19 квітня 2016 року № 876/6660/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними і скасовування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, -
встановив:
19.11.2014 ФОП ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 №№ 0019071702, 0019091702, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 № 0019051702.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно до його доходу за 2012 рік включено кошти в сумі 19122 грн, які надійшли на розрахунковий рахунок від Тячівського районного центру зайнятості в якості дотації за працевлаштування безробітної особи, так як відповідно до п. 292.11 ст. 292 ПК України такі кошти не включаються до доходу платників єдиного податку першої - третьої груп. Також позивач вважає протиправним збільшення йому доходу за 2012-2013 роки на суму отриманих від ТОВ «Еталон» готівкових коштів згідно квитково-касових листів, оскільки вказані лити є документом типової форми для обліку перевізником (міжнародного сполучення) транспортної роботи, роботи водіїв та списання витраченого пального. Тобто, вказані листи не є розрахунковим бухгалтерським документом, а відтак на їх підставі не можуть визначатися доходи платника податків. З огляду на викладене, позивач вважає протиправним донарахування йому єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог, окрім доводів, які викладені у позові, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції у своїй постанові хоч і вказав на неправомірність включення відповідачем до доходу платника єдиного податку суми 19122 грн, які позивачем отриманні від центру зайнятості, однак не провів відповідні коригування на цю суму. Вказує апелянт також на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги його доводи, що квитково-касові листи не є розрахунковим документом, так як згідно п. 3 договору про надання послуг автостанцією перевізнику укладеного 10.01.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ ВКК «Еталон» за окремим погодженням сторін, сума коштів від реалізації квитків через поточні каси автостанції може видаватись готівкою щоденно представникам перевізника у порядку встановленому Постановою Нацбанку України від 02.02.1995 № 21 «Про затвердження порядку ведення касових операцій у народному господарстві України». Згідно цієї Інструкції касові операції оформляються, зокрема, касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Однак, як вказує апелянт, суд першої інстанції вказаних вище вимог Інструкції проігнорував.
Апелянт у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Крім цього, ним подано клопотання про заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва.
Вказане клопотання судом апеляційної інстанції задоволено та допущено заміну ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області, яка припинена 23.09.2015 згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, на її правонаступника - ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області, яка зареєстрована 21.01.2015.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 04.02.2004 зареєстрований як суб'єкт господарювання, перебуває на податковому обліку у відповідача та у 2011-2013 роках здійснював підприємницьку діяльність на єдиному податку 2-ої групи, а також був платником єдиного соціального внеску.
З 06.10.2014 по 14.10.2014 працівниками ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені атом від 21.10.2014 № 1593/17-02/НОМЕР_4 (а.с. 6-45 Т.1).
Згідно висновків цього акта перевірки, під час перевірки встановлено ряд порушень, зокрема, тих, які є предметом спору у цій справі:
- підпункту 291.4.2 пункту 291.4 статті 291, пункту 293.4 статті 293 ПК України у зв'язку з чим занижено єдиний податок в сумі 14163,11 грн із суми перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку за ставкою 15 відсотків;
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 177.1, 177.2, 177.10 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік в сумі 174223,68 грн;
- пункту 2 частини 1 статті 6, пункту 1 ч. 2 ст. 7, пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з єдиного соціального внеску в сумі 76811,91 грн.
Згідно акта перевірки, податковий орган до таких висновків дійшов з огляду на те, що відповідно до поданої податкової декларації з єдиного податку за 2012 рік, позивачем задекларовано дохід в сумі 903227,51 грн. Проте, як встановлено під час перевірки, у 2012 році на розрахункові рахунки, відкриті позивачем у банківських установах, надійшло 918583 грн, у т.ч.: 899261 грн з призначення платежу «за реалізовані квитки» та «сплата тарифу перевізнику», 200 грн з призначенням платежу «внесення власних заощаджень», 19122 грн - «відшкодування дотацій». Поряд з цим, у вказаному році відповідно до квитково-касових листів, перелік яких наведено у акті перевірки, СПД ОСОБА_2 отримав готівкові кошти за реалізовані квитки на автостанціях в сумі 153484,35 грн (фактична вартість реалізованих квитків за які отримано кошти складає 175837,11 грн), а отже за даними перевірки загальна сума доходу позивача у 2012 році склала 1094420,71 грн. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем у 2012 році на 94420,71 грн перевищено обсяг доходу, визначеного для платників єдиного податку 2 групи, а тому до цієї суми застосуванню підлягає ставка єдиного податку 15 відсотків, що становить 14163,11 грн (94420,11 грн * 0,15).
