Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" квітня 2016 р.Справа № 922/691/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків
про стягнення 2199561,70 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 138 від 09.03.2016 року;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки № ХА 101 від 28.09.2015 року щодо оплати товару, що складається з 1844292,19 грн. основної заборгованості, 224816,72 грн. пені, 15328,41 грн. 3% річних та 22867,68 грн. втрат від інфляції. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 березня 2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.03.2016 року представник позивача супровідним листом надав документи (вх. №9885), на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.03.2016р. представник відповідача надав клопотання (вх. №9995) про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для підготовки документів по справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.04.2016 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 11900). У своїй заяві позивач просить суд збільшити суму позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме стягнути з відповідача 293737,66 грн. пені, 20027,57 грн. 3% річних та 41504,28 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.04.2016 року представник позивача надав додаткове обґрунтування позовних вимог (вх. № 12658).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.04.2016 року представник позивача надав письмові пояснення по справі (вх. № 12819).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.04.2016 року представник відповідача надав клопотання про витребування у позивача докази (розрахунки) суми позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів суми позовних вимог у позивача, зазначає наступне.
Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
В даному випадку, в матеріалах справи наявний розрахунок суми боргу із зазначенням основної заборгованості, окремий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням оплат та зазначенням періоду нарахування), крім того відповідачем в заперечення не надано свого кортрозрахунку.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем вже було надано розрахунок суми заборгованості з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з окремим розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів як необгрунтоване.
Представники позивача в судовому засіданні 18.04.2016 року підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 18.04.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Присутні в судовому засіданні 18 квітня 2016 року представники позивача підтримали позовні вимоги та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представників позивача, судом встановлено наступне.
28.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (відповідач) було укладено договір № ХА 101, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача металопрокат (товар) відповідної якості, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору кількість і асортимент постачаємого товару погоджується сторонами в Специфікації, складеної на підставі замовлення відповідача і підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформлюються на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2.1 договору відповідач оплачує товар поставлений позивачем за ціною, вказаною в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Сторонами було складено наступні специфікації до договору:
- специфікація № 1 від 28.09.2015 року, сума якої 1818985,19 грн.; умови оплати: 100% оплата протягом 60 календарних днів з дати поставки товару; термін постачання: вересень-жовтень 2015 року;
- специфікація № 2 від 19.10.2015 року, сума якої 513151,47 грн.; умови оплати: 100% оплата протягом 60 календарних днів з дати поставки товару; термін постачання: жовтень 2015 року;
- специфікація № 3 від 26.10.2015 року, сума якої 68206,09 грн.; умови оплати: 100% оплата протягом 60 календарних днів з дати поставки товару; термін постачання: жовтень 2015 року.
Вищезазначені специфікації підписані обома сторонами та скріплені печатками.
На виконання договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2472458,29 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 1СМ0029106 від 30.09.2015 року на суму 916862,43 грн.;
- № 1СМ0029107 від 30.09.2015 року на суму 902122,76 грн.;
- № 1СМ031446 від 22.10.2015 року на суму 232753,23 грн.;
- № 1СМ0031902 від 27.10.2015 року на суму 68263,98 грн.;
- № 1СМ0031424 від 22.10.2015 року на суму 189831,78 грн.;
- № 1СМ0031474 від 22.10.2015 року на суму 60790,80 грн.
- № 1СМ0031903 від 27.10.2015 року на суму 5461,12 грн.;
- № 1СМ031926 від 27.10.2015 року на суму 68206,09 грн.
На підставі зазначених видаткових накладних, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, які наявні в матеріалах справи ( арк. спр. 47-68).
Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 30.09.2015 року на суму 28166,10 грн. ( арк. спр. 52).
За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором та здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 628166,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9953 від 17.11.2015 року на суму 100000,00 грн., платіжним дорученням № 10904 від 21.12.2015 року на суму 500000,00 грн. та платіжним дорученням № 8888 від 22.10.2015 року на суму 28166,10 грн. (а.с. 70-72).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати товару, у останнього утворилась заборгованість на суму 1844292,19 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.02.2016 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Як стверджує позивач, на даний час відповідачем не було оплачено заборгованість за постелений згідно договору товар, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У своєму відзиві на позов (вх. № 11839), відповідач вказує на те, що з аналізу специфікацій та видаткових накладних, які надані до позову, вбачається, що поставлений товар за видатковими накладними різниться з товаром, поставка якого була узгоджена сторонами в специфікаціях, як за кількістю, так і за номенклатурою. Також відповідач зазначає про те, що стосовно акту звірки розрахунків, які надані позивачем до позову, то цей акт на думку відповідача складений щодо всіх взаєморозрахунків АТ "ХТЗ" та ТОВ "Харківметал", тобто даний акт включає в себе не лише поставки за договором № ХА 101 від 28.09.2015 року, але і акт виконаних робіт від 30.09.2015 року і оплату за цим актом. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що обов'язок по оплаті позадоговірних поставок товару на суму 43949,44 грн. та за товар який не відповідає узгодженому сторонами у специфікаціях до договору постачання товару не настав.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
По-перше, щодо акту звірки взаємних розрахунків від 01.02.2016 року, то даний акт складений саме за договором № ХА 101 від 28.09.2015 року, про що зазначено в акті, який підписано обома сторонами та скріплено печатками.
Тому заперечення відповідача щодо того, що даний акт відображає усі взаєморозрахунки між сторонами спростовується матеріалами справи, оскільки в цьому акті зазначені видаткові накладні саме за договором № ХА 101 від 28.09.2015 року.
