79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.04.2016р. Справа№ 914/523/16
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: Фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» Дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон", м. Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предметспору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору на стороні відповідача: Львівське міське управління юстиції, м. Львів
про визнання права власності.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник
від відповідача: Бабин А.С. - представник
від третьої особи-1: не з»явився
від третьої особи-2: не з»явився
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» Дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон", з участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору на стороні відповідача: Львівського міського управління юстиції про визнання права власності.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2016 р. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Львівське міське управління юстиції.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
В судових засіданнях, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судові засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Представники третіх осіб в судові засідання не з»явилися, однак 28.03.2016 р. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скерувало на адресу суду письмові пояснення по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» Дочірнього підприємства ПАТ "Концерн-Електрон" (надалі - відповідач) про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 45, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, які позначені в технічному паспорті під літ. «Л-5», що складаються з приміщень: № 44 площею 15, 7 кв.м.; № 44а площею 2, 8 кв.м.; № 45 площею 26, 1 кв.м.; № 45а площею 0, 7 кв.м.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 29.12.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 116/2003-к (надалі - договір). Відповідно до умов договору, відповідач на підставі рішення правління ВАТ «Концерн-Електрон» (протокол від 16.12.2003 р. № 36) продає позивачу, а позивач купує належну відповідачу частину виробничого корпусу № 2 (кімнати згідно з технічним паспортом БТІ № 44 та № 45) загальною площею 51, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаний договір нотаріально не був оформлений, оскільки відповідно до діючого на той час законодавства, це не вимагалось.
На виконання умов договору позивач провів оплату за приміщення, а відповідач передав вказані приміщення позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаним сторонами.
У 2009 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» позивачу був виданий технічний паспорт, згідно якого площа придбаних ним приміщень становить 45, 3 кв.м., а не 51, 3 кв.м., як зазначено в договорі.
На запит позивача, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» видало довідку проте, що згідно архівних даних станом на 15.10.2009 р. реєстрація права власності не проводилася на спірні нежитлові приміщення.
Для оформлення права власності позивач звернувся до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» надаючи останньому як правовстановлюючий документ договір купівлі-продажу від 29.12.2003 р. № 116-2003-к та акт прийому - передачі від 30.12.2003 р. Однак, позивачу було відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності.
02.12.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав власності на спірні нежитлові приміщення, у зв»язку з тим, що державним реєстратором виявлено невідповідність загальної площі приміщень між документом, що підтверджує виникнення права власності та технічним паспортом.
За таких обставин, на думку позивача, його права є порушеними та такими, що підлягають захисту.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивач набув права власності на спірні нежитлові приміщення. Однак, зважаючи, що на даний час в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем не зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, тому останній не є їх власником.
В поданих представником ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» письмових поясненнях зазначено, що станом на 29.12.2012 р. нежитлові приміщення, загальною площею 2 137, 1 кв.м., позначені під літ. «Л-5» по АДРЕСА_1 були зареєстровані на праві колективної власності за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.2003 р., виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, згідно з розпорядженням за № 1167.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 116/2003-к, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення правління ВАТ «Концерн-Електрон» (протокол від 16.12.2003 р. № 36) продає позивачу, а позивач купує належну відповідачу частину виробничого корпусу № 2 (кімнати згідно з технічним паспортом БТІ № 44 та № 45) загальною площею 51, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Нежитлові приміщення, загальною площею 2 137, 1 кв.м., позначені під літ. «Л-5» по АДРЕСА_1, належали відповідачу та були зареєстровані на праві колективної власності за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.2003 р., виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, згідно з розпорядженням за № 1167.
Згідно з чинним на період укладення договору цивільним законодавством, вказаний договір не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно з п. 4.1. договору, право власності на придбане майно виникає у покупця з моменту сплати ним першого платежу, що передбачений в п.3.2.1. цього договору, та підписання сторонами акту приймання передачі, передбаченого п. 2.1.2. цього договору.
На виконання умов договору позивачем здійснено оплату за придбане майно, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, а відповідач передав вказані приміщення позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.12.2003 р., підписаним сторонами.
У 2009 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» позивачу був виданий технічний паспорт, згідно якого площа придбаних ним нежитлових приміщень у корпусі під літерою «Л-5» становить 45, 3 кв.м., а не 51, 3 кв.м., як зазначено в договорі.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом
Момент набуття права власності за договором визначений статтею 334 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 128 ЦК УРСР (який діяв на час укладення договору) передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач набув право власності на спірні нежитлові приміщення на підставах, визначених чинним в період придбання законодавством, а тому беручи до уваги, що заявлений позов відповідачає визначеним законом способам захисту прав, відтак позовні вимоги є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.
Судовий збір суд вважає за необхідне залишити за позивачем.
Керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 45, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, які позначені в технічному паспорті під літ. «Л-5», що складаються з приміщень: № 44 площею 15, 7 кв.м.; № 44а площею 2, 8 кв.м.; № 45 площею 26, 1 кв.м.; № 45а площею 0, 7 кв.м.
Повне рішення складено 25.04.2016 року.
Суддя Манюк П.Т.