20.04.2016 Справа № 363/2672/15-ц
20 квітня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Хом'як А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору кредиту, додаткових угод до договору кредиту, визнання недійсним договору іпотеки, договору поруки, визнання протиправними дій щодо підвищення процентної ставки за договором кредиту та застосування наслідків недійсності,
Позивач звернулась до суду з позовною заявою про, визнання недійсним договору кредиту, додаткових угод до договору кредиту, визнання недійсним договору іпотеки, договору поруки, визнання протиправними дій щодо підвищення процентної ставки за договором кредиту та застосування наслідків недійсності. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.01.2006 року вона уклала договір кредиту з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», згідно якого ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування грошові кошти, для інвестування в будівництво однокімнатної квартири в АДРЕСА_1, у сумі 40 000 доларів США зі сплатою 12,75% річних до 17.01.2021 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту укладений іпотечний договір від 17.01.2006 року, згідно якого у якості забезпечення кредиту передані в заставу майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, заставною вартістю 261 943 грн. 50 коп. Додатковою угодою №1 від 19.08.2008 року в іпотеку передано саму квартиру. Крім того, 17.01.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту укладений договір поруки з ОСОБА_2, третьою особою по справі. При укладені договору кредиту банк не проінформував ОСОБА_1 щодо схеми та переваги форм кредитування, а також не повідомив про орієнтовну сукупну вартість кредиту. У зв'язку з неможливістю сплачувати кредит позивач неодноразово зверталася до банку з проханням реструктуризації кредиту. У 2014 році при підписанні договору про внесення змін №3 від 22.05.2014 року до договору кредиту від 17.01.2006 року, ОСОБА_1 отримала детальний розпис сукупної вартості кредиту, а також їй стало відомо, що процентна ставка по кредиту з 2008 року становить 14%, а не 12,75%, як було визначено умовами договору кредиту від 17.01.2006 року. В травні 2015 року ОСОБА_1 отримала розширену довідку про всі оплати по договору кредиту, відповідно до якою, позивач вважає, що розрахувалась з банком за отриманий кредит, і не повинна сплачувати залишок по кредиту. В зв'язку з вищевикладеним позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав як споживача.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги, з уточненнями, підтримали просили задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що під час укладання договору позивач володіла інформацією щодо вартості кредиту та суми щомісячного платежу включаючи відсотки за користування кредитом. Крім того, представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки він вважає, що позивач довідалась про своє порушене право 17.01.2006 року з часу укладання договору кредиту, таким чином строк позовної давності сплинув 17.01.2009 року.
Третя особа в судове засідання не з'явилась про день та час розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просила задовольнити.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
17.01.2006 року укладено між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) договір кредиту № 10-29/1351, відповідно до умов договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів 00 центів США, зі сплатою 12,75 (дванадцять цілих сімдесят п'ят сотих) відсотків річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 17 (сімнадцятого) числа кожного місяці рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 504 (п'ятсот чотири) долара США, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 17.01.2021 року. У разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням правління, комітету з питань управління активами та пасивами кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну процентів. Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованим кредитором розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.8.1. цього договору, повернути кредитору існуючи заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою. Позичальник зобов'язаний протягом двох робочих днів повідомляти кредитора про зміну місця проживання, місця роботи,номерів телефонів, прізвища та імена, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують. Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, і випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відправлення зв'язку одержувача.
17.01.2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник), та ОСОБА_2 (поручитель), укладено договір поруки №02-10/39, згідно до умов якого, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 10-29/1351 від 17.01.2006 року.
17.071.2006 року укладеним між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) іпотечний договір № 02-10/38 від 17.01.2006 року, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 10-29/1351 від 17.01.2006 року, укладеним між іпотеко держателем та іпотекодавцем, майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру №6 (шість), що будується за адресою: місто Вишгород, вул. Кургузова, будинок 11-А (одинадцять, літера «А»), на 4 (четвертому) поверсі, загальною проектною площею 54,60 (п'ятдесят чотири цілих і шість десятих) квадратного метра.
14.06.2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 10-29/1351 від 17.01.2006 року, відповідно до якої, в зв'язку з достроковим погашенням частини кредиту позичальником, сторони домовились здійснити перерахунок ануїтетного платежу, встановивши розмір останнього у сумі 454, починаючи з 14.06.2006 року. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої обов'язки щодо них.
17.04.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №10-29/1351 від 17.01.2006 року, а саме: у зв'язку із зміною порядку погашення кредиту з ануїтетного на звичайний, сторони домовились викласти договір кредиту в новій редакції: кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) доларів США, зі сплатою 12,75 (дванадцять цілих сімдесят п'ят сотих) процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку.