З огляду на те, що у 2012 році позивач допустив перевищення обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку 2 групи, відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у 2013 році він повинен був здійснювати оподаткування на загальній системі, проте цього не зробив та відповідної декларації не подавав. За даними перевірки у 2013 році позивачем отримано дохід в сумі 1178657,17 грн, а сума витрат склала 137618,83 грн. Отже, сума заниженого податку з доходів становить 174223,68 грн. При цьому, визначаючи дохід, відповідач виходив з того, що протягом 2013 року на розрахункові рахунки позивача надійшло 951635,79 грн з призначенням платежу «за реалізовані квитки» та «сплата тарифу перевізнику», а 227021,38 грн ним отримано готівкою за реалізовані квитки, що підтверджується квитково-косими листами, перелік яких наведено у акті перевірки. З огляду на викладене, податковим органом також донараховано єдиний соціальний внесок на суму 76811,91 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014:
- № 0019071702, яким ФОП ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з єдиного податку в сумі 17703,89 грн, у т.ч. 14163,11 грн основний платіж, 3540,78 грн штрафні (фінансові) санкції;
- № 0019091702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 217779,60 грн, у т.ч. 174223,68 грн основний платіж, 43555,92 грн штрафні (фінансові) санкції.
Крім цього, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 № Ф-0019051702, якою позивача зобов'язано сплати недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 76811,91 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки окрім коштів, які надійшли протягом 2012 року на розрахункові рахунки у банках в сумі 918583 грн, позивач отримав також готівкові кошти в сумі 153484,35 грн (фактично вартість реалізованих квитків, за реалізацію яких отримано готівкові кошти складає 175837,71 грн), які не відображено у податковому обліку платника єдиного податку. При цьому, суд першої інстанції визнав, що належними та допустимим доказом отримання позивачем вказаних вище готівкових коштів є квитково-касові листи, так як з них можна чітко визначити суми отриманої готівки, а інших первинних документів до перевірки не надано. Що стосується включення податковим органом до доходу коштів в сумі 19122 грн, які отримані від Тячівського районного центру зайнятості, то суд прийняв до уваги наданий позивачем договір від 17.11.2011 № 071311111700118 про працевлаштування на постійну роботу безробітну особу, однак зазначив, що його зміст не впливає на суть перевищення суми доходів платника єдиного податку. З огляду на викладене, суд першої інстанції погодився з висновками податкового про перевищення позивачем у 2012 році обсягу доходу, визначеного для платника єдиного податку 2 групи (1 млн грн) на 94420 грн, а тому визнав правомірним податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0019071702, яким визначено грошове зобов'язання з єдиного податку зі ставкою 15 % на суму перевищення . Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску за 2013 рік, то суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у позові, оскільки у 2012 році позивач допустив перевищення обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку 2 групи, відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України з 01.01.2013 він повинен був здійснювати оподаткування на загальній системі, проте цього не зробив.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.
Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Виходячи з положень п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку. Друга група, на якій перебував і позивач, це фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Порядок визначення доходів та їх склад передбачений ст. 292 ПК України, згідно якої для фізичної особи-підприємця дохід - отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Відповідно до п. 292.16 ст. 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
Статтею 293 ПК України визначено ставки єдиного податку згідно п. 293.2 якої до другої групи застосовуються ставка єдиного податку у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
До суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу застосовується ставка у розмірі 15 відсотків (п. 293.4 ст. 293 ПК України).
Згідно підпункту 298.2.3 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
За змістом пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Отже, з аналізу наведених вище правових положень Податкового кодексу України можна дійти висновку, що у разі перевищення протягом календарного року платником єдиного податку 2-ої групи встановленого обсягу доходу (1 млн грн), то сума такого перевищення оподатковується за ставкою 15%. При цьому, якщо такий платник податків з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення, не здійснив перехід на застосування іншої ставки єдиного податку, оподаткування його доходу здійснюється за загальною системою.
