Справа № 2-о-22/09 Номер провадження 22-ц/786/1267/16Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
21 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Дорош А.І.
суддів: Буленка О.О., Мартєва С.Ю.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
з участю
прокурора Мироненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2009 року
у цивільній справі за заявою прокурора Хорольського району в інтересах Новачиської сільської ради Хорольського району про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою,-
У лютому 2009 року прокурор Хорольського району звернувся до суду з заявою про визнання відумерлою спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, яка до смерті мешкала в с. Зубенки Хорольського району Полтавської області та якій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Хорольської районної державної адміністрації 08.10.1996 року № 403, належно 4,46 умовних кадастрових гектарів на території КСП ім. Кірова. Згідно довідки № 01-24-02/629 від 24.12.2008 р., виданої відділом Держкомзему у Хорольському районі, уточнений розмір земельної частки (паю) становить 3,47 га вартістю 41 652,58 грн. Згідно довідки № 02-26/41 від 19.01.2009 р. виконкомому Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області заповіт ОСОБА_4 у Новачиській сільській раді не складався. Згідно повідомлення Хорольської держнотконтори заяви про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., не надходили і спадкова справа не відкривалася. На підставі ч. 1 ст. 1277 ЦК України просив суд визнати відумерлою спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_4, яка проживала в с. Зубенки Хорольського району та передати у власність територіальної громади (комунальну власність) Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку, яка знаходиться на території Новачиської сільської ради Хорольського району та належала померлій ОСОБА_4 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданий на підставі рішення Хорольської районної державної адміністрації від 08.10.1996 року № 403, належно 4,46 умовних кадастрових гектарів на території КСП ім. Кірова, уточнений розмір - 3,47 га вартістю з урахуванням коефіцієнту індексації - 2,623 становить 41652,58 грн.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2009 року заява прокурора Хорольського районув інтересах держави в особі Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання спадщини відумерлою - задоволена.
Визнановідумерлою спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_4, яка проживала за адресою с. Зубенки Хорольського району.
Передана у власність територіальної громади Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області земельна ділянка, яка знаходиться на території Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області, та належить померлій ОСОБА_4 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Хорольської районної державної адміністрації від 08.10.1996 року № 403, з уточненим розміром земельної частки (паю), що становить 3,47 га, уточненою вартістю 41652,58 грн.
Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З рішенням місцевого суду не погодилася ОСОБА_3, яка не брала участь у справі, проте вважає, що судовим рішенням вирішено питання про належні їй права та обов'язки, її представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказане рішення суду, посилаючись на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1,4 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 5).
За життя ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 належала земельна ділянка, що знаходиться на території Новачиської сільської ради Хорольського району, з уточненим розміром земельної частки (паю), що становить 3,47 га, уточненою вартістю 41 652,58 грн.
Спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 відсутні.
Задовольняючи заяву на підставі ст. 1277 ЦК України та ст. 278 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що є підстави для її задоволення.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто коли був чинним ЦК УРСР у редакції 1963 року.
Місцевим судом неправильно застосована норма матеріального права, а саме ст. 1277ЦК України у ред. 2003 р., оскільки на час відкриття спадщини вона не існувала та спірні відносини не регулювала.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадшини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Таким чином, у справах про визнання спадщини відумерлою місцевому суду слід було звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.
Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.
Згідно ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Клдексу); 5) якщо ні один із спадкоємці не прийняв спадщини.
Місцевому суду слід було звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Отже, щодо спадкування державою (ст. 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (ст. 1277 ЦК), правила абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2 ст. 1277 ЦК та абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.
Крім цього, з наданих представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 доказів вбачається, що остання має свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.10.2014 року, згідно якого вона, як дочка, є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме майна у вигляді земельної частки (паю) розміром 3,47 умовних кадастрових гектарах, що належала спадкодавцю на підставі сертифікату на його м»я та земельної частки (паю) розміром 3,47 в умовних кадастроивх гектарах, яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4, дружині спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_5, який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права (а.с. 145).
Як встановила колегія суддів, місцевим судом неправильно встановлено правовідносини, які виникли із відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_4 У даному випадку спадщину фактично прийняв чоловік померлої - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., а після його смерті спадщину прийняла його дочка ОСОБА_3 При ухваленні судового рішення місцевий суд не дослідив обставини цій частині. Вимоги про визнання права власності за територіальною громадою та заява про визнання спадщини відумерлою не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заяви про відмову у її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 303 ч. 4, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті заяви.
У задоволенні заяви прокурора Хорольського району в інтересах Новачиської сільської ради Хорольського району про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.