Справа: № 826/26563/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
20 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Лекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Лекс» до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, -
Публічне акціонерне товариство «Лекс» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасування постанову від 20.11.2015 ВП№49429973.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. (далі по тексту - державним виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49429973.
Вищезазначеною постановою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4025 виданого 04.11.2015 року приватним нотаріусом КІНО Войтовським В.С. про стягнення з ПАТ «ЛЕКС» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 14-1409/1/2011 від 15.09.2011 року (зі змінами внесеними додатковими угодами №№ 1-8) в загальному розмірі 1 031 551,34 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2015 складає 23 286 938,31 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 49429973 від 20.11.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49429973, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4025 виданого 04.11.2015 року приватним нотаріусом КІНО Войтовським В.С. про стягнення з ПАТ «ЛЕКС» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 14-1409/1/2011 від 15.09.2011 року (зі змінами внесеними додатковими угодами №№ 1-8) в загальному розмірі 1 031 551,34 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2015 складає 23 286 938,31 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 4 ч.2 ст. 17 Закону № 606-XIV встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Пунктом 1 ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV, встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Так, частинами 1 і 2 ст. 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно із частиною правовими положеннями ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, на державного виконавця покладається обов'язок прийняти виконавчий документ, до яких, зокрема, відносить виконавчий напис нотаріуса, і за заявою стягувача відкрити протягом трьох днів виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом № 606-XIV, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відмовити у відкритті виконавчого провадження державний виконавець має право тільки за наявності певних підстав вичерпний перелік яких встановлений ч.1 ст. 26 Закону № 606-XIV. При цьому законодавець не зобов'язує та не наділяє повноваженнями державного виконавця щодо надавання правової оцінки порядку видання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису.
Між тим, не заслуговують на увагу суду посилання скаржника на п. 3 ч.1 статті 26 Закону №606-XIV, оскільки, дана норма стосується рішення на підставі якого видано виконавчий документ, натомість, в даному випадку виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не рішення, яке повинно було набрати (юридичної) законної сили чи підлягати негайному виконанню.
Також, є помилковими доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, а саме посилання на п. 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5, оскільки в даній справі предметом спору є оскарження постанови від 20.11.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №49429973, яка винесена державним виконавцем, а не нотаріусом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку, державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лекс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.