Як вбачається із матеріалів справи, у декларації з єдиного податку за 2012 рік позивачем задекларовано доходу в сумі 903227,51 грн, проте податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що такий дохід становив 1094420,71 грн, який складається з сум: 918583 грн, які надійшли на розрахункові рахунки позивача у банках, 175837,71 грн готівкових коштів згідно квитково-касових листів.
Так, зокрема, податковим органом на підставі банківських виписок з розрахункових рахунків № 26005401353193 в АТ «ОТП Банк», № 26003053905719 в Закарпатському РУ АТ «ПриватБанк» встановлено, що у 2012 році на ці розрахункові рахунки позивачу надійшло 918583 грн, у т.ч.: 899261 грн з призначенням платежу «за реалізовані квитки» та «сплата тарифу перевізнику», 200 грн із призначеннями «внесення власних заощаджень», 19122 грн - «відшкодування дотацій».
Проте, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним включення податковим органом до доходу позивача у 2012 році кошти в сумі 19122 грн, які на його розрахунковий рахунок надійшли від Тячівського районного центру зайнятості з призначенням платежу «відшкодування дотацій», оскільки підпунктом 4 пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли, зокрема, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Вказані вище кошти позивачем отримано згідно договору від 17.11.2011 № 071311111, який ним укладено з Тячівським районним центром зайнятості. Згідно умов цього договору, позивач, як роботодавець працевлаштовує безробітну особу на постійне місце роботи, у зв'язку з цим центр зайнятості надає йому дотацію на створення додаткового місця згідно Порядку про надання роботодавцю дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1.
Суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що вказане вище не впливає на суть перевищення суми доходів платника єдиного податку, оскільки внаслідок безпідставного включення податковим органом суми 19122 грн до доходу позивача, збільшився об'єкт, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.
Крім цього, податковим органом безпідставно до доходу позивача за 2012 рік включено 200 грн, які ним внесено на свій розрахунковий рахунок в якості власних заощадження, оскільки такі кошти не є доходом в розумінні ПК України, а відтак не можуть враховуватися в об'єкт оподаткування платника єдиного податку.
Що стосується коштів в сумі 899261 грн, які надійшли у 2012 році на його розрахункові рахунки у банках з призначенням платежу «за реалізовані квитки» та «сплата тарифу перевізнику», то позивачем ця сума не оспорюється, а відтак правомірність включення цієї суми податковим органом доходу доказуванню не підлягає.
Крім викладеного вище, заниження обсягу доходу виникло за рахунок того, що СПД ОСОБА_2 у декларації за 2012 рік не відображено готівкових коштів в сумі 175537,71 грн, які ним отримано на автостанціях за реалізовані квитки в сумі 175837,71 грн, фактично передано позивачу готівки 153484,35 грн.
Вказаний дохід готівкових коштів податковий орган встановив на підставі квитково-касових листів за 2012 рік перелік, яких наведений в таблиці акта перевірки (а.с. 177 Т.1).
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на неправомірність визначення його доходу на підставі цих листів, з огляду на таке.
Згідно п. 292.13 ст. 292 ПК України дохід, зокрема, платника єдиного податку 2 групи, визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Отже, зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що основним документом у якому платник єдиного податку другої групи (не платник ПДВ) веде облік доходів є Книга обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображаються отримані доходи.
Проте, як вбачається із акта перевірки (а.с. 15) та це позивачем не спростовано, ФОП ОСОБА_2 до перевірки книги обліку доходів не надав, так як така втрачена, про що оголошено у газеті «Дружба» № 118-119 від 04.10.2014.
Згідно п. 8 Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1534/20272, Книга обліку доходів зберігається у платника протягом 3 років після виконання останнього запису.
Відповідно до пункту 44.3 ПК України документи, які використовуються для складання податкової звітності, повинні зберігатися протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для заповнення якої вони були використані.
Пунктом 44.5 статті 44 ПК України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Відповідно до п. 10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, у разі втрати Книги обліку доходів і витрат фізична особа - підприємець - платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для подання заяви про втрату Книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви.