19.08.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), укладено додаткову угоду №1 до договору іпотеки №02-10/38, відповідно до п.п.1.9., 2.1.9. іпотечного договору, у зв'язку з державною реєстрацією за іпотекодавцем права власності внести зміни та доповнення до пункту 1.1. статті 1 іпотечного договору, виклавши його в такій редакції: іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №10-29/1351 від 17.01.2006 року, укладеним між іпотеко держателем та іпотекодавцем, таке нерухоме майно - однокімнатна квартира №6 (шість), загальною площею 50,10 (п'ятдесят цілих десять сотих) кв.м., житловою площею 27,80 (двадцять сім цілих вісімдесят сотих) кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок №11 (одинадцять) та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Вишгородською міською радою 30.10.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 28.08.2007 року №193, і зареєстроване відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 06.11.2007 року Вишгородське бюро технічної інвентаризації (номер витягу 16547482), реєстраційний номер 20824261.
23.07.2009 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту №10-29/1351 від 17.01.2006 року, про наступне: сторони дійшли згоди щодо надання відстрочки по погашенню тіла кредиту, основний борг станом на 23.07.2009 року становить 29 087 доларів США 24 центів та в зв'язку із цим внести відповідні зміни до тексту договору кредиту, а саме: п.п. 1.1.1. та 1.1.2 викласти в наступній редакції: «1.1.1. починаючи з 27.07.2009 року графік погашення заборгованості по кредиту буде здійснюватися відповідно до 10 числа (включно) кожного місяці.
Крім того, відповідно до детального розпису сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту від 24.07.2009 року процентна ставка по кредиту становить 14% річних. Однак, позивач заперечувала щодо підписання нею даного документу та разом з представником клопотали про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.02.2016 року №18533/18534/15-32, підпис від імені ОСОБА_1 у детальному розписі сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту від 24.07.2009 року, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з договору кредиту п.2.8.1 про намір змінити розмір процентів кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. Крім того, згідно до п.2.8.3. у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованим кредитором розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п.2.8.1. цього договору, повернути кредитору існуючи заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
На виконання вимог п. 2.8.1 договору кредиту, 21.10.2008 року на адресу позивача, яка зазначена у договорі кредиту, АДРЕСА_2, направлено лист з повідомленням про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту № 1029/1351 від 17.01.2006 року до 14% річних з 03.11.2008 року у зв'яжу з підвищенням облікової ставки НБУ, зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, з додатковою угодою від 21.10.2008 року про внесення змін до договору кредиту № 10-29/1351 від 17.01.2006 року. Однак даний лист з угодою повернувся до банку з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.
Згідно п. 7.2. договору кредиту, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, і випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відправлення зв'язку одержувача.
Пунктом 3.3.14. договору кредиту передбачено, позичальник зобов'язаний протягом двох робочих днів повідомляти кредитора про зміну місця проживання, місця роботи,номерів телефонів, прізвища та імена, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують. Однак в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог п. 3.3.14 договору кредиту, таким чином позивач порушила дану вимогу договору кредиту.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідає вимог статті 203 ЦК України.
При підписанні договору кредиту ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільне, а також вона розуміла всі правові наслідки обумовлені даним договором.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач виконав умови кредитного договору та надав грошові кошти позивачу, яка в свою чергу зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти, у відповідності до умов договору кредиту.
Посилання позивача щодо не відповідності договору кредиту до ст. 11 Закон України «Про захист прав», не знайшло свого підтвердження. В договорі кредиту, дотримані вимоги статті 11, та прописані умови надання кредиту.
Таким чином, в момент підписання договору кредиту позивачу були відомі кредитні умови, тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Окрім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).
З матеріалів справи судом встановлено, що договір укладений в письмовій формі, він підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.
Відповідно правової позиції, висловленої ВСУ під час розгляду справи № 6-161цс12, відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Згідно п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Разом з тим, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено, що вказаний спірний договір є нечесною підприємницькою практикою та був укладений під впливом введення його в оману, як і не доведено умислу відповідача щодо вчинення дій по введенню позивача в оману.
Зважаючи на ці обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного доказу у розумінні ст. 58 ЦПК України, визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Щодо посилань відповідача про застосування до позовних вимог за даним позовом позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 2 та 3 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином, судом встановлено, що позов не доведено, що в свою чергу слугує підставою для відмови у задоволенні позову як самостійною підставою.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 203, 215, 526, 628, 1054 ЦК України, статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», статтями 3, 4, 10, 11, 58, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Д. Рудюк