По-друге, щодо відмінності по кількості товару зазначеному у специфікаціях та безпосередньо у видаткових накладних, то суд зазначає, що у видаткових накладних та в специфікаціях зазначений один й той самий товар, крім того у зазначених накладних є посилання на договір № ХА 101 від 28.09.2015 року та вони підписані, як представником позивача так і представником відповідача за довіреністю (наявні в матеріалах справи).
Отже, суд дійшов висновку, що на момент поставки товару у відповідача не було претензій щодо якості та кількості отриманого товару.
По-третє, щодо акту виконаних робіт від 30.09.2015 року, то даний акт був складений також на виконання договору № ХА 101 від 28.09.2015 року та підписаний генеральним директором ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" ОСОБА_2 та скріплений печатками.
Даний факт спростовує твердження відповідача щодо того, що даний акт виконаних робіт не має відношення до спірного договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № ХА 101 від 28.09.2015 року у розмірі 1844292,19 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 20027,57 грн. 3% річних та 41504,28 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 20027,57 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.
Судом перевірено розрахунок суми інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що позивачем вірно визначено період прострочення, проте невірно нараховано суму втрат від інфляції.
Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат з використанням калькулятора "ЛІГА: ОСОБА_3" та з урахуванням вимог діючого законодавства судом встановлено, що сума інфляційних втрат складає:
- згідно видаткової накладної № 1СМ0029106 від 30.09.2015 року за грудень.2015 року на суму 816862,43грн. (з урахуванням часткової оплати 100000,00грн.) - 35000,00 грн.
- згідно видаткової накладної № 1СМ0029106 від 30.09.2015 року за період з грудня 2015 року по березень 2016 року (після часткової оплати 500000,00 грн.) на суму 316862,43 грн. - 6970,97 грн.
- згідно видаткової накладної № 1СМ0029107 від 30.09.2015 року за період з грудня 2015 року по березень 2016 року на суму 902122,76 грн. - 19953,81 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031446 від 22.10.2015 року за період з грудня 2015 року по березень 2016 року на суму 232753,23 грн. - 3491,30 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031424 від 22.10.2015 року за період з січня 2016 року по березень 2016 року на суму 189831,78 грн. - 2847,48 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031902 від 27.10.2015 року за період з січня 2016 року по березень 2016 року на суму 68263,98 грн. - 1023,96 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031474 від 22.10.2015 року за період з січня 2016 року по березень 2016 року на суму 60790,80 грн. - 911,86 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031903 від 27.10.2015 року за період з січня 2016 року по березень 2016 року на суму 5461,12 грн. - 81,92 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031926 від 27.10.2015 року за період з січня 2016 року по лютий 2016 року на суму 68206,09 грн. - 1023,09 грн.
Отже, загальна сума інфляційних втрат становить 39697,27 грн.
У зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення втрат від інфляції підлягають стягненню в сумі 39697,27 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1807,01 грн. суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 293294,23 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно п. 5.7 договору, у разі прострочення оплати товару, встановлених в договорі та специфікаціях до нього, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми платежу за кожний прострочений день.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 3 ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього ОСОБА_3, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 293737,66 грн. та встановлено, що позивачем вірно встановлено період прострочення, проте невірно нараховано суму пені.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Здійснивши перерахунок суми пені з використанням калькулятора "ЛІГА: ОСОБА_3" та з урахуванням вимог діючого законодавства судом встановлено, що сума пені складає:
- згідно видаткової накладної №1СМ0029106 від 30.09.2015 року та видаткової накладної № 1СМ0029107 від 30.09.2015 року за період з 29.11.2015 року по 20.12.2015 року на суму 1718985,19 - 45588,43 грн.
- згідно видаткової накладної №1СМ0029106 від 30.09.2015 року та видаткової накладної № 1СМ0029107 від 30.09.2015 року за період з 21.12.2015 року по 10.04.2016 року (після часткової оплати 500000,00 грн.) на суму 1218985,19 грн. - 164286,61 грн.
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031446 від 22.10.2015 року за період з 21.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 232753,23 грн. - 31368,91 грн.;
- згідно видаткової накладної №1СМ0031424 від 22.10.2015 року за період з 21.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 18831,78 грн. - 25584,25 грн.;
- згідно видаткової накладної № 1СМ0031902 від 27.10.2015 року за період з 26.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 68263,98 грн. - 8788,71 грн.;
- згідно видаткової накладної №1СМ0031474 від 22.10.2015 року за період з 21.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 60790,80 грн. - 8192,97 грн.;
- згідно видаткової накладної №1СМ0031903 від 27.10.2015 року за період з 26.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 5461,12 грн. - 703,10 грн.;
- згідно видаткової накладної №1СМ0031926 від 27.10.2015 року за період з 26.12.2015 року по 10.04.2016 року на суму 68206,09 грн. - 8781,25 грн.
Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 293294,23 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 293294,23 грн.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 443,43 грн., суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, проспект Московський, буд. №275, п/р 26003020151430 в ПУАО "Фидобанк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78, п/р 26002000072356 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 35247968) 1844292,19 грн. основного боргу, 293294,23 грн. грн. пені, 20027,57 грн. 3% річних, 39697,28 грн. інфляційних втрат та 32959,67 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1807,01 грн. та 443,43 грн. пені в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 22.04.2016 р.
Суддя ОСОБА_4
922/691/16