Таким чином, у разі втрати позивачем Книги обліку доходів, такий повинен був повідомити про це податковий орган та протягом 90 днів вжити заходів щодо її відновлення. Проте, як встановлено у процесі судового розгляду, відновленої Книги позивачем до перевірки також не представлено, а отже податковий орган перевіряючи правильність обчислення і сплати позивачем єдиного податку, виходив із наявних первинних документів.
Так, із матеріалів справи встановлено, що до перевірки позивачем на вимогу податкового органу надано банківські виписки, дорожні листи, квитково-касові листи за 2011-2013 роки, угоди, договори, ліцензії (а.с. 165-166 Т.1).
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що виходячи з умов договору про надання послуг автостанцією перевізнику укладеного 10.01.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ ВКК «Еталон» та положень Постанови Нацбанку України від 02.02.1995 № 21 «Про затвердження порядку ведення касових операцій у народному господарстві України» видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, оскільки у судовому засіданні 01.03.2016 судом було оголошено перерву для надання позивачем касових ордерів за 2012-2013 роки. Проте, таких на вимогу суду позивачем не надано, а лише подано реєстри отримання коштів за перевезення пасажирів за 2012 рік всього на суму 53880,76 грн, в той час коли згідно наданого ним у судовому засіданні 01.03.2016 акта звірки з ЗАТ ВКК «Еталон», який підписаний 20.03.2015 лише самим позивачем, сума розрахунків готівковими коштами у 2012 році становить 70869 грн (а.с. 121 Т.2).
Таким чином, надані самим позивачем докази на спростування суми отриманих коштів визначеної за квитково-касовими листами, не узгоджуються між собою, а відтак такі не можуть бути прийняті судом до уваги.
Не можуть бути прийняті до уваги і акти взаємних розрахунків з ПрАТ ВКК «Еталон», які надавались згідно листа контрагента від 27.10.2014 № 402/09 (а.с. 71-75, 144-148), оскільки такі відображають лише загальні суми розрахунків, зокрема, за 2012 рік - 306554,05 грн, яка включає як готівкові, так і безготівкові розрахунки. І з цих актів не вбачається можливим встановити, яка сума отримана готівкою, а яка безготівковим розрахунком.
З огляду на відсутність під час перевірки будь-яких інших первинних документів, які б відображали дохід позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність визначення цього доходу на підставі квитково-касових листів.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пп. 1.2. п. 1 Інструкції про порядок використання типових форм документів для регулярних пасажирських перевезень у міжнародному сполученні, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1133 від 01.12.2006 (чинна на момент спірних правовідносин) - дорожній лист автобуса в міжнародному сполученні та квитково-касовий лист (для міжнародного сполучення) типової форми, зокрема, є підставою для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.
Згідно п. 3 цієї Інструкції - після оформлення квитків на рейс у нижній частині квитково-касового листа касир (або вповноважена особа) записує дані про реалізовані квитки на суму оплати за проїзд, а в разі повернення квитків записує їх кількість та повернуту суму коштів і передає його водієві.
Враховуючи те, що квитково-касові листи чітко відображають суми грошових коштів, які видавалися перевізнику готівкою, а інших належних та допустимих доказів у процесі судового розгляду не надано, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність визначення на їх підстави суми отриманих позивачем готівкових коштів.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під час визначення доходу за 2012 рік, податковим органом на підставі вказаних вище квитково-касових листів взято до уваги суму вартості реалізованих квитків 175837,71 грн. Проте, вказана сума не є доходом позивача, оскільки як зазначено у самих квитково-касових листах, а також це відображено і у акті перевірки (а.с. 16 Т.1), позивач за реалізовані квитки отримав 153484,35 грн. Це узгоджується з тим, що відповідно до умов договору про надання послуг автостанцією перевізнику від 10.01.2012 укладеного з ЗАТ ВКК «Еталон» грошові кошти передаються перевізнику в сумі 85% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у 2012 році дохід позивача склав 1052745,35 грн, який складається з отриманих на розрахункові рахунки кошти в сумі з 899261 грн та готівкових коштів отриманих за продаж квитків згідно квитково-касових листів в сумі 153484,35 грн.
