.02.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за усним договором поставки товару.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
У відповідності до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Враховуючи наведене, оскільки позивач вимагає повернути авансовий платіж, сплачений наперед відповідачу за поставку товару, відмовляючись від його поставки, то у відповідача не виникає обов'язку повернути зазначений авансовий платіж з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення 5 269,68 грн. інфляційної складової боргу та 1 723,56 грн. трьох відсотків річних за період з 25.10.2015 р. до 10.02.2016 р., через порушення відповідачем зобов'язань за усним договором поставки товару.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «ГАЛИШ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Металургпром» (03194, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 15 В, код ЄДРПОУ 39450721) на користь Приватного підприємства «ГАЛИШ» (69007, м. Запоріжжя, вул. Таврична, 51, код ЄДРПОУ 33985852) 194 166 (сто дев'яносто чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 68 коп. заборгованості та 2 912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 22.04.2015 р.
Суддя І.О. Андреїшина