Отже, сума заниження позивачем податкового зобов'язання з єдиного податку за 2012 рік становить 7911,80 грн (52745,35 х 0,15), а тому відповідач протиправно податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2014 № 0019071702 визначив податкове зобов'язання понад вказану суму, різниця становить 6251,31 грн (14163,11 - 7911,80).
Також, вказаним податковим повідомленням-рішення відповідачем відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 25%, а відтак такі мають становити 1977,95 грн (7911,80 х 0,25).
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0019071702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з єдиного податку, підлягає скасуванню на суму 7814,14 грн, у т.ч.: основний платіж - 6251,31 грн (14163,11 - 7911,80), штрафні (фінансові) санкції 1562,83 грн (3540,78 - 1977,95).
Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0019091702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за 2013 рік та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 № Ф-0019051702, якою позивача зобов'язано сплати єдиний соціальний внесок за 2013 рік, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх правомірність, з огляду на таке.
Як зазначалося вище, оскільки позивач, перебуваючи на єдиному податку 2-ої групи, за наслідками 2012 року перевищив 1 млн грн та не перейшов на вищу ставку єдиного податку, оподаткування його доходу у 2013 році має здійснюватись за загальним правилами.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Під поняттям «доходи», згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Вказані витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області СПД-ФО ОСОБА_2 вручено лист щодо надання документів від 30.09.2014 № 5488/1702.
На підставі документів, наданих для перевірки СПД-ФО ОСОБА_2 (виписок з банківських рахунків, договорів, книг нарахування заробітної плати, відомостей виплати заробітної плати), перевіркою відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено вартість документально підтверджених витрат пов'язаних із здійсненням діяльності СПД-ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в сумі 137618,83 грн, що включає: заробітна плата найманим працівникам - 90302,94 грн, сплата ЄСВ - 37820,85 грн, за розрахунково-касове обслуговування - 9495,04 грн.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу за період 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено, що відповідно до виписок з поточних банківських рахунків відкритих СПД-ФО ОСОБА_2 наданих для перевірки, на рахунки надійшли кошти в загальній сумі 951635,79 грн із призначенням платежу «за реалізовані квитки», «сплата тарифу перевізнику».
Відповідно до квитково-касових листів, наданих для перевірки та наявних в матеріалах справах, СПД-ФО ОСОБА_2 у 2013 році за реалізовані квитки на автостанціях «Сколе», «Стрий», «Трускавець» отримав готівкові кошти в сумі 227 021,38 грн, що з огляду на встановлені вище обставини та норми права, є доходом.
Таким чином, за порушення пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.1 п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України позивачу правомірно донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік у сумі 174 223,68 грн.
Відповідно до ст. 123 Податкового Кодексу України, ДПІ в Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області було застосовано і штрафні фінансові санкції у сумі 43555,92 грн.
Щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 76811,91 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Пунктом 4 частини і статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20 вересня 2013 № 1628 24160, фізичні особи-підприємці формують та подають до контролюючого органу звіт самі за себе один раз в рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. За період, що перевірявся. СПД-ФО ОСОБА_2 подавав звіти платника - єдиного податку.
За період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_2 дохід, отриманий від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок не декларувався. Проте, податковим органом встановлено його заниження на суму 1041038,34 грн, з чим суд погодився.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.7 відсотка визначеної пунктами 2 та З частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно частини 4 пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиною внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Таким чином, за рахунок заниження у 2013 році позивачем доходу від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за період, що перевірявся, відбулось заниження єдиного внеску в сумі 76811,91 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ в Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 12.11.2014 № 0019091702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0019051702 від 12.11.2014, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові щодо податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0019071702 прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови, якою цю вимогу задовольнити частково. У решті позовних вимог суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування оскарженої постанови у цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року у справі № 807/3604/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0019071702 та прийняти в цій частині нову постанову, якою вказану вимогу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 12.11.2014 № 0019071702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7814,14 грн, у тому числі: основний платіж 6251,31 грн, штрафні (фінансові) санкції 1562,83 грн.
У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року у справі № 807/3604/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі складена та підписана 22.04